Лекція 8. Роль змі у формуванні громадської думки

План

1. Умови формування громадської думки

2. Роль ЗМІ у впливу на громадську думку

3. Методи управління громадською думкою

Громадська думка - це вираження визначеної позиції (оцінної думки) спільності людей стосовно певної проблеми. Громадська думка непостійна і неоднорідна. Соціальними психологами були сформульовані деякі закони, що керують формуванням громадської думки. 1. Думка людей відчутна до важливих проблем. 2. Незвичайні події можуть тимчасово коливати громадську думку від однієї крайності до іншої. Думка не стабілізується, поки не буде видна перспектива. 3. На думку сильніше діють події, ніж слова, якщо самі слова не інтерпретуються як події. 4. Словесні твердження і дії максимально значимі тоді, коли думка ще не сформувалася чи коли люди піддаються впливу і довіряють надійному джерелу. 5. Якщо є присутнім особистий інтерес, то думку змінити важко. 6. Коли думка належить незначній більшості чи коли вона не структурована, то на її формування впливає здійснена дія. 7. У критичний час люди більш чуттєві до свого лідера. Якщо вони довіряють йому, то виявляють більш ніж просту відповідальність, а якщо ні - то менш терпимі, ніж звичайно. 8. Люди краще сприймають і легше формують думку стосовно цілей, ніж до методів їх досягнення. 9. Громадська думка так само, як і індивідуальна, пофарбована бажанням (інтересом); і коли вона базується на ньому, а не просто на інформації, то найбільше гостро реагує на події. 10. Важливими психологічними характеристиками думки є спрямованість, інтенсивність, широта і глибина.

Не можна говорити про закони стосовно до такого складного явища, як громадська думка, але існує 5 основних ідей, що присутні у всіх дослідженнях громадської думки: 1. На думку найбільший вплив здійснюють самі події. 2. Звичайна реакція громадської думки - вимога щось зробити. 3. Особистий інтерес впливає на думку людей. 4. Лідерство високе цінується, хоча не завжди об'єктивно і критично. 5. Важко оцінити правоту громадської думки. При формуванні громадської думки варто не забувати, що: а) треба підтримувати активних прихильників; б) спробувати залучити на свій бік нерішучих; в) нейтралізувати чи сильно послабити опозицію; г) орієнтуватися не на окремих людей, а на більшість. Хоча, якщо є сильний лідер і в «вашому стані», то можна працювати і через нього. Якщо чиїсь позиції (переконання) сильні, не витрачайте час. Працювати потрібно з тими, що не визначилися.

Є три шляхи впливу на людей: влада, заступництво і переконання. Тут ми підійшли до питання про шляхи, засоби і методи переконання. Отже: 1. Влада тримається на авторитеті. Одне джерело влади - закони; інше - вплив друзів, їх прохання і т.п. 2. Заступництво, наприклад, включати плату кому-небудь заради реклами, внесок у який-небудь проект і т.д. 3. Переконання. Тут вирішальним фактором буде інформація (чи її недостача), а також спосіб, яким вона подається (чи прихована). Інформація повинна ретельно відбиратися. Дуже важливим є питання що, кому і як говорити; правильний вибір засобу зв'язку, доведення інформації до людей. Таким чином, наприклад, більш ефективна думка та, яка користується популярністю, звертає увагу на якісь зміни (у суспільстві, місті, районі), показує, де шукати інформацію. Але якщо потрібно деталізувати інформацію, то краще використовувати друковані засоби. Для переконання потрібно використовувати раціональні й ірраціональні методи (наприклад, курити шкідливо, натще тим більше, але...). ЗМІ тим більше впливають на значимість інформації, чим більше вони відводять часу на неї, чим частіше повторюють. При формуванні громадської думки використовуються різні методи і не усі вони чесні. Є багато шляхів для обману, відомих як пропаганда. Наприклад: 1. Наклеювання ярлика. Може бути позитивним і негативним. 2. Звучні вираження, хоча і мрячні («ентузіазм мас», «юрба, що вітає»). 3. Свідчення. Відомі люди (артисти, спортсмени говорять, що вони голосують за...; використовують такеий-те крем для гоління...). 4. Простота. «Я така ж проста людина», як і ви, незважаючи на своє положення. 5. Підтасування. Однобічна подача фактів. 6. Емоційні стереотипи. Використання образів усіх видів (добра людина, відмінна господарка...). 7. Умовчування (натяки, наклеп і ін.). 8. Знищення за допомогою риторики (дискредитація мотивів особистості заради скривдження ідеї. (Наприклад, голова адміністрації хоче побудувати міст тому, що на іншому березі живуть його родичі). Але слово «пропаганда» не можна сприймати лише негативно. За ним - конструктивізм мислення і поведінки (пропагандисти вчать - що думати, а викладачі - як думати).

Звертаючись до спонукань людей, необхідно враховувати дві речі: 1. Можливий, так званий, «пізнавальний дисонанс» (коли під тиском влади чи агітації дії людей розходяться з їхніми переконаннями, намагаються виправдати свої вчинки, змінити уявлення). 2. Істина має особистісне фарбування (наприклад, світові релігії проголошують істину, хоча в навчаннях чимало плутанини).

Існує декілка теорій щодо впливу ЗМІ. Зупинумось на деяких з них.

Теорія соціального навчення (social learning threory).

Цей підхід виник з бихевиористской психології. Люди засвоюють моделі поводження, дивлячись, як навколишні поводяться, потім імітують їхні дії. Тобто людина притягнута якимсь прикладом у ЗМІ, потім просто починає імітувати її поводження, звички.

Теорія культивування (cultivation theory).

Цей підхід використовує, як екстенсивний, багаторазовий вплив ЗМІ (у першу чергу телебачення) протягом тривалого часу поступово змінює уявлення про світ і соціальну реальність. Спочатку був розроблений Джорджем Гербнером і його колегами. Однією з основних конструктивних пропозицій цієї теорії є уніфікація, тбото спрямування різних поглядів людей в одне русло. Спостерігаючи світ через телеекран, глядачі нібито довідаються факти про реальний світ, але це не так, цей світ - ілюзорний. Соціальна реальність формується за рахунок уніфікації, приймає самі різні форми, зокрема впливає на уявлення про гендерных ролі.

Використовуючи підхід, що має багато загального з теорією культивування, різні теорії соціалізації акцентують увагу на те, як ЗМІ завдяки своєму тривалому впливу, стають джерелом наших знань про світ і нашу роль у ньому. Учені затверджують, що в наш час діти швидко соціалізуються і починають виконувати дорослі ролі набагато раніш, ніж вони це робили задовго до появи телебачення чи радіо. Відбувається гомогенізація стадій розвитку: діти - поводяться, як дорослі, а дорослі - як діти. Деякі вчені вважають, що сукупний вплив ЗМІ на дітей найбільш великий тоді, коли передачі дивляться в розважальних цілях і коли діти сприймають їхній зміст як реалістичний.

Узагалі діти і молодь найбільш піддані впливу з боку ЗМІ. Діти - у силу - не до кінця сформованої особистості, а в молоді найчастіше не вистачає життєвого досвіду, щоб оцінити ту чи іншу інформацію, ситуацію. Дуже часто телебачення є причиною відчуження в міжособистісних відносинах між дітьми, воно заміняє їм безпосереднє спілкування.

За допомогою ЗМІ, зокрема формуються смаки населення, за рахунок того, що ми не можемо вибирати, що дивитися, ми вибираємо лише з запропонованого. Нам пропонують дивитися безліч серіалів, ми їх дивимося, за рахунок того, що там показують різні людські образи, способи життя, у нас відбувається формування потреб і стереотипів. По суті наші потреби стають нав'язаними і примітивними.

Гласність і озвучування гострої проблеми здатні формувати громадську думку . У такий спосіб можна припустити, що озвучування проблеми в ЗМІ, де є присутнім масовість і приступність приведе до зміни думки багатьох людей, у такий спосіб сформується громадська думка.

До одного з методів формування громадської думки можемо віднести гласність.

Сукупність програм і матеріалів ЗМІ впливає на формування громадської думки й у сучасному суспільстві роль ЗМІ в цьому процесі зростає.

Впливаючи на суспільну думку, ЗМІ виконують наступні задачі:

• формування порядку денного (списку пріоритетів): що саме й у якому аспекті обговорюється громадською думкою;

• переключення громадської думки з одного аспекту на іншій;

• введення в громадську думку нових тим і ситуацій;

• організація підтримки ініціатив владних структур громадською думкою;

• контрпропагандистская робота, що полягає у відповіді на інформаційні дії іншої країни.

Громадська думка багато в чому визначає громадське життя і направляє діяльність деяких соціальних інститутів, у тому числі і діяльність ЗМІ. Оскільки ЗМІ намагаються висвітлювати значимі, актуальні для суспільства проблеми і багато в чому розглядають їх з погляду громадської думки, можна зробити висновок, що і громадська думка визначає діяльність ЗМІ.

Сама громадська думка формується як відображення об'єктивних процесів, що відбуваються, з одного боку, а з іншого боку - є результатом цілеспрямованого впливу, реалізованого через різні комунікаційні канали, у першу чергу - через ЗМІ.

Механізми формування громадської думки дуже різноманітні й істотно залежать від способів комунікацій громадянського суспільства з владою, рівня інституціалізації демократії, організованості громадськості. У самому загальному виді розрізняють емоційні, раціонально-свідомі, стихійні способи формування громадської думки й опитування громадської думки.

Емоційні, почуттєві способи і механізми складаються головним чином на основі міжособистісної комунікації. Повинно пройти чимало часу, щоб через такого роду канали викристалізувалася групова і тим більше масова думка.

Громадська думка формується також і за рахунок дії спеціальних структур, що практично на професійній основі виробляють і транслюють визначені оцінки від імені громадськості. Професіоналізація тут нерозривно зв'язана з раціональними процедурами підготовки суспільних позицій, формуванням каналів, відстеженням розповсюджуваної інформації і її доведення до владних структур.

Стихійні способи формування найчастіше припускають використання думки лідера або виступи ЗМІ. У першому випадку у висловлених авторитетним лідером позиціях оформляються вже неявно існуючі думки громадян по тому чи іншому питанню. У рамках даного способу формування громадської думки, концентрації громадськості навколо визначених явищ і ідей ЗМІ прагнуть позбутися від суперечливості в зображенні подій, домогтися однозначного розуміння того, що відбувається. При цьому культивуються конкретні відносини, емоційні стани, шаблони і стереотипи. Нерідко використовуються методи підсвідомого стимулювання, коли, впроваджуючи в потік новин стандартизовані і спрощені уяввлення, що містять визначені оцінні асоціації, чи стереотипи стандарти, ЗМІ викликають автоматичну позитивну чи негативну реакцію громадськості на ту чи іншу подію.

Опитування громадської думки усе наполегливіше затверджуються в багатьох країнах як найважливіший інструмент виявлення суспільних умонастроїв. Вони служать засобом «політичної розвідки», виявлення позицій населення по самих різних проблемах політичного характеру.

Разом з тим варто помітити, що опитування громадської думки перетворилися з засобу «зондажу»настроїв виборців в інструмент додання їм визначеної спрямованості. Виявляючи індивідуальні позиції опитуваних, опитування закріплюють їх у рамках колективних представлень.

Велике значення має «ефект успіху»: люди схильні приймати ті думки, що поділяє більше число людей. Спостерігачі просліджують тенденцію переходу виборців на сторону випереджального кандидата. Претендент, що домагається переваги над своїми суперниками, раптом починає користуватися великою популярністю серед населення. ЗМІ приділяють йому значно більше уваги, ніж іншим кандидатам, і він здобуває велику популярність.

Виникає питання про маніпуляцію громадською думкою. Чи зв'язана вона з комунікаційною майстерністю чи широтою знання? Не завжди. Коли є можливість «тиску» на ЗМІ, можна одержати зворотний ефект. Варто відрізняти агітацію людини людиною і через ЗМІ. Перше більш ефективно, тому що спирається на прямі і зворотні інформаційні зв'язки, на можливість схвалювати (заохочення) і бути незадоволеним (карати). Задача ж ЗМІ - формувати установки і зразки поведінки у визначеному напрямку. Існують усні і письмові засоби переконання. Через мову виявляється особистісний емоційний вплив на людей. Його сила зв'язана з простотою, точною адресністю і гнучкістю завдяки зворотному зв'язку. Немає нейтральних мов. Усі вони в чомусь переконують (викладач, наприклад, у правильності теорії, а продавець - як свій товар). Слово несе одночасно й інформацію, і вплив. Мала інформативність, але часта повторюваність простих і привабливих істин зв'язана з пропагандою, що вселяє те, що потрібно агітатору.

Робота з громадськістю припускає цивілізовані форми переконання, засновані на партнерстві і взаємній вигоді. Але, разом з тим, партнери завжди мають особистий інтерес і прагнуть відстояти його. Тому в усному повідомленні варто чітко представляти свої мети і говорити тільки те, що потрібно і тільки тоді, коли потрібно. Ще однією запорукою успіху є емоційна і логічна переконливість. Мова повинна бути простою і емоційно яркою (без надлишку). Але самий головний «двигун» переконання - логічна доказовість, аргументованість.

Контрольні запитання.

1. Які умови формування громадської думки?

2. Які роль ЗМІ у впливу на громадську думку?

3. В чому полягають форми та методи управління на громадською думкою?

Література [3-5; 14-16 ]