Розділ 1. Поняття та сутність юридичних колізій

1.1. Поняття юридичної колізії

Термін «колізія» (від лат. «collide» — стикатися)означає зіткнення протилежних обставин, сил та інтересів. Найбільш загальною колізією є суперечність між «сущим» і «належним». Враховуючи, що закон закріплює «суще», а в праві міститься «належне», в широкому сенсі слід розглядати юридичні колізії як суперечність між позитивним законом і природним правом. Але найчастіше термін «юридична колізія» уживається у вузькому сенсі — це суперечності між правовими нормами, регулюючі однакові суспільні відносини.

На мою думку, буде доцільно розглянути розвиток ідей та підходів до розуміння сутності юридичної колізій.

В історій вітчизняної та зарубіжної правової думці проблема юридичної колізій частіше висувалася та вирішувалася скоріше побічно, у зв’язку з аналізом відношення правових актів та їх дій.

Римські юристи, спираючись на джерела діючого права при вирішенні тих чи інших справ тлумачили існуючі правові норми у дусі їх відповідності вимогам справедливості та випадку колізій частіше змінювали стару норму з урахуванням нових поглядів на справедливість та справедливе право.¹ Тобто головним чинником вирішення юридичних колізій у Древньому Римі ставав суб’єктивний погляд на справедливість.

Більш в пізній період історії глибоку характеристику суперництва різних правопорядків дав німецький юрист Г. Єлінек. У середині «замкнутих правовідносин» борються правові думки, ідеї, та принципи стосовно того, як регулювати однакові сфери права. Не наступний закон відмінює попередній, а перемогу одержує цінність нового права, вважав він.¹

У своєї праці «Чисте вчення о праві» Ганс Кельзен признає існування основної норми як постулату для єдиного толкування усієї системи правових норм, як основа «пізнаваючого правознавства». Правовий позитивізм розглядає цю норму для обґрунтування об’єктивності дійсності правових норм. Єдність їх чисельності ґрунтується на логічній єдності правопорядку. Основна норма визначає основний фактор правотворчості та слугує свого рода «конституцією правової логіки». Тому справа не у конфлікті норм, за його думкою, а в застосуванні логіки та закону суперечності до оцінки правовіх суджень та висловлювання о нормах права. Конфлікт норм, як вважає Ганс Кельзен, треба вирішувати шляхом тлумачення. Тут, як бачимо, скоріше корисні правові принципи, ніж чіткі юридичні критерії та процедури.

Є.Н. Трубецької, який докладно пояснює межі дії закону (як такого) у часі, включаючи зворотну силу закону в межах місця, по відношенню до осіб. При зіткненні «різномісцевих» законів вирішує на основі статурної теорій, коли вибір визначається природою правових відносин.²

В роки існування радянської держави проблема юридичної колізії всередині держави досліджувалося головним чином у аспекті законності. Правопорушення та відповідальність слугували головним інструментом пізнання даного явища.

Цікаво, що при різноманітті наукових робіт в аналізі правозастосування, реалізацію законів та інших актів упор робиться на правопорушення як визнані та засуджені законом явища, на їх фіксованість – тимчасову, нормативно-структуровану, кількісну. Проблема колізії у крупному масштабі не ставилась та не вирішувалась. Вона зводилась до колізійних норм, наказуючім, які акти прийняти у випадку, коли виникають суперечна ситуація. Не випадково в монографії С.С. Алексєєва по загальної теорії держави та права лише декілька разів згадується о колізійних нормах. Головним та визначаючім у використанні права, за думкою автора, є соціально-політичний аспект, доповнений організаційним та техніко-юридичним аспектом. В юридичномі пізнанні правових приписів та фактичних обставин справи. Колізії як супроводжуюче явище ніяк не виявляються.

При всій зовнішній правовій «безхмарності» в 60-70-х роках в науковій сфері розпочинались спроби глибше зрозуміти механізм виникнення та розвитку юридичних суперечностей. Казахський вчений-юрист М.Т. Баймаханов у своєму значному досліджені суперечностей у розвитку правової надбудови провів значний аналіз суперечностей в формуванні, розвитку та функціонуванні соціалістичного суспільства, відмітивши природні пізнавальні труднощі у правовому відображенні дійсності. Дана розробка питань суперечностей у формуванні та розвитку соціалістичного права та суперечного поєднання тенденцій його постійного розвитку та зберігання колишнього стану. Розкрити суперечності в процесі реалізації права. Охарактеризовані суперечності між складовими частинами правової надбудови.¹ На мою думку, ця праця може бути цілком затребувана в сучасній бібліотеці колізійного права.

В сучасній юридичній літературі висловлені різні точки зору стосовно поняття «колізій». Її розуміють як:

1. різні норми права, регулюючі однакові суспільні відносини;

2. неузгодженість змісту норм права, устанавлюючіх однакові правіла поведінки (В.Н. Кудрявцев);

3. конкуренція норм, які мають різний зміст, але призваних урегулювати однакові фактичні ситуації ( О.Ф. Черданцев);

4. суперечності, зіткнення між окремими нормами, інститутами та нормативними актами (С.С. Олексіїв, В.В. Руминіна)

Юридичні колізії вносять в правову систему незгідність, дефектність, створюють незручність у правозастосовній практиці, перешкоджають користуванню законодавством. Однак не слід розглядати юридичні колізії як сугубо негативне явище. Справа в тому, що вони: вказують на недоліки в правовій системі, свідчать про нормальний процес розвитку та функціонування державно-правових інститутів, можуть виражати справедливі зазіхання на новий порядок та охорону конституційного строю.