Лекція 2. Об'єкт і суб'єкт громадської думки

План

1. Визначення сутності та об'єкту громадської думки

2. Зв’язок громадської думки з потребами та соціальними установками

3. Суб'єкти громадської думки

Громадська думка - це оцінне судження великих мас людей з питань, що торкаються їх потреб й інтересів.

Громадська думка - думка визначеної групи людей по якому-небудь питанню, яка поділюється і виражається значною частиною даної групи.

Феномен ”громадської думки” належить до числа таких соціальних явищ, які привертають увагу мислителів з давніх часів. Макіавелли у своєму "Государі" особливо вказував на виняткову важливість цього феномена. У тім виді, у якому дана категорія вживається нами, вона зустрічається в англійського державного діяча і письменника Джона Солсбері. Походження словосполучення - англосаксонське., з'явилося воно в Англії в другій половині XII в., а точніше в мові Солсбері в 1159 р. З Англії цей термін прийшов в інші країни, а в XVIII в. став загальноприйнятим.

Не обійшов цей феномен своєю увагою і великий філософ Г.Ф. Гегель. Він писав у "Філософії права": "Формальна суб'єктивна воля, що складається в тім, що одиничні особи, як такі мають і виражають свою власну думку, судження про загальні справи і подають ради щодо них, виявляється в тій спільності, що називається громадською думкою" (Гегель. Філософія права.М., 1990, с.352). Подібна воля виникає лише в суспільстві, у якому існує незалежна від держави сфера часних (індивідуальних і групових) інтересів, тобто сфера відносин, що складають громадянське суспільство. Гегель виділив у ньому цілий ряд структурних елементів: перший - умови існування громадської думки, другий - об'єкт (зміст) громадської думки, третій - носій громадської думки, четвертий - характер судження, що виступає як суспільна думка, п'ятий - співвідношення “загальних” і "особливих" думок, сполучення і "протилежність" у "явищі" елементів істини і неправди.

Представники різних наук часто вкладали в поняття «громадська думка» різний зміст. Це відбувалося тому, що громадська думка відбиває реальний стан суспільної свідомості, інтереси, настрої і почуття класів і соціальних груп суспільства. У суспільній думці виявляється конкретний стан суспільної свідомості в той чи інший історичний відрізок часу. Зміст громадської думки - показник глибини відображення, пізнання цих процесів, вираження їхньої оцінки з погляду інтересів соціальної групи, класу, народу в цілому. Громадська думка і суспільна свідомість знаходяться в складних зв'язках і відносинах.

Суспільну думку неможлива ототожнити з жодною з форм суспільної свідомості. Предмет громадської думки неможливо "утиснути" у рамки якої-небудь однієї форми, тому що громадська думка може бути сформульована з питань політики чи права, моралі чи мистецтва, релігії чи науки і т.д. У силу цих обставин громадська думка може бути визнана ще однією формою суспільної свідомості, тому що за своїм предмет вона ніби пронизує усі форми свідомості, тобто виступає як вид суспільної свідомості, однак, уступаючи йому в широті діапазону.

Ще одна дуже важлива сторона аналізованого питання - сутність, зміст громадської думки. Цей феномен є конкретним висновком визначеної спільності людей по тим чи іншим об'єктам судження, свого роду підсумком розумової діяльності людей.

Критеріями добору при формуванні громадської думки служать суспільні інтереси і потреби. Тільки ті чи явища факти громадського життя стають об'єктами громадської думки, що приковують до себе увагу, викликають потребу у виробленні по них загального судження.

Масові судження людей мають різний ступінь об'єктивності (істинності). Це порозумівається тим, що думки можуть формуватися на основі як наукових знань, так і помилкових поглядів і помилкових уявлень. У випадку недоліку об'єктивної інформації люди компенсують її слухами, інтуїцією і так далі. Громадська думка, що не має у своїй основі твердого наукового фундаменту, може бути помилковою. Судження наукової критики нерідко заміняється забобонами, видаваними за громадську думку.

Громадська думка виступає як спонукальна сила, що регулює поводження людей, їхню практичну діяльність. Цей феномен існує у свідомості люді; і виражається привселюдно, виступаючи, у свою чергу, як могутніший засіб суспільного впливу.

Громадська думка відображає певні потреби людей. При виборі способу задоволення потреб (і поведінки) людей велику роль грає соціальна установка.

Соціальна установка - «це вираження ціннісної орієнтації у формі соціально детермінованої схильності особистості (групи) до заздалегідь обумовленого відношення - позиції до даної речі (людині, події, явища)» Соціальні установки орієнтують людину на відношення до подій, явищ, фактів, вигідної певній, визначеній групі.

Ціннісні орієнтації - це соціальні, моральні цінності важливі для людини, це орієнтації на визначені цінності, такі як: матеріальний добробут, здоров'я, родина, знання, повага навколишніх, віра, вільний час, задоволення, воля й ін. У залежності від типу значимих цінностей людина організує і направляє свою діяльність. Люди розрізняються по ціннісним орієнтаціям.

Гаромадська думка є фактором соціалізації особистості у процесі становлення повноправного члена суспільства, громадянина країни. Громадянин володіє необхідними якостями для існування в суспільстві, такими як совість, відповідальність, гідність, почуття справедливості, патріотизм і ін. Ці якості формуються під влпивом колективної думки соціального оточення. Адже для людини має велике значення суспільні вимоги, що формулюються громадською думкою.

Первинна соціалізація відбувається в родині. На цьому етапі думка батьків відіграє вирішальну роль. Далі, у період вторинної соціалізації, важливу роль грає колективна думка соціального середовища, оточення. Соціалізація проходить стадії наслідування, коли людина діє за прикладам навколишніх, Стадія адаптації означає пристосування своїх бажань до вимог навколишніх. Вища ступінь соціалізації - це інтеріоризація, тобто такий стан, коли людина внутрішньо відчуває важливість соціальних норм поводження і не може діяти інакше, ніж це потрібно для соціально відповідальної особистості.

Потреби зв'язані тісно не тільки із соціальною установкою, але і із соціальною оцінкою. Оцінка - це визначення відповідності певної події (явища, факту) тим критеріям, що висуває сама людина. Оцінка може бути позитивною, негативною чи нейтральною. Підставою оцінки виступають ті цінності, що вже склалися у людини (групи). Однією з форм вираження соціальної оцінки є громадська думка.

На базі потреб, ціннісних орієнтації, установок і оцінок народжується інтерес (як особливий рід громадських інтересів). Соціальні інтереси не існують окремо від своїх носіїв - класу, нації, професійної групи і т.д. і істотно впливають на поведінки людей.

Об'єктом громадської думки можуть бути тільки ті явища, події, факти, які зв'язані з інтересами суб'єкта (і не тільки в матеріальній, але й у політичній, культурній, соціальній сферах життя) і мають високий ступінь актуальності.

Об'єктом громадської думки може бути тільки те явище, подія, факт, що допускають багатозначність тлумачення і небезумовність оцінних суджень. Об'єктом громадської думки може бути те, що інформаційне доступно суб'єкту. Характер одержуваної інформації впливає на поширеність думки, її компетентність і, у значній мірі, визначає поведінку людей. Тут величезна роль приділяється засобам масової інформації.

Громадська думка - не тільки ціннісне духовне явище. У визначених умовах - це значна матеріальна сила, наприклад, поведінка людей під час виборів.

Об'єкт громадської думки обмежений не тільки тими рамками, що були приведені вище, не тільки його сутністю, а також деякими ознаками, відповідно до яких сама громадська думка розглядає те чи інше явище дійсності як об'єкт для своїх суджень.

Суспільний інтерес. Перший і найважливіший з цих критеріїв, зв'язаний з категорією "суспільний інтерес". Відповідно до нього з усього нескінченного ряду явищ дійсності предметом розгляду громадськості стають тільки ті, які представляють для суспільства безпосередній інтерес.

Найперше зіставлення особистих і колективних суспільних інтересів виявляє безумовне розходження між ними. Воно може позначатися, приміром, у їхній розбіжності, навіть антагонізмі по змісту.

Істотна ознака об'єкта громадської думки зв'язана не стільки зі специфікою власне громадської думки, скільки зі специфікою думки як такої, як особливого типу людського судження. Ця специфіка виявляється вже в сфері індивідуальної свідомості. Як відомо, далеко не кожна сказана людиною думка може бути віднесена до розряду громадської думки. Елементарне прохання чи фраза ніколи не стане громадською думкою. Справа в тім, що предметом розгляду громадськості стають тільки ті висловлення, що припускають розходження в оцінках, судженнях, характеристиках, тобто, укладають у собі більший чи менший момент спірності, дискусійности.

Важливим критерієм об’єкту громадської думки є компетентність. Даний критерій свідчить про те, що не кожна проблема може досягти бажаних висловлень по її рішенню, тобто, деякі члени суспільства володіють повною інформацією з певного питанні, деякі - ні. Можна сказати, що члени суспільства, узяті в сумі, не мають необхідну інформацію для компетентного судження, не мають відповідних обсягу і рівня знань про предмет, а так само відповідними, специфічно науковими, засобами його аналізу.

Таким чином, не будь-яка групова, колективна думка є громадською, а лише така, що відповідає наступним критеріям (ознакам) – наявність соціального інтересу, дискусійність, компетентність. А виразники громадської думки - класи, соціальні шари, співдружність класів, народ. Виходить, думку можна класифікувати як індивідуальну; групову, чи думку громадськості (чи суспільну).

Об'єктом громадської думки є конкретні теми, по яких висловлюється чи може бути висловлена точка зору індивіда, групи чи громадськості. Це може бути і процес матеріального виробництва, і події, що відбуваються в сфері духовного життя суспільства, і поводження болільників на стадіоні, публіки в театрі, політичних лідерів. Найчастіше як об'єкти виступають політичні ідеї, правосвідомість, мораль, наука, мистецтво, релігія, філософія, екологія й економіка і так далі.

Виділяють: об'єкти-факти - той чи інший факт дійсності, об'єкта-події - набір фактів, що складають змістовну сторону події, об'єкта-явища - процеси.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що громадська думка - специфічний прояв суспільної свідомості, що виражається в оцінках (як в усної, так і в писемній формі) і характеризуює явне (чи сховане) відношення великих соціальних груп (у першу чергу більшості народів) до актуальних проблем дійсності, що представляє суспільний інтерес.

Думка суспільства виявляє собою рухливу структуру, і те, що було думкою індивіда, може стати думкою суспільства. Будь який фактор, риса характеру, настрій - усе може вплинути на даний феномен. Це і називається "рухливість" думки.

Об'єктом громадської думки може бути тільки те явище, подія, факт, що зв'язаний з інтересами суб'єкта (і не тільки в матеріальної, але й у політичної, культурної, соціальний сферах життя) і має високий ступінь актуальності. Інтереси можуть бути зв'язані зі своїми носіями й побічно, а не тільки прямо. Об'єктом громадської думки може бути тільки те явище, подія, факт, що допускають багатозначність тлумачення і небезумовність оцінних суджень. Об'єктом громадської думки може бути те, що інформаційне доступно суб'єкту. Характер одержуваної інформації впливає на поширеність думки, її компетентність і, у значній мірі, визначає поводження людей. Тут безумовно величезна роль приділяється засобам масової інформації.

Говорити про об'єкт громадської думки, зрозуміло, не значить перелічувати всі конкретні теми, по яких висловлювалася чи взагалі думає можливим висловлюватися громадськість. Калейдоскоп подій, явищ і фактів, що відзначає процес соціального розвитку, породжує відповідний калейдоскоп і в сфері людських суджень. У результаті громадська думка по змісту виявляється навряд чи не настільки ж різноманітним і складною, як саме життя.

Узяте з погляду основних сфер соціальної дійсності чи з погляду існуючих форм суспільної свідомості, громадська думка, є така що діє усюди. Аналізувати її зміст у цьому плані означало б, по суті, аналізувати зміст кожної з сфер життя суспільства.

Тому розмова про об'єкт громадської думки повинна вестися з інших позицій. Як здається, у першу чергу вона повинна торкнутися двох проблем:

1) аналізу загальної здатності судження громадської думки з погляду специфіки відображення в ній дійсності і

2) виділення деяких критеріїв, насамперед формальних, у силу яких явище — незалежне від конкретного змісту (факти політики, мистецтва, науки релігії) — актуально стає об'єктом громадської думки.

У першому випадку аналіз виявляє відповідь на питання: “ Чи здатна громадська думка судити “про усе на світі” чи об'єкт її висловлень обмежений?”; в другому — “Якими ознаками повинний відрізнятися об'єкт, судження про який може виступати як громадська думка?”

Потреби, що спонукають людей до формування громадської умки, зв'язані тісно не тільки із соціальною установкою, але і із соціальною оцінкою. Оцінка це визначення відповідності якої-небудь події (явища, факту) тим критеріям, що висуває сама людина. Оцінка може бути позитивною, негативною чи нейтральною. Підставою оцінки виступають ті цінності, що вже склалися в людини (групи). Однією з форм вираження соціальної оцінки і є громадська думка.

На базі потреб, ціннісних орієнтації, установок і оцінок народжується інтерес (як особливий рід суспільних інтересів). Соціальні інтереси не існують окремо від своїх носіїв класу, нації, професійної групи і т.д. і істотно впливають на поводження людей.

Об'єкт громадської думки невіддільний від свого суб'єкта. Суб'єкт громадської думки - це суспільство в цілому, "творець думок". Суб'єкт громадської думки є його носієм. Це може бути соціальний клас, робоча група, нація.

Як суб'єкти громадської думки можуть виступати спільності різного рівня - від населення держави чи всієї планети до окремих поселенських спільнот.

Соціальна спільність визначається як реально існуюча, сукупність індивідів, що емпірично фіксується, відрізняється відносною цілісністю і виступає самостійним суб'єктом історичної і соціальної дії, поведінки. Соціальну спільність поєднує спільність інтересів. Вона охоплює всі можливі стани і форми життя людей. Спільності бувають різного типу: соціально-професійні, соціально-демографічні, територіальні, етнонаціональні, державні і т.д. У залежності від структури виділяють спільності групові і масові.

У загальному вигляді структура суб’єкту громадської думки співпадає з соціальною структурою.

Соціальна структура суспільства - це сукупність соціальних груп, класів, соціальних інститутів і соціальних організацій.

Існує безліч теорій соціальної структури. Основна відмінність цих теорій у принципах соціального розподілу, узятих за основу. Виділимо дві основні групи теорій: класову і соціальної стратифікації. Теорія класів розробляється марксизмом. Відповідно до цієї теорії класи розрізняються стосовно власності на засоби виробництва. Наприклад, капіталісти є власниками засобів виробництва, а робітники не мають цієї власності. Між класами існує соціальна прірва, їх розділяє непримиренна ворожнеча, що приводить до революції. Отже, громадська думка капіталістів та найманих ними працівників буде суттєво розрізняться.

Відповідно до іншої групи теорій виділяють сукупність соціальних шарів суспільства і називають це соціальною стратифікацією (розшаруванням, від слова "страта", яким у геології іменують "шар").

У соціальній стратифікації розрізняють три основних шари: вищий, середній і нижчий соціальні класи. Кожен шар складається з ряду професійних груп. Щоб віднести ту чи іншу професію до визначеного соціального класу варто з'ясувати наявність трьох основних показників: доходу, рівня освіти і престижу професії. Усі три показники поєднуються в один соціально-економічний індекс професії. Визначена величина соціально-економічного індексу відповідає кожному соціальному класу. Як бачимо, показник відносини до власності тут не має значення. Один клас плавно переходить в іншій зі зміною величини соціально-економічного індексу роду занять.

Основною причиною розподілу чи диференціації суспільства є розходження в соціальному стані й інтересах. Але крім цього, соціальні групи відрізняються стилем життя, змістом та характером громадської думки, соціальним поводженням, культурою і т.п. Вивчаючи соціальну структуру, ми фактично охоплюємо все суспільство.

Іноді ознакою соціального розподілу (диференціації) є не один, а сукупність показників. У сучасних дослідженнях громадської думки пропонується використовувати у якості показників соціального розподілу ознаки стилю життя. Це особливо часто робиться в електоральних соціологічних дослідженнях. Наприклад, для виділення груп населення, що поділяють певну спільну думку щодо кандидатів в депутати та інших виборах, застосовують такі ознаки як: матеріальне положення, рід занять, структура вільного часу, музичні смаки, район проживання і т.п.

Громадська думка відбиває визначену позицію групи або соціальної спільності, і ця позиція виявляється в поводженні людей. Отже, громадська думка не тільки відбиває суспільні процеси, але і здатна здійснювати на них істотний вплив.

Громадська думка може стати як творчою, так і руйнівною силою. Вона може впливати на всі процеси, що відбуваються в суспільстві.

Контрольні запитання.

1. В чому полягає сутність громадської думки?

2. Надати визначення об'єкту громадської думки?

3 В чому полягає зв’язок громадської думки з потребами та соціальними установками людей?

4. Які бувають суб'єкти громадської думки?

Література [1-3; 12-15 ]