Кооперація

Кооперація - це взаємодіяльність, яка означає координацію зусиль її учасників, упорядкування, комбінування цих зусиль.

Включеність у взаємодіяльність всіх її учасників створює певні відносини, що виконують функцію їх з'єднання в кооперацію. О.М. Леонтьєв звернув увагу на: розподіл єдиного процесу діяльності між її учасниками і зміну діяльності кожного з них. Фактором сумісної діяльності, що об'єднує людей в єдину кооперацію, є загальна ціль, котра робить необхідним спілкування індивідів.

Як відмічає О.М. Леонтьєв, „спілкування не просто опосередковує сумісну діяльність людей, воно дозволяє презентувати кожному із учасників цієї діяльності деякі її елементи, починаючи з цілі і задачі діяльності і включаючи її структуру (аж до операційної), цілі окремих дій, які входять до її складу, об'єкти діяльності, використовувані в ній знаряддя, відомості про ситуацію, необхідні для обстановочної аферентації, узагальнені дані про імовірний досвід окремих учасників діяльності і взагалі про психологічні особливості їх особистостей, необхідні для прийняття рішення сумісної діяльності в цілому.

Внаслідок контакту і цілеспрямованої діяльності між індивідами групи утворюються відношення змагальності, які є провідними в утворенні властивості, яка не мала місця стосовно індивідів, що входять до сукупної діяльності суб'єктів. Цю властивість Б.Ф. Ломов характеризує як енергію сукупного суб'єкта як таку, що може значно підсилювати здібності окремих індивідів, які входять до сукупного суб'єкту. Це видно на прикладі того, як напруга примноження психічних і фізичних сил в процесі колективної виробничої діяльності стає однією з умов підвищення продуктивності праці у кооперації. Навіть в умовах простого об'єднання однорідної праці багатьох людей їх сумісна сила перебільшує суму індивідуальних сил цих осіб, так як в результаті контакту і змагальності, які викликаються цим контактом, відбувається збільшення енергії. Вже сам суспільний контакт викликає змагання і своєрідне збудження життєвої енергії, який збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб.

Значний інтерес в цьому плані являють дослідження, О.В. Петровського, які підтверджують існування в колективі механізмів, що приводять до підсилення індивідуальних здібностей. Під впливом взаємодопомоги, єдності цілей, передачі трудового досвіду, стимулювання навчання у членів колективу формуються такі типові риси, як інтерес, „смак" до розумової праці, інтерес до питань виховання, творче ставлення до праці, свідоме і принципове відношення до громадської роботи. Все це складає дієві фактори, які формують колективні здібності. Масова діяльність індивідів, їх згуртованість, єдність цілі розвивають у них ті здібності, які існували невиявлено. В дослідженнях О.В. Петровського була доведена залежність процесів спілкування від змісту діяльності, зокрема, що виникаючі в колективі відносини, які опосередковуються суспільно цінним і особистісно значущим змістом сумісної діяльності, по-іншому впливають на індивідів, ніж відносини, що виникають в „дифузній групі". Наприклад, взаєморозуміння між деякими членами колективу, які „вболівають" за одну і ту ж футбольну команду, суттєво відрізняються від взаємовідносин в тому ж колективі, які виникають в інших обставинах. Отже, характер взаємодії визначається самим предметом діяльності. Г.М. Андрєєва підкреслює, що в реальній практичній діяльності людини головним питанням є питання не про те, яким чином спілкується людина, а проте, з приводу чого вона спілкується.

У вітчизняній соціальній психології важливим фактором сприяння організації кооперативної діяльності визначається включеність у неї всіх учасників. Експериментальні дослідження кооперації найчастіше спрямовані на аналіз вкладів учасників взаємодії і ступеня включеності до неї. Що ж стосується протилежного типу взаємодії - конкуренції, то тут аналіз сконцентровано на найбільш яскравій її формі - конфлікті.