3. Об’єкти амортизації. Методи нарахування амортизації

Поняття „амортизація” (А) є визначено в Положенні (стандарті) б/о 7 «Основні засоби».

А – є систематичним розподілом вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Особливістю об’єктів А є те, що вони повинні відповідати 2 основним критеріям:

− їх придбання; − використання в г/д.

Ст 144. Об’єкти амортизації

Амортизації підлягають витрати на:

- придбання ОЗ, НА та довгострокових біологічних активів для використання в г/д;

- самостійне виготовлення ОЗ, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в г/д, в тому числі витрати на оплату з/п працівникам, які були зайняті на виготовленні ОЗ;

- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОЗ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають А, на початок звітного року;

- капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- капітальні інвестиції, отримані платником з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування (ОЗ, НА) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої А по такому об’єкту;

- сума переоцінки вартості ОЗ. Платники всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів ОЗ, застосовуючи щорічну індексацію вартості ОЗ, що амортизується, та суми накопиченої А на коефіцієнт індексації:

Кі = [I(а–1) – 10]:100,

де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

- вартість безоплатно отриманих об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж.

Не підлягають А та повністю відносяться до складу В за звітний період В на:

- утримання ОЗ, що знаходяться на консервації; ліквідацію ОЗ;

- придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально-видовищними підприємствами – платниками;

- витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають А та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ.

Ст 145. Класифікація груп оз та інших на. Методи нарахування а

ПКУ регулює 2 основних моменти:

1. Вся сукупність ОЗ та інших НА для цілей оподаткування поділена на 16 груп. Класифікація має враховуватись платником при застосуванні методів А та розрахунку норм А.

2. Встановлюються мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів ОЗ та інших НА за групами.

Класифікація груп ОЗ та інших НА і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, р.
група 1 – земельні ділянки	−
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої	20, 15, 10
група 4 – машини та обладнання (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації тощо)	5
група 5 – транспортні засоби	5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 – тварини	6
група 8 – багаторічні насадження	10
група 9 – інші основні засоби	12
група 10 – бібліотечні фонди	−
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	−
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 – природні ресурси	−
група 14 – інвентарна тара	6
група 15 – предмети прокату	5
група 16 – довгострокові біологічні активи	7

Нарахування А здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, але не менше законодавчо встановленого і призупиняється на період його виводу з експлуатації (реконструкції, модернізації, добудови, консервації) на підставі документів, які свідчать про виведення ОЗ з експлуатації.

При визначенні строку корисного використання слід ураховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фіз та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисного використання об’єкта ОЗ переглядається в разі зміни очікуваних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в законодавством.

А об’єкта ОЗ нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування А).

А ОЗ провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Запропоновані методи нарахування А умовно можна розбити на 2 типи:

− методи А, що базуються на часі використання ОЗ (прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

− метод А, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів ОЗ (виробничий метод нарахування А).

Відмінність методів полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань та у способі їх розподілу. Залежно від виду ОЗ, умов експлуатації, морального зносу підприємство на власний розсуд застосовує найбільш економічно доцільний метод амортизації, який зазначається в наказі про облікову політику.

А основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійний – за яким річна сума А визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта ОЗ.

СА річна = Вартість, що амортизується / строк корисного використання

Перевагами методу є простота та можливість легкого коригування нормативів. Коли немає суттєвих ознак зростання витрат на ремонт ОЗ, пов’язаного із збільшенням строку їх використання, і відсутні дані про можливість швидкого морального зносу необоротних активів або є ускладнення із визначенням обсягу виробничої потужності за весь строк корисного використання ОЗ, застосування методу виправдано.

Недоліком є те, що він не враховує морального зносу, розбіжностей у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Доцільніше застосування цього методу для пасивної частини таких ОЗ, як будівлі, споруди, меблі, окремі типи обладнання довготривалого користування тощо.

2. Зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування А та річної норми А. Річна норма А (у %) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

СА річна = Залиш. варт на поч. періоду * Річна норма А

Річна норма А = 1 - , де n – кількість років кор. вик-ня

При цьому методі економічно доцільним є нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума А нараховується нерівномірно, нерівномірно також накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об’єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної. Цей метод можливий до використання лише у випадку, якщо ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ відмінна від 0.

3. Прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування А та річної норми А, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

СА річна = Залиш. варт на поч. періоду * Річна норма А * 2

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні А до об’єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4. Кумулятивний – річна сума А визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання.

СА річна = Варт, що амор-ся * кумулятивний коефіцієнт

Кумулятивний коефіцієнт =

5. Виробничий – місячна сума А визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки А. Виробнича ставка А обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта ОЗ.

СА місячна = Місячний обсяг продукції * Виробнича ставка А

Виробнича ставка А =

А об’єктів груп 9, 12, 14, 15 нараховується за методами 1 і 5. Також для окремих груп об’єктів встановлено обмеження на застосування методів А. Зокрема:

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Амортизаційні відрахування потрібно використовувати за такими напрямами: будівництво об’єктів, придбання ОЗ, поліпшення (модернізація, модифікація, реконструкція) ОЗ, придбання НА, інші капітальні роботи, погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.

Нарахування А в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування А за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.