3. Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві.

Відповідно до ст. 31 ЗК та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

• земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

• земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;

• земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у власність та брати в користування на умовах оренди. Однак слід зауважити, що відповідно до частини 15 Перехідних положень ЗК до 1 січня 2010 р. було запроваджено мораторії на набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею понад 100 га.

Відповідно до ст. 92 ЗК в постійне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки передаватися не можуть. Якщо право на постійне користування земельними ділянками, наданими для ведення фермерського господарства переоформлюють на довгострокову оренду (не більше 50 років – ст. 93 ЗК), термін оренди визначається самим господарством відповідно до чинного законодавства.

Фермерське господарство може користуватися земельними ділянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди.

Фермерське господарство та його члени мають право:

продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

самостійно господарювати на землі;

право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

на відшкодування збитків;

споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт.

право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці.

Обов'язками фермерського господарства та його членів є:

забезпечення використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;

додержання вимог законодавства про охорону довкілля;

сплата податків та зборів;

непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

недопущення зниження родючості грунтів та зберігання інших корисних властивостей землі;

надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформації про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

дотримання санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

дотримання правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;

збереження геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем.

До майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством внаслідок господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, право користуватися землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які члени господарства передають до його складеного капіталу.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачене угодою між членами господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства в разі ліквідації або припізнення членства в господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначається Статутом господарства.