5) Рід, плем’я. Початкові витоки такого осмислення “дому” підтверджують архео‑

логічні дослідження, за якими житлові споруди пізньої первісності функціонально

відповідають типам осередків виробничого, домашнього, господарського, суспіль‑

ного та духовного життя. Саме в такому вияві вони відіграли головну роль у фор‑

муванні суспільної сутності первісних колективів 17

.

Розміри та структура житла залежали від потреб первісного колективу. У різ‑

них кліматичних зонах будували такі житла: землянки, напівземлянки, наземні, на

сваях. Будівля могла бути однокамерною чи багатокамерною завдяки поділу вели‑

кого приміщення на кімнати або прибудові інших приміщень до конкретного (ча‑

сто центрального, головного) житла чи кімнати. Вертикальний розвиток (етаж‑

ність) житла в палеоліті не відомий.

У головному приміщенні зазвичай було вогнище для приготування їжі, яке по‑

ступово вдосконалювали (від відкритого багаття до печі). У великих палеолітич‑

них житлах могли розкладати декілька таких вогнищ. Окрім них, тут розміщува‑

лися т. зв. тупталища – місця, відведені для різних побутових робіт, зокрема для

виготовлення знарядь праці та інших речей з каменю, кістки, шкіри тощо. У межах

житла або поза ним розташовували також різні господарські ями та зовнішні

вогнища.

Є припущення, що в житлах пізнього палеоліту існували спеціально облашто‑

вані місця для відправлення культів. Так, череп мамонта, знайдений при вході в

перше межиріцьке житло, мав магічне охоронне значення 18

. На це вказує малюнок,

зроблений червоною вохрою, який деякі дослідники тлумачать як зображення по‑

лум’я 19

. Культовим, вірогідно, було призначення куточка з розписаними червоною

вохрою кістками мамонта, знайденого в мізинському пізньопалеолітичному житлі,

причому його наявність могла вплинути на внутрішнє планування самого житла 20

.

Гіпотетичним, але можливим для цього періоду, є поклоніння вогню, символом

якого був червоний колір: культова функція низки виробів палеолітичної людини,

30

Відщеп бивня мамонта з гравірованим рисунком.

Пізній палеоліт, ХХ–XVII тис. років тому. Стоянка Межиріч,

Черкаська обл. ПМ НАНУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 30

знайдених у житлах або поруч із ними, нині доведена науковцями. Ознаки “куль‑

ту”, знайдені в палеолітичних житлах, свідчать про те, що останні не були лише

“прагматичними” приміщеннями.

У пізньому палеоліті, вірогідно, головними типами наземних житлових споруд

були чуми та яранги. Окрім них, могли існувати житла на зразок землянок, глибо‑

ких напівземлянок і пристосованих для життя вищезгаданих печер та гротів, які

призначалися для тривалого стаціонарного використання. Знахідки пізньопалео‑

літичних жител у лісостеповій зоні Східної Європи (Україна, Воронезька область

Росії) дали підставу деяким дослідникам припустити, що подібні житла існували

в Західній та Південній Європі. Не підтверджена думка про те, що прототипом

постійного житла в південних слов’ян була плетена мазанка‑колиба, накрита

соломою 21

.

Думка істориків житла про “чум” як найдавнішу форму штучно створеного на‑

земного житла, до якого людина перейшла від дуплистих дерев та печер 22

, потре‑

бує уточнення в тлумаченні самого поняття. Відомо, що під назвою “чум” подеко‑

ли розуміють інші типи жител, зокрема тип колиби й навіть юрти. Колиба, як тип

літнього тимчасового

за функцією житла, що

мало водночас незмін‑

ну конструкцію, збере‑

глася до нашого часу.

Вона відома в народів

Півночі й жителів ук‑

раїнських Карпат. На

відміну від первісного

“чуму”, колиба має міц‑

ну непереносну основу,

на якій тримається дах.

Подібна конструкція

житла не властива

пізньому палеоліту і

виникла набагато піз‑

ніше. Таким чином, ко‑

ли йдеться про два го‑

ловні типи наземних

31

Житло з кісток мамонта (чільний та тильний боки; графічна реконструкція за І. Підоплічком)

Пізній палеоліт, ХХ–XVII тис. років тому. Стоянка Межиріч, Черкаська обл. ПМ НАНУ

Житло з кісток мамонта (чільний бік; реконструкція за

І. Підоплічком). Пізній палеоліт, ХХ–XVII тис. років тому.

Стоянка Межиріч,Черкаська обл. ПМ НАНУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 31

жител у пізньому палеоліті, маємо на увазі первісний чум як тимчасову споруду,

каркас якого складали жердини, встановлені конусом, та ярангу як постійне не‑

переносне житло куполоподібної форми, в основі якого обов’язковим елементом

були матеріали із кістки (черепи та інші кістки великих тварин). Технічні особли‑

вості спорудження яранги дозволяли робити її більшою, ніж чум. При цьому вог‑

нище не була характерною прикметою для обох типів наземних жител, адже його

наявність визначалася конкретними умовами: порою року, особливостями та

призначенням будівлі 23

.

Кілька пізньопалеолітичних поселень із житлами на зразок яранги, спорудже‑

них на кістках тварин, виявлено на прильодовикових просторах східної Європи. Це

будови, позначені оригінальністю конструкції, практичністю та естетичною вираз‑

ністю. На території України до цього періоду відносять кістково‑земляні житла

Мізина, Межиріча, Добраничівки, Гінців, Єлісеєвичів, Юдинова, Лимонівки

(XIV–XVII тис. років тому). Найкраще збережені житла з Межиріча Черкаської та

Мізина Чернігівської областей, які були ретельно обстежені та реконструйовані

в натуральну величину із залученням етнографічних матеріалів (реконструкція

І. Підоплічка).

Найбільше за площиною поселення (понад 1 га) знайдено на Кирилівській ву‑

лиці Києва (1893–1902), яке, однак, не було розпізнане і залишилося у вигляді

скупчень кісток мамонта. Надалі виявили, що це залишки не менш ніж чотирьох

жител 24

. За опрацьованими матеріалами В. Хвойки (описи та не завжди точні ма‑

люнки), житла сформовано із цілих черепів, щелеп, бивнів, лопаток, ребер та інших

частин кістяків тварин. Вдалося віднайти також залишки вогнищ‑тупталищ, госпо‑

дарських і вогнищ‑ям, а також кремневі вироби доби мадлен.

Незважаючи на те, що велике поселення на території Києва з довготривалими

житлами з кісток тварин, побудованими кроманьйонськими мисливцями на ма‑

монтів, у повному обсязі ще не досліджено 25

, проте об’єктивно вже можна говори‑

ти про певні елементи зовнішньої естетизації такого житла, адже своєрідні худож‑

ні особливості жител дослідниками відзначені неодноразово як у формі наукових

узагальнень (“мистецтво проявляється, певно, прикрашуванням самої ж людини й

її нужденної хижини”) 26

, так і конкретики на прикладі жител певних поселень 27

.

Серед останніх особливе значення мають пам’ятки поселення Межиріч, збудовані

з кісток мамонта й природних матеріалів. Орнамент із кісток, якими обкладено

житла, зафіксований і на інших пізньопалеолітичних поселеннях, хоча він не дося‑

гає рівня виразності межиріцьких будівель, де є найпереконливішим, матеріально‑

конкретним доказом помилковості розмежування утилітарного та художнього в

палеолітичній культурі.

“Орнаментальне чуття” межиріцьких мисливців постало внаслідок довготрива‑

лого споглядання природних форм, зокрема кісток впольованих звірів. У результа‑

ті було помічено їхню природну конфігурацію та геометричну виразність кістко‑

вих решток: нижня щелепа – кут, трубчаста кістка – пряма лінія. Примітно, що для

створення різних ритмічних побудов обирали різні частини скелета мамонта. Тому

зовнішня поверхня жител межиріцького поселення не була одноманітною. Найви‑

довищніші ті житла, в яких групами розміщено трубчасті кістки та нижні щелепи

мамонта. Природна рельєфність кісток, розміри, загальна довжина та висота груп,

а головне – їх ритміко‑композиційна побудова, за аналогією до композиційних

площинних орнаментів, дозволяє визначити таку викладку як зовнішній архітек‑

турний орнамент, який є складовою та невід’ємною частиною зовнішнього облаш‑

тування житла 28

.

32

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 32

В обкладці першого з межиріцьких жител переважали нижні щелепи мамонта й

прямі кістки. Друге житло було, головним чином, оформлене вертикально закрі‑

пленими трубчастими прямими кістками. У третьому спостерігаємо поєднання ще‑

леп та прямих кісток, останні – у поземному розташуванні. Четверте житло подіб‑

не до першого, але відрізняється за характером ритму чергування кісток (“орна‑

ментальних груп”) 29

. Може бути, що відмінність “орнаментів” зовнішнього оздоб‑

лення межиріцьких жител зумовлена своєрідністю колективів общини, які мешка‑

ли в цих житлах, прагненням до вияву індивідуальності. “Зіставлення розміщення

межиріцьких жител на поселенні та їх орнаментація дозволили дослідникам при‑

пустити, що орнаментальні композиції зовнішнього оздоблення жител були не до‑

вільними (суто прикраса), а глибоко традиційними, пов’язаними із сімейно‑шлюб‑

ними стосунками, тобто із сімейно‑шлюбними законами, за якими пізньопалеолі‑

тичні общини обмінювалися шлюбними групами” 30

. До таких висновків спонукає

порівняльна характеристика мотивів та елементів орнаменту, характерного для

формування житла й розпису творів дрібної пластики у вигляді “жіночих” ста‑

туеток із Межиріч. Ці статуетки було знайдено всередині жител. Примітно, що

притаманні обкладці жител мотиви зигзага та прямої лінії присутні і на статуетках,

де, окрім зигзагів та прямої лінії, нанесено також елементи у вигляді кутів. У суча‑

сній науці кути та зигзаги трактують як жіночі знаки, що дозволяє дійти висновку

про зв’язок житла та образу жінки‑матері й господині домашнього вогнища, адже

власне у житлі повною мірою розкрилася її історична та соціальна роль як охорон‑

ниці дому. Житло, очевидно, первісними людьми бачилося невід’ємною частиною

прихованого “утробного” мікросвіту сім’ї, общини, символом зосередження життя.

За науковими припущеннями, кісткові каркаси в осінньо‑зимовий період вкри‑

вали шкурами тварин, які в теплу й суху пору року знімали, відкриваючи орнамен‑

тику жител. У свою чергу, вкриті шарами шкур, їхні правильні, куполоподібні фор‑

ми також “працювали” в загальному ансамблі житла.

Своєрідне оформлення мали входи до жител, розміщені на південній стороні,

що, можливо, слугувало оберегами від небажаних втручань. Захисну від холодних

вітрів функцію могли також мати “орнаменти”, розміщені з північної та північно‑

західної сторін жител, де були найміцніші стіни.

У палеолітичних “будівельних” орнаментах відображено творче ставлення меш‑

канців поселення до предметів своєї праці.

Від ашелю до верхнього палеоліту простежено нову загальну тенденцію до збіль‑

шення розмірів житла, ускладнення його конструкцій, зокрема в напрямку форму‑

вання багатокамерних будинків та вітрозахисних заслонів. Житла (великі й малі)

зводили не тільки зі штучними вогнищами та кострищами, а й надавали вигляду

конструктивно завершених будівель, споряджених каркасом, фундаментом, покрів‑

лею, обкладкою, штучним входом 31

. Досить різноманітно використовували буді‑

вельний матеріал: камінь, кам’яні плити, відібрані кістки великих тварин, шкуру,

дерево, землю. Поступово формувалися поселення та стоянки, які функціонували

як комплекси: житло, господарські ями та додаткові споруди нежитлового призна‑

чення. Майданчик для нового будинку заглиблювали, на його кордонах закріплю‑

вали прямовисно або похило найдовші кістки, що утворювали каркас. Між ними ви‑

кладали масивні черепи мамонтів, які присипали землею. Округлу чи конусоподіб‑

ну покрівлю, зведену з деревини або кісток, накривали шкурами тварин, які ззовні

притискали важкими каменями й кістками. Шкурами завішували вхід до житла 32

.

Таким чином, у середньому та пізньому палеоліті способи опалення та утеплен‑

ня житла, захисту від негоди було удосконалено. Їх свідоме спрямування на довго‑

33

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 33

тривале використання свідчило про появу осілості 33

. Житло потребувало постій‑

ного обслуговування, спостереження, поновлення. Досить складні за конструкцією

та матеріалом житла, їх розростання та концентрація на одному поселенні у вигля‑

ді великих та малих будівель, однакових за конструкцією та іншими ознаками, від‑

повідали наслідкам низки соціальних, зокрема демографічних, процесів, сегмента‑

ції сімейно‑родових общин. Господарсько‑побутові комплекси Добраничівського

поселення, де житло будували округлої форми з цоколем із кісток мамонта й чере‑

пів тварин, ями, вогнища, місця обробки кісток і кремнію розташовували по колу,

а в центрі залишали вільну площу.

Певні ознаки організації процесу будування та його істотний загальний розви‑

ток свідчать про започатковану в палеолітичну епоху спеціалізовану (ремісничу)

будівельну справу. Частково погоджуємося з думкою деяких дослідників про по‑

яву традиції житлобудування від зародження жител з епохи олдуваю, її модифіка‑

цію в ранньому та середньому палеоліті до традиційного явища у верхньому палео‑

літі, де “у технології виробництва відповідне місце посіла функція благоустрою

жител” 34

. Загалом різноманітність жител, їхні конструктивні особливості, розши‑

рення асортименту сировинного матеріалу та знарядь праці (землекопних, рого‑

вих – молотів, сокир тощо), введення в будівельний процес значної кількості опе‑

рацій, створення міцних, довготривалих будинків зумовили формування житлових

комплексів як місць зосередження виробничого, культурно‑господарського та ду‑

ховного життя їх мешканців 35

. Припускають культовий характер одного з мізинсь‑

ких жител, у якому знайдено лопатку та великі кістки мамонта, прикрашені геоме‑

тричним орнаментом, нанесеним червоною вохрою – їх вважають давніми ударни‑

ми інструментами.

Такі ознаки демонструє пізньопалеолітичне поселення, де знайдено два житла з

кісток мамонта в с. Гінці Лубенського р‑ну Полтавської обл. (вперше досліджене

В. Щербаківським та В. Городцовим у 1871–1873 рр.) 36

.

Цоколь одного з жител складався з 24‑х черепів мамонта (підрахунки І. Підо‑

плічка). При вході, як і в інших подібних житлах, два черепи вкопано потилични‑

ми кістками. Центральну частину житла складали переважно бивні мамонта. Вхід

до житла був, імовірно, оформлений дугою з двох бивнів мамонта. Усередині – вог‑

нище й тупталище, підфарбоване червоною вохрою, відповідно до тогочасних

культових уявлень, а також знайдено багато виробів із кремнію та кістки, зокрема

молоток із рогу північного оленя, шила з кісток, кремневі пластини й відщепи,

дрібні господарські предмети 37

. Загальний характер внутрішнього планування

житла з Гінців, по суті, однотипний із житлами, відкритими в Мізині, Межирічі,

Добраничівці 38

.

Чотири житла аналогічного типу знайдено на стоянці біля с. Добраничівка Яго‑

тинського р‑ну Київської обл. (розкопки 1952–1967 рр.) 39

, які вважали кістяними

розвалами 40

. Поряд із першим наземним пізньопалеолітичним житлом, відкритим