Автоматизація введення просторових даних
Роботи з автоматизації введення просторових даних у ГІС в даний час залежать і спираються в першу чергу на технічні засоби, що використовуються для цих цілей, і знання, формалізовані за допомогою математики.
Засоби автоматизації введення просторових даних у ГІС умовно можна розділити на дві групи: апаратні і програмні. До апаратних засобів відноситься все обладнання, що використовується на різних етапах технологічного циклу створення карт. Це ЕОМ, сканери, дигітайзери, плотери, принтери, відеотермінали і різні спеціалізовані пристрої для виконання деяких вузьких. Однак, існує тенденція - замінювати спеціалізовані пристрої відповідним програмним забезпеченням.
Перевага апаратних засобів перед програмними полягає в тому, що вони виконують свої функції іноді набагато швидше, але вони дорогі, а в міру збільшення потужності ЕОМ різниця в швидкості зникає. Мабуть, єдиними спеціалізованими пристроями, які ніколи не зникнуть, крім самої ЕОМ, що забезпечує функціонування програмних засобів, будуть пристрої введення-виведення, без яких діалог людини з машиною неможливий. Зараз пристроями, що автоматизують введення, є сканери, пристрої фото-і телевводу, що дозволяють у короткий час вводити в ЕОМ зображення в растровій формі; дигітайзери різних конструкцій і автоматичні відслідковувачі, що використовуються для введення вихідної графічної інформації у векторній формі.
Пристрої для введення растрової інформації вигідно відрізняються від інших тим, що дозволяють швидко і точно перенести графічні образи в ЕОМ і відразу ж відмовитися надалі від паперової технології. При цьому важливою особливістю такого способу є те, що запроваджувані дані представляють собою просто опис графічного образу карти без зазначення на змістове значення кожного елемента зображення. Тому машина не може безпосередньо інтерпретувати растрове зображення. Ось чому такі дані необхідно для подальшої обробки перевести у векторний формат. Але недолік такого способу те, що перетворена інформація ще ніяк не оброблена в змістовному плані, має малу кількість семантичних атрибутів і вимагає подальшого розпізнавання і безлічі операцій по обробці.
Навпаки, пристрої для введення інформації в векторному вигляді дозволяють одночасно з введенням провести всі необхідні операції по ідентифікації об'єктів і їх оцифрування. Причому, дані в ЕОМ передаються практично в тому самому вигляді, в якому вони і будуть зберігатися як ЦТО, а тому вимагають мінімальної подальшої обробки. При уявній перевазі цей спосіб має свій недолік: він вимагає великої кількості людської праці, менше піддається автоматизації через наявність у ньому більшої кількості електромеханічних компонентів.
Тому в даний час існують обидва способи первинного введення просторової інформації в ЕОМ. Хоча, аналізуючи розвиток сучасної науки і техніки, перевагу слід віддати растровим пристроям введення зображень. Тим більше, що зараз активно розвивається гібридний спосіб введення картографічної інформації в ЕОМ, що використовує саме ці пристрої. Він передбачає перетворення зображення на фізичному носії у растрову форму з наступним записом цифрового коду на машинний носій. Після цього зображення векторизуется способом, схожим на застосовуваний при роботі з дігітайзером, в ручному, напів-і автоматичному режимі.