Тема 3 «природні фактори й процеси антропогенного впливу на природу»

1. Екологічна криза й глобальні екологічні проблеми

2. Проблеми охорони навколишнього середовища

Всю попередню історію можна розглядати в екологічному змісті, як процес, який прискоренням нагромадження тих змін у науці, техніки й стані навколишнього середовища, які переросли в сучасну екологічну кризу.

Основна ознака цієї кризи – різка, якісна зміна стану біосфери, що відбулася за останні 50 років. Екологічну кризу можна розглядати і як конфлікт у взаємодії біологічного виду із природою. Кризою природа як би нагадує про непорушність своїх законів.

Сучасну екологічну кризу називають «кризою редуцентів» тобто визначальною її ознакою є небезпечне забруднення біосфери внаслідок діяльності людини й пов'язане із цим порушення природної рівноваги.

Екологічну кризу прийнято ділити на дві частини: природну й соціальну.

Природна частина свідчить про настання деградації, руйнуванні навколишнього природного середовища.

Соціальна частина полягає в нездатності державних і суспільних структур зупинити деградацію навколишнього середовища й оздоровити її.

Обидві сторони екологічної кризи тісно взаємозалежні. Настання кризи може бути припинено тільки при наявності державних програм і відповідальних за їхнє виконання державних структур, здійсненні екстрених заходів по екологічному захисті.

Ознаками сучасної екологічної кризи є:

• Небезпечне забруднення біосфери;

• Виснаження енергетичних запасів;

• Скорочення видової розмаїтості.

Небезпечне забруднення біосфери пов'язане з розвитком промисловості, сільського господарства, розвитком транспорту, урбанізацією. У біосферу надходить величезна кількість токсичних і шкідливих викидів господарської діяльності.

Особливістю їх є те, що ці з'єднання не включаються в природні обмінні процеси й накопичуються в біосфері. Наприклад, при спалюванні нафти виділяється сірчистий газ, що накопичується в нижніх шарах атмосфери, взаємодіє з водою й випадає на землю у вигляді кислотних дощів.

У сільському господарстві використовується велика кількість ядохімікатів і пестицидів, які накопичуються в ґрунті, рослинах, у тканинах тварин.

Небезпечне забруднення біосфери виражається в тім, що зміст шкідливих і токсичних речовин у воді, повітрі, ґрунті перевищує гранично припустимі норми в 10-20 разів.

Відповідно до статистики серед всіх джерел забруднення на першому місці - вихлопні гази автотранспорту, на другому - металургійна промисловість, на третьому - хімічна промисловість. Не менш забруднені сьогодні гідросфера й ґрунти, насамперед отрутними стоками, у тому числі радіоактивними.

Виснаження енергетичних ресурсів. Рівень енергооснащеності людської праці росте величезними темпами. Прискорений розвиток енергетики пов'язаний насамперед зі зростанням промислового виробництва і його енергооснащеності.

До основних джерел енергії, що використовуються людиною, відносять: теплова енергія, гідроенергія, атомна енергія. Теплову енергію одержують при спалюванні деревини, торфу, вугілля, нафти й газу. Підприємства, що виробляють електроенергію на базі хімічного палива, називають тепловими електростанціями.

Однак, нафта, вугілля й газ є невідновленими природними ресурсами, і запаси їх обмежені. За прогнозами вчених, світові запаси нафти до 2020 року можуть бути всі використані. Газа на планеті значно більше, ніж нафти. Але при прогнозованому світовому споживанні, запаси його можуть висохнути приблизно через 40 років. Кам'яного вугілля на Землі значно більше, ніж нафти й газу. По оцінках фахівців, його запасів може вистачити на сотні років. Однак кам'яне вугілля - екологічно брудне паливо. У ньому багато золи, сірки, шкідливих металів. Теплотворна здатність вугілля нижче, ніж нафти й газу, а його видобуток значно дорожче. У багатьох країнах, у тому числі й в Україні, вугільні шахти закриваються, тому що вугілля в них занадто дорого й важко добувати.

Незважаючи на те, що ці прогнози досить песимістичні, у цей час успішно розробляються нові підходи до рішення проблеми енергетичної кризи. Одним з таких підходів, є переорієнтація на інші, нелімітовані види енергії.

Єдине реальне у доступному для огляду майбутньому джерело енергії – атомна енергетика. При правильному використанні й серйозному відношенні, атомна енергетика виявляється поза конкуренцією й, з екологічної точки зору, значно менше забруднює навколишнє середовище, чим спалювання вуглеводнів.

Скорочення видової розмаїтості. У цілому, за останні сторіччя, зникли багато видів і підвиди тварин, причому за останні 60 років - 76 видів, і близько 1000 видів перебуває під загрозою зникнення. Якщо збережеться сучасна тенденція винищування живої природи, то через 20 років планета втратиться 1/5 частини описаних видів рослинного й тваринного миру, що загрожує стійкості біосфери - важливої умови життєзабезпечення людства.

Скорочення видової розмаїтості може викликати необоротні й непередбачені зміни в глобальному масштабі, тому ця проблема зважується на світовому рівні.

Екологічна криза характеризується наявністю цілого ряду глобальних проблем, які загрожують людському розвитку.

1. Руйнування озонового шару. Дослідження фахівців показали, що концентрація озону, що на більших висотах приблизно в 230 разів вище, ніж у поверхні землі, має тенденцію до зменшення. Одним з перших сигналів з'явилося відкриття в 1985 році англійськими вченими «діри» в озоновому шарі над Антарктидою, розміром до 2/3 від самого материка. Регулярні спостереження над станом атмосферного озону, виявили зменшення його змісту в повітряному басейні майже на 3%. Таке зменшення вже привело до збільшення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання на 2%. Це приводить до збільшення різного роду захворювань.

Переважає думка, що основною причиною руйнування захисного озонового шару Землі, є господарська діяльність людини. У всіх промислово розвинених країнах, у холодильній техніці й аерозольних балонах використаються фреони. Потрапляючи в атмосферу, ці з'єднання вступають у хімічні реакції, у результаті яких знищуються молекули озону.

Для запобігання важких наслідків, пов'язаних з руйнуванням захисного шару Землі, на міжнародному рівні була прийнята Віденська конвенція, присвячена його охороні. Вона передбачає скорочення випуску озоноруйнуючих речовин, а також розробку їхніх нешкідливих замінників.

2. Глобальне потепління – один з найбільш значимих наслідків антропогенного забруднення біосфери. Головне джерело життя на Землі - це енергія сонця. Однак кількість засвоюваною Землею сонячної енергії мізерно мало. Її збільшенню сприяє наявність в атмосфері так званих «парникових газів». Вони вільно пропускають сонячні промені, але затримують відбите теплове випромінювання Землі.

Підвищення зміст цих газів у повітрі, може привести до того, що Землею буде засвоюватися більше сонячної енергії. Це, а також збільшення тепловідділень від господарської діяльності людини, приводить до підвищення температури повітря на Землі, зміні режиму опадів. Вода в морях і океанах здійметься не тільки через танення льодів, але й у результаті збільшення обсягу води через підвищення її температури.

3. Кислотні дощі - одна з найбільш серйозних форм забруднення навколишнього середовища, небезпечна хвороба біосфери. Ці дощі утворюються внаслідок надходження в біосферу диоксида сірки й окислів азоту, від згоряння палива. Проникаючи в ґрунт вони порушують її структуру, згубно впливають на корисні мікроорганізми, розчиняють природні мінерали, шкода, що наноситься рослинності кислотними дощами величезна.

Кислотні дощі, різні шкідливі речовини, що перебувають у повітрі крупних міст, викликають також руйнування промислових конструкцій і металевих деталей, наносять збиток будовам і архітектурним пам'ятникам. Збиток, нанесений у Європі кислотними дощами рибним запасам, рослинному покриву, архітектурним спорудженням, оцінюється в 3 млрд. доларів.

Велику втрату наносять кислотні дощі й здоров'ю людей.

4. Забруднення світового океану. Світовий океан, покриває 2/3 земної поверхні й становить 97% всієї води на планеті. Океану, особливо його прибережній зоні, належить провідна роль у підтриманні життя на Землі, у підтримці стійкої рівноваги біосфери і його охорона є однієї з головних екологічних завдань.

Про масштаби забруднення говорять наступні факти: щорічно прибережні води поповнюються 320 млн. т. заліза, 6,5 млн.т фосфору, 2,3 млн.т. свинці. Тільки у водойми Чорного й Азовського морів в 1999 році було скинуто 7,9 млрд. м. куб. забруднених виробничих і комунальних стічних вод. У водах Балтійського й Північного морів затоплене близько 300 тис. т. боєприпасів з отруйними речовинами, що чревате важкими наслідками.

Особливо розповсюдженими забруднюючими речовинами, є нафта й нафтопродукти. У Світовий океан щорічно надходить близько 14 млн.т. нафтопродуктів. Нафтове забруднення небезпечно по двох причинах:

1. На поверхні води утворюється плівка, що позбавляє доступу кисню до морської флори й фауни;

2. Нафта сама по собі є токсичним з'єднанням, і від її великого змісту у воді, гине риба.

Дійсною екологічною катастрофою можна назвати великі розливи нафти при катастрофі супертанкерів.

Особливо небезпечним є радіоактивне забруднення при похованні радіоактивних відходів.

Останнім часом був прийнятий ряд міжнародних документів, основною метою яких є охорона Світового океану.

2. Охорона навколишнього середовища від забруднення є комплексним завданням. Екологічна безпека суспільства визначається багатьма факторами: економічними, соціальними, технологічними.

Охорона біосфери здійснюється по двох напрямках:

• удосконалювання виробничих відносин, тобто створення діючої системи природоохоронних заходів;

• удосконалювання продуктивних сил, тобто створення неруйнуючу природу виробництв.

Удосконалювання виробничих відносин можливо при сполученні адміністративного й економічного методів.

Адміністративний метод охорони навколишнього середовища припускає регулювання з боку держави. Держава, через систему відповідних органів, установлює правові норми, установлює міри юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

У радянський час визнавалася тільки державна власність на природні ресурси, що обумовлювало переважно адміністративний спосіб керування ними. У цей час, визнання рівноправних форм власності на природні ресурси з'явилося передумовою для формування економічного механізму охорони навколишнього природного середовища.

Економічний метод охорони навколишнього середовища має на увазі посилення ринкових засобів впливу на екологічні процеси, попередження забруднень. Установлено систему платежів за природні ресурси, визначені міри економічного стимулювання для підприємств, які використовують ресурсозберігаючі технології або випускають екологічно чисту продукцію.

Удосконалювання продуктивних сил досягається технологічними методами, тобто шляхом удосконалювання очищення промислових викидів і переробки відходів виробництва, створення маловідходних технологій, комплексного використання природної сировини.

Технологічні методи спрямовані на створення неруйнуючу природу виробництв. Основним принципом при створенні цих виробництв є - надання мінімального впливу на навколишнє природне середовище. Це завдання вирішується двома шляхами:

1. знищення шкідливих викидів (очищення й утилізація);

2. створення маловідходні ресурсозберігаючих виробництв.