- •6.Ультразвукові методи
- •6.1. Загальна класифікація ультразвукових методів
- •6.2. Методи відлуння в дефектоскопії
- •6.2.1. Лунометод у дефектоскопії
- •6.2.2. Узагальнена структурна схема луноімпульсного ультразвукового дефектоскопа
- •6.3. Методи ультразвукової товщинометрії
- •6.3.1. Лунометод з еталонуванням
- •6.3.2. Безеталонний луноімпульсний метод
- •6.3.4. Похибки вимірювання товщини
- •6.3.3. Резонансний метод ультразвукової товщинометрії
- •6.4. Ефект Доплера
- •6.4.1. Рухомий приймач звуку
- •6.4.2. Рухоме джерело звуку
- •6.4.3. Частота доплерівського зсуву під час приймання луносигналу
- •6.4.4 .Ефект Доплера для середовищ із заломленням звуку
- •6.4.5. Спектри швидкостей та істинні спектри доплерівських частот
- •6.4.6. Характеристики сигналів випромінювання
- •6.4.7. Неперервно-хвильовий доплерівський метод
- •6.4.8. Імпульсний доплерівський метод
- •6.4.9. Імпульсно-хвильовий доплерівський метод
- •6.4.10. Схеми реалізації допплерівських методів
- •6.5. Методи проходження
- •6.Ультразвукові методи 211
- •6.1. Загальна класифікація ультразвукових методів 211
6.3. Методи ультразвукової товщинометрії
Основне призначення ультразвукових товщиномірів – це вимірювання товщини стінок труб, судин, резервуарів та інших виробів, до яких є доступ тільки з одного боку.
Для вимірювання товщини використовують здебільшого луноімпульсний і резонансний методи.
Основні вимоги до товщиномірів – це висока точність вимірювання. Залежно від мети, ОК і точності вимірювання ультразвукові товщиноміри поділяються на три групи: А, Б і В.
Група А – для ручного контролю виробу з гладкими плоско-паралельними поверхнями. Прилади цієї групи мають високу точність.
Група Б – для ручного контролю виробу з грубими непаралельними поверхнями (наприклад, у разі внутрішньої ерозії труб). Товщиноміри цієї групи мають більшу чутливість за знижених вимог до точності вимірювання.
Група В – для автоматичного контроля в потоці. Точність вимірювання висока, як і групи А, але для забезпечення надійного контакту за точкового контролю виробів використовують імерсійне середовище (вимірювання через товстий шар рідини).
6.3.1. Лунометод з еталонуванням
Найбільшого
поширення набув прямий луноімпульсний
метод (рис. 6.8). У найпростішому випадку
товщину
стінки ОК визначають за результатами
вимірювання часової затримки
між зондувальним (ЗІ) і першим донним
імпульсами
,
де
– швидкість звуку у виробі;
– час проходження звуку у виробі в
прямому і зворотному напрямках
(вимірювальний інтервал). У цьому випадку
товщиномір фактично вимірює тільки
інтервал
,
тоді як друге невідоме необхідно вводити
ззовні, тобто настроювати на швидкість
ультразвуку у виробі за зразком або
ділянкою виробу з відомою товщиною
(виконувати калібрування).
Калібрування виконують тим же способом, що й вимірювання товщини з тією різницею, що значення вважають відомим, а – невідомим. За допомогою відлікового пристрою шляхом регулювання встановлюють відому товщину зразка, швидкість звуку в якому дорівнює швидкості звуку в ОК.
а б
Рис. 6.8. Метод лунаімпульсної товщинометрії з еталонуванням (а)
і відповідна йому осцилограма (б): 1, 2, 3, 4 – донні імпульси
Структурну схему товщиноміра, яким вимірюють час надходження першого донного сигналу, показано на рис. 6.9.
Рим.
6.9. Узагальнена структурна схема
лунаімпульсного контактного товщиноміра
з еталонуванням: АРП – автоматичне регулювання підсилення
Призначення і принцип роботи вузлів схеми:
12 – генератор синхронізувальних імпульсів (ГСІ), що забезпечує синхронізацію роботи вузлів товщиноміра, реалізовуючи імпульсний режим випромінювання-прийому УЗ коливань;
11 – генератор зондувальних імпульсів (ГЗІ), призначений для збудження ультразвукових коливань у перетворювачі; формує зондувальний імпульс з найбільш крутим фронтом і найменшою тривалістю порівняно з дефектоскопом;
10 – перетворювач суміщеного або роздільно-суміщеного типу. Для формування короткого ультразвукового сигналу смуга пропускання перетворювача розширена в область високих частот. Високочастотні електричні коливання перетворюються в механічні, які за наявності акустичного контакту вводяться в ОК. Віддзеркалені від нижньої межі розділу коливання перетворюються в п′єзоперетворювачі в електричні сигнали, що надходять на вхід приймально-підсилювального тракту товщиноміра.
1 - широкосмуговий підсилювач високої частоти з діодним обмежувачем на вході і низьким вихідним опором. Такий підсилювач виготовляють зазвичай не резонансним, а аперіодичним;
2 – широкосмуговий підсилювач з автоматичним регулюванням підсилення (АРП) для стабілізації амплітуди донного імпульсу;
3 – схема селекції (стробування) забезпечує вибір початкового імпульсу, відбитого від верхньої поверхні ОК, а також формування початкового і кінцевого (донного) вимірювальних імпульсів;
4 – блок формування вимірювального інтервалу і перетворення його у форму, зручну для АЦП;
5 – блок перетворення вимірювального інтервалу або його аналога в цифровий код (АЦП);
6 – блок цифрової індикації (Інд);
7 – блок захисту від завад, що здійснює бланкування (вимкнення) вхідного підсилювача на час вимірювального циклу;
8 – блок часового регулювання чутливості (ЧРЧ) для часового управління коефіцієнтом підсилення підсилювача 1 за таким законом, для якого амплітуда віддзеркаленого сигналу мало залежала від товщини ОК. Спільно з блоком 2 виконує стабілізацію амплітуди віддзеркаленого сигналу;
9 – блок допускового контролю (ДопКНТР), сигналізує про вихід товщини ОК за межі встановленого допуску (не є обов'язковим);
10 – ультразвуковий перетворювач. Може бути як суміщеним, так і роздільно-суміщеним, з безпосереднім контактом з ОК, або через акустичну лінію затримки.
