Тема 2. Джерела аграрного права.

1. Поняття та види джерел аграрного права.

Джерело права – це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством.

Джерелами аграрного права України є уніфіковані й диференційовані акти правотворчості державних органів, а також акти правотворчості суб'єктів аграрного господарювання (зі статусом юридичних осіб), які є формою вираження й закріплення бажаної моделі поведінки та моделі аграрних відносин.

Особливості джерел аграрного права:

уніфіковані акти аграрного законодавства являють собою основу становлення АП як самостійної галузі національного права;

у нормативних актах, що стосуються аграрного права, містяться норми, якими регулюються як аграрні відносини, так і відносини інших галузей права – земельного, господарського, адміністративного, трудового та ін. Наприклад, ЗК регулює земельні відносини. Разом з тим глави і статті ЗК, якими регулюються відносини з правового режиму земель сільськогосподарського призначення, стосуються як земельного, так і аграрного права.

відсутність єдиного акту кодифікованого характеру, тобто Аграрного кодексу;

значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб’єктів аграрного господарювання, заснованих на недержавній формі власності;

зростання питомої ваги законів та актів Президента в нормативно-правовому масиві, що регулює аграрні відносини;

збереження рекомендаційної правотворчості;

зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного аграрного законодавства щодо міжнародного права.

Основу системи джерел АП складають уніфіковані й диференційовані нормативно-правові акти.

Уніфіковані акти аграрного законодавства - це юридична форма вираження норм АП, спрямованих на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів аграрного господарювання.

Диференційовані акти аграрного законодавства - це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного господарювання.

За суб'єктом нормотворчості джерела АП поділяються на:

• конституційні акти;

• закони і постанови Верховної Ради;

• укази Президента;

• акти Кабінету Міністрів України;

• акти Конституційного Суду України;

• акти міністерств, відомств та інших органів центральної виконавчої влади;

• акти органів місцевого самоврядування;

• акти органів судової влади;

• акти уповноважених державою громадських організацій;

• локальні нормативні акти;

• міжнародні правила, конвенції, звичаї.

За обсягом волі, вираженої в нормативному акті, джерела аграрного права поділяються на:

акти, що регулюють загальноаграрні правовідносини, тобто розраховані на взаємовідносини суб'єктів аграрного права з іншими державними, господарськими суб'єктами;

акти внутрігосподарські, які регулюють внутрішні взаємовідносини між структурними підрозділами і учасниками сільськогосподарської діяльності.

За силою впливу на регулювання суспільних відносин аграрно-правові акти поділяються:

імперативні;

диспозитивні;

санкціоновані;

рекомендаційні.