Лікування мігрені

Поширеною формою порушення циркуляції мозкового кровообігу, особливо у жінок, є мігрень.

Основним патогенетичним чинником цієї недуги вважають порушення регуляції тонусу судин у басейнах зовнішньої і внутрішньої сонних артерій, що зумовлено дисфукцією автономної нервової системи. У хворих на мігрень спостерігається гіперактивність симпатоадреналової системи і підвищення чутливості адренорецепторів мозкових судин до судиноактивних речовин. Важливу роль відводять також порушенню обміну невротрансмітерів і гормонів (пролактину, тиротропіну, статевих гормонів).

Головним чинником нападів мігрені є психоемоційні перевантаження (стрес).

У зв'язку з цим профілактика нападів мігрені і лікування мають бути комплексними.

Застосовують засоби:

• адреноблокатори (дигідроерготамін, дигідроерготоксин, анаприлін);

• транквілізатори (мазепам, сибазон, хлозепід);

• судинорозширювальні (кавінтон, ксантинолу нікотинат, цинаризин та ін.);

• ноотропні (аміналон, пірацетам, пікамілон);

• ненаркотичні анальгетики (анальгін, парацетамол);

• протигістамінні (димедрол, супрастин та ін.), в тому числі з серотоніновою активністю (диметон, перитол та ін.).

Найкращий ефект досягається за умови тривалих (1 — 1,5 міс.) курсів лікування.

Для профілактики і лікування нападів мігрені застосовують також селективні агоністи рецепторів серотоніну (суматриптан, імігран та ін.).