12.Генеза укр. Козацтва та його істор. Роль(XV-XVII)

Наукова спадщина з історії українського козацтва пропонує читачеві різні версії щодо його походження. За характером аргументації їх можна віднести до таких груп, як етимологічна, етнічна і автохтонна. Представники першої початки козацтва шукали в різних словах, схожих з терміном “козак” за своїм звучанням, чи значенням. Прихильники етнічної групи прагнули пов’язати козацтво з косогами, хозарами, тюрками, половцями тощо.

Більшість дослідників, як українських (С.Величко, М.Грушевський, Д.Яворницький та ін.), так і зарубіжних (М.Бєльський, Г.Боплан та ін.) сходилися на думці про місцеві корені українського козацтва. Втім, зв’язок з минулим вони тлумачили по-різному. Одні надавали перевагу соціальним передумовам, інші – необхідності захисту українських земель від татар. М. Грушевський, М. Брачевський, М. Котляр пов’язували джерела українського козацтва з вічовими громадами лицарських княжих часів Київської Русі. Узагальнюючи існуючі теорії, О.Д. Бойко вважає, що кожна з них має раціональне зерно і лише їх синтез дає можливість наблизитися до відповіді на питання про походження козацтва. З питанням про походження козацтва повязана проблема з’ясування джерел його формування. Об’єктивному висвітленню цієї проблеми сприяє запропонована М.Грушевським періодизація історії українського козацтва, що включає в себе зародковий (перший) та класичний (другий) етапи.

На першому етапі (ХV- початок ХVІ ст.) в ході освоєння південних степів (“уходництво”, “добичництво”) основу козацтва закладали міщани, зем’яни-шляхта, селяни. На другому етапі (ХVІ- початок ХVІІ ст.) з перетворенням козацтва в суспільну верству зі своїм окремим устроєм, правами, організацією в лави козацтва вливалися вихідці з давніх княжих родів, шляхти, боярства, кріпосні селяни, міська біднота та ін.

Причинами виникннея українскього козацтва були:

-посиленя польского феодального гніту,що викликало масове перенаселення українців на території,які межували із Диким полем

-необхідність створення військової організації життя переселенцівчерез постійну загрозу з боку кримських татар

-підтримка військової організації козацтва місцевими старостами, зацікавленими в дешевих козацьких загонах для захисту кордонів

- традиційна необхідність захисту території України від набігів степових

народів.

13. Запорізька Січ, її виникнення, устрій та істор. Значення

У 1556 р. на о. Мала Хортиця князь Д. Вишневецький заснував фортецю, яка започаткувала Запорізьку Січ. З політичної точки зору З.С. була зародком майбутньої української держави. Козацтво поділялося на полки чисельністю 500— 1000 осіб. Полки складалися з сотень. А декілька сотень у свою чергу складали курінь. Усе козацьке військо очолював гетьман, а запорожців - кошовий отаман. Вступ і вихід з Січі були добровільними. Військо Запорізьке можна поділити на січових козаків - нежонатих, загартованих у боях, і волосних - сімейних, які більший час жили за межа-ми Січі, займалися землеробством, промислами, торгівлею. Саме січові козаки становили цвіт Війська Запорізького і називалися товариством або лицарством. Життя запорізького козацтва будувалося на демократичних засадах. Утім це суспільство не можна назвати цілком демократичним, оскільки соціальне розшарування серед козаків визначало й їхню політичну нерівність.

Функції законодавчого органу виконувала загальна козацька рада. Владу виконавчу репрезентували кошовий отаман і старшина. Характерною рисою формування Коша була виборність. Загальна козацька рада, збираючись двічі на рік обирала старшину, затверджувала плани походів, вирішувала питання стосунків з зарубіжними країнами, розподілу землі. Формується козацька адміністрація - військовий суддя, військовий отаман, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавула та ін. Контроль за їхньою діяльністю здійснювала козацька рада. Старшина у своїх руках зосереджував адміністративну владу, та судочинство.

На Січі існувало власне козацьке право, яке регулювало ті відносини, що там складались. Отож можна говорити про яскраво виражену форму державності, до того ж державності з усіма ознаками демократичної республіки: фактична рівність козаків, відсутність кріпосного права і феодальної власності на землю. Важливим об'єднуючим чинником було переплетіння волелюбних і релігійних настроїв козацтва. Захист православної віри слугував потужною ідеологічною основою життя Запоріжжя. Разом із тим не можна не зазначити внутрішньополітичних суперечностей - майнова нерівність, соціальне розшарування, конфронтаційні настрої. При цьому козацька державність мала цілий ряд особливостей, які не дали ЗС можливості стати повноцінною державою.

Основною функцією ЗС як державного утворення була військова конфронтація. А питанням внутрішнього устрою уваги не приділялося. Будучи перехідною формою від професійної общини до повноцінної держави,ЗС відіграла найвизначнішу роль у процесі українського держа-вотворення.Вона зосереджувала свободолюбиві елементи козацтва, була осередком боротьби із зовнішніми ворогами, провід-ною силою народу за соціальне та національне визволення. З початком існування З.С.дух козацтва став ширитися по всій Україні.