2. Сформулюйте основні риси політичного і соціального устрою англосаксонського суспільства.

Після датського погрому Альфред Великий знову відновив державу на таких же підставах, які виробилися і в інших німецьких племен. Тільки ці підстави у англосаксів розвинулися самостійнішими, ніж у тих німецьких племен, які, зблизившись з римлянами, познайомилися з державним римським пристроєм і з римською цивілізацією. На чолі з'явився замість німецького герцога (Heretoga) король (Cyning, Cyng), сини якого і найближчі родичі виключно утворили родове дворянство (етелінгі). Королеви (Cwen) також користувалися значними привілеями. Під час миру король був оточений своїми наближеними, дружиною (Geferescipe), з якої мало-помалу утворилося служилої і ленне дворянство. Дружина складалася з двох класів: альдерманов (Ealdormann, потім Earl під датським впливом), яким король роздавав придворні посади і ставив їх на чолі провінцій, і інших слуг (Gesith), які разом з вищим класом носили спільне ім'я тегів, або танов і, володіючи землями, були зобов'язані з'являтися на війну. Звичайні вільні люди, між якими останнє місце займали залишилися вільними бритти, називалися керли і в основному залишалися в залежності від знатного людини, який називався Hlaford (тобто "хлібний пан", звідки походить слово лорд). Число невільних (Theow) було невелике. Всі ці класи розрізнялися за своїми правами і особливо по висоті пені за вбивство. Остання порівнювалася з приналежністю особи до вищого або нижчого класів. Великі округу, Shires (Sciras) або графства розпадалися на менші десятки (Teothung), що складалися із з'єднання десяти вільних глав сімейства з круговою порукою перед судом у кожній, то десять десятків утворили сотню, над судом якої мав владу тільки суд графства, а на чолі останнього суду стояв Альдерман. У найважливіших випадках останній вирішував справу тільки з участю зборів (Gemte) "наймудріших", тобто танов або представників місцевих громад у відповідному графстві. Це збори скликаються кожні півроку замість перш скликалися загальнонародних зборів. Також і король скликав на подібне Witenagemte або Micelgemte (тобто великі збори) єпископів і знатних світських людей.Політична карта Англії часу завоювання практично невідома. Лише близько 600 р. вимальовується ще досить смутно картина політичного членування освоєних германцями земель. З'являються відомості про існування приблизно 14 «королівств» (як їх називають Беда та інші автори), 10 з яких розміщувалися в південній Англії (див. карту 1). Серед них провідне становище займають саксонські по перевазі Уессекс і Ессекс, англскіе Мерсия і Східна Англія, ютскій Кент. На півночі виділяється Нортум-Брія. Ранні англійські «королівства» - це вже не племінні, а територіально-політичні утворення. Однак їх нестабільність, невпорядкованість влади і всієї системи управління, яка лише виробляється в цей період, не дозволяють говорити про них як про сформованих державах. Це були так звані варварські королівства, типові для періоду, перехідного від племінної до державної організації суспільства.Протягом VII-VIII ст. між королівствами йде безперервна боротьба за верховенство. Вони то розширюються, поглинаючи більш слабких сусідів, то знищуються більш сильним противником, в свою чергу включали їх у свою сферу впливу. До IX в. політичне становище дещо стабілізується: остаточно зникають такі об'єднання, як Ліндсей, Дейр та ін Сім ранньофеодальних держав ділять південну і середню Англію. Їх суперництво триває, але шлюби між членами королівських сімей, політичні союзи, взаємні зобов'язання все тісніше пов'язують їх в одне ціле, тим більше що ні в матеріальній, ні в духовній культурі окремих областей принципових відмінностей не було. Єдині процеси феодалізації протікають і в соціально-економічному житті англосаксонських королівств.На порозі завоювання англи, сакси і юти переживали останню стадію родо-племінного ладу. Майнове розшарування суспільства супроводжувалося виділенням родової знаті, зосередженням властз в руках племінних вождів, які володіли нею не тільки у воєнний, але й у мирний час, хоча влада вождя ще в значній мірі обмежувалася радою знаті (старійшин). Основна маса населення була представлена ​​вільними общинниками, які складали також і військо племені. Раби, захоплені у військових підприємствах бранці, не становили значного прошарку.