Висновок з третього питання лекції:

Порядок і процедура виконавчого провадження визначені Законом України «Про виконавче провадження».

4. Судовий контроль за виконанням судових рішень

У компетенції загальних місцевих судів залишається розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Цивільним процесуальним кодексом розгляд зазначених справ визначається у порядку судового контролю за виконанням судових рішень (розділ УІІ “Судовий контроль за виконанням судових рішень”). Право оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби передбачене статтями 7, 8-3, 11-1, 17, 24, 26, 32, 36,37, 40, 40-1, 42, 45, 46, 57, 59, 85, 87, 88 Закону України “Про виконавче провадження”. Процесуальний порядок розгляду і вирішення цієї категорії справ визначений статтями 383-389 ЦПК.

Згідно зі ст. 383 ЦПК право звернутися до суду зі скаргою мають учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вони вважають, що під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Цивільним процесуальним законом встановлено правила альтернативної юрисдикції у цій категорії справ тобто відповідно до ст. 384 ЦПК скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Однак постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору оскаржується виключно до суду (ст. 46 Закону “Про виконавче провадження”).

Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби (ч.2 ст. 85 Закону “Про виконавче провадження”).

Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 385 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону, скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати: 1) назву відділу державної виконавчої служби, до якого подається скарга; 2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа); 4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена; 5) виклад обставин, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Об’єктивність і правильність виконавчого провадження забезпечуються правилом ст. 17 Закону “Про виконавче провадження” про відводи, за яким державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні й підлягають відводу (самовідводу), якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результатах виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості. Заява сторін або їх представників про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, а заяви про відвід експерта, спеціаліста, перекладача державним виконавцем, постанова якого затверджується начальником відповідного відділу.

Постанова про відмову в задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду в 10-денний строк, а постанова про відмову в задоволенні відводу експерта, спеціаліста, перекладача – у той же строк начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби, а в разі його відмови – до суду.

Скарга розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. За наслідками розгляду скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

До суду в 10-денний строк може бути оскаржена заявником постанова державного виконавця про відкладення відкриття виконавчого провадження і про відмову у його відкритті, а сторонами – постанова про відкриття виконавчого провадження (ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 4 ст. 27 Закону “Про виконавче провадження”).

Якщо державний виконавець виніс постанову про відкладення провадження виконавчих дій, то вона може бути оскаржена до суду в 3-денний строк (ч. 2 ст. 32 Закону). Постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (ч. 3 ст. 36 Закону “Про виконавче провадження”). В цей же строк можуть бути оскаржені постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа і авансового внеску (ч. 4 ст. 40 Закону), постанови про закриття виконавчого провадження, про накладення штрафу, а також інші рішення, дії, бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, пов’язані з виконанням рішення суду.