Тема 3 управління державним боргом як складова фінансової політики держави

1. Інструментальна структура ринку державних цінних паперів

2. Сутність, завдання та особливості боргового планування

3. Стадії та методи управління державним боргом

4. Облік державного боргу

Розвиток будь-якої фінансової системи визначається фінансовою політикою держави. Фінансова політика ‑ це система заходів, спрямованих на оптимізацію і підвищення ефективності використання власних і залучених фінансових ресурсів держави. Цим визначається місце ринку державних цінних паперів (РДЦП) в системі ринкових відносин та у фінансовій системі держави.

Інструментальна структура державного (муніципального) боргу – це співвідношення між різними фінансовими інструментами у борговому портфелі держави, що відрізняються однією або кількома характеристиками.

Співвідношення ринкових та неринкових ЦП породжує видову структуру ринку.

Порівняльна характеристика державних цінних паперів

Ринкові цінні папери	Неринкові цінні папери
інтенсивно та стабільно продаються і купуються мають найбільшу ліквідність і надійність з усіх інших цінних паперів можуть передаватися іншій особі дають право власнику на податкові пільги дають можливість використовувати їх як заставу розміщуються переважно на аукціонах становлять основну частку державного боргу	розміщуються переважно серед індивідуальних інвесторів мають найбільшу ліквідність і надійність з усіх інших цінних паперів не підлягають передачі іншій особі дають право власнику на податкові пільги не використовуються у якості застави

Боргове планування - це складник народногосподарського та фінансового планування розвитку держави, пов'язаний з розробкою перспективних моделей стану державного боргу та визначенням обсягів і джерел запозичення коштів для фінансування державних потреб. Боргове планування охоплює сукупність заходів, засобів і прийомів, за допомогою яких регулюється залучення фінансових ресурсів для забезпечення потреб держави.

Базові параметри боргу описують умови залучення коштів: терміни, основну суму боргу, термін виплат, відсоткові ставки, види кредиторів і валюту позик. Одночасно розробляють комп'ютерні тести сценаріїв боргу, за допомогою яких перевіряється дієздатність розробленого сценарію.

Для ефективного управління державним боргом, розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують різноманітні методи.

Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу, тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. Новація - домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням. Уніфікація позик - об'єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

Конверсія - одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою.

Консолідація - зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов'язаннях на пізніший термін. Обмін облігацій за регресивним співвідношенням - кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації. Відстрочення погашення позик - провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.

Анулювання боргу - відмова держави від усіх зобов'язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

Облік державного боргу охоплює:

1. Бухгалтерський облік - систему виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність держави, пов'язану з рухом фінансових потоків і боргових зобов'язань, що виникли внаслідок діяльності позичальника, і кредитора (відображає всі етапи кругообігу коштів і зобов'язань).

2. Статистичний облік - облік державних боргів спеціальними установами відповідно до затверджених форм. Здійснюють НБУ, Держказначейство України, Мінфін України, Мінстат України, Укрексімбанк та інші уповноважені органи.

3. Аналітичний облік - використовує дані бухгалтерського обліку для виявлення загального стану державного боргу та тенденцій його розвитку.

4. Депозитарний облік - це облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів. Депозитарний облік ведеться депозитарною системою через облік на спеціальних рахунках Цінних паперів, операцій з придбання, погашення та отримання доходів за емітованими державними борговими цінними паперами.