1 Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.1 Безпека життєдіяльності — як категорія

Визначення поняття безпеки. Аксіома про потенційну небезпеку діяльності людини. Життєдіяльність - як процес існування та самореалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Об'єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «людина-життєве середовище» різного рівня.

Системи забезпечення життєдіяльності людини в середовищі її існування. Умови для збалансованого безпечного існування людей.

1.2 Небезпека. Ризик - як оцінювання небезпеки

Визначення поняття небезпеки. Номенклатура та таксономія небезпек. Джерела небезпеки та їх класифікація: природні, техногенні, соціальні та комбіновані джерела небезпеки. Небезпечні та шкідливі фактори. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. Ідентифікація дже­рел небезпеки і породжених ними небезпечних та шкідливих фак­торів. Потенційні джерела небезпеки трудової діяльності. Професійні захворювання. Травма та травматизм. Ризик як фактор потенційної небезпеки. Індивідуальний і соціальний ризик. Концепція допусти­мого ризику. Оцінювання ступеня ризику. Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій. Системний аналіз безпеки життєдіяльності.

Знання:

• основні етапи розвитку проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності людини;

• мета та основні завдання курсу «Безпека життєдіяльності»;

• зв'язок курсу «Безпека життєдіяльності» з навчальними дисциплінами та практикою життєвого досвіду;

• основні поняття, означення та терміни безпеки життєдіяльності;

• загальна модель діяльності людини;

• аксіома про потенційну небезпеку діяльності людини;

• джерела небезпеки та їх класифікація;

• концепція допустимого ризику;

• системи забезпечення життєдіяльності людини;

• характеристика системи «людина - життєве середовище»;

• об'єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «люди­на - життєве середовище» різного рівня.

Уміння:

• визначати рівень безпеки системи «людина - життєве сере­довище»;

• ідентифікувати небезпеку;

• складати номенклатуру небезпек;

• визначати причини та можливі наслідки небезпек;

• класифікувати небезпечні та шкідливі фактори;

• оцінювати рівень небезпеки;

• моделювати умови виникнення небезпечних ситуацій.

2 Людина як елемент системи «людина - життєве середовище»

2.1 Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з навколишнім середовищем та технікою

Здоров'я людини як медико-біологічна та соціальна категорія. Гомеостаз - як особливий механізм захисту організму людини. Зовнішні та внутрішні подразники, що впливають на стан людини. Захворювання, які викликаються факторами навколишнього середовища.

Організм в навколишньому середовищі. Нервова система - природна система захисту життєдіяльності організму людини від небезпеки. Рухальний апарат людини. Функціональний стан. Корекція пове­дінки. Час реакції. Умовні та безумовні рефлекси. Характеристика аналізаторів. Закон Вебера-Фехнера.

Роль зорового, слухового, смакового, нюхального, больового, дотикового аналі­заторів та вестибулярного апарату в забезпеченні життєдіяльності людини. Гранично допустимий вплив шкідливих факторів на людину. Синергізм (ефект перевищення сумарної дії) та антагонізм (ефект нейтралізації дії) шкідливих факторів. Біоритми та їх роль в життє­діяльності людини.

Мотиваційні, емоційні, вольові та психомоторні процеси. Пси­хічні характеристики особистості.