1. Carpe diem – лови день (правило життя Горація)

О том, что ждет нас, брось размышления.

Прими, как прибыль, день, нам дарованный

Судьбой, и не чуждайся, друг мой,

Ни хороводов, ни ласк любовных.

Гораций, Оды, I,9

2. Exegi monumentum aere perennius.

Regalique situ pyramidium altius…

Горацій, Пам’ятник

Создан памятник мной. Он вековечнее

Меди и пирамид выше он царственных…

Серед багатьох перекладів «Пам’ятника» на російську мову вирізняються поміж інших три: Ломоносова, Державіна і Пушкіна. Із них найближчий до оригіналу – переклад Ломоносова, хоча і він не витримує розміру оригіналу. Два інших – вільне (подражание).

3. Odi et amo. Quare id faciam, fortasse requires. Nescio, sed fiery sentio et excrucior. – Ненавиджу і люблю. Чому я так роблю, можливо ти спитаєш? Не знаю, але відчуваю, що щось (це) зі мною відбувається і (рос. – терзаюсь).

Відомий дворядковий вірш Катулла належить до шедеврів світової поезії. «У цих двох рядках – все життя людини», - помічає один учений філолог.

Гай Валерій Катулл (біля 87 – 54 рр.) – поет надзвичайно різносторонній. Він має політичні вірші : серія гнівних епіграм , направлених проти Цезаря і його оточення . Але його сила виявляється у пристрасній і безпосередній ліриці. Головне місце у його творчості посідало пристрасне і (мучительное) кохання до Клодії , сестри відомого політичного діяча Публія Клодія . з незвичайною силою поет відображав усі етапи і перипетії свого почуття, починаючі з першого захоплення і закінчуючи трагічним розривом.

Епоха ранньої імперії виявилася дуже плідною для Римської юриспруденції. У Римі сформувались 2 юридичні школи (Прокула і Сабіна), існує солідна юридична література. До нас дійшов прославлений труд римського юриста Гая ‘Institutiones”, де закладені основні поняття Римського цивільного права.

• Післякласичний період, або період «срібної латині» (від 14 р. до 117 р.н.е.) представлено творами філософського та історичного характеру. Мова, сформована остаточно в класичний період, не зазнала істотних змін.

До цього періоду відноситься творчість поетів та письменників Петронія (помер бл. 65 р. н. е), Марціала (42-104 рр. н. е.), Тацита (бл. 55 – 120 рр. н. е.).

• Латинську мову ІІІ- Vст. н.е. називають пізньою. Цей період характеризуєится загальним занепадом економіки та культури. З цієї епохи до нас дійшли різні кодекси, а також П'ятикнижник Мойсея і римських законів. В Vст. Св..Ієронім переклав на латинську мову текст Біблії, яка отримала назву Вульгата (народна).

Підсумком розвитку юриспруденції стала знаменита кодифікація Римського права візантійським імператором Юстініаном, названа Corpus iuris civilis.

Ще у часи класичної латині помітно посилився розрив між літературної і розмовною мовою. Цей розрив став особливо помітним у пізній період. Розмовна латинська мова поширювалася у підкорених областях Середземноморського басейну і південно-західної частини Європи (сьогоднішня Італія, Іспанія, Португалія, Франція та інші), де під впливом місцевих мов на базі латинської виникли романські мови – італійська, іспанська, португальська, французька та інші.

Своєрідною була доля літературної мови.

• В епоху розквіту феодалізму, коли національні держави ще не сформувалися, а національні мови не зміцніли, Латинська мова виступала на Заході в ролі літературної мови. Середньовічна латинь набула поширення як мова літератури, науки, медицини, дипломатії.

• В епоху Відродження письменники-гуманісти намагалися відновити класичну латинську мову часів Цицерона, Цезаря, Вергілія,Горація,Овідія. Заслугою діячів Відродження є відкриття і збереження, а також видання коментування кращих творів великих письменників античності. У цей час латинською мовою писали свої твори Томас Мор і Еразм Роттердамський, Джордано Бруно і Микола Коперник та інш.

• Латинська мова aж до ХVІІ ст. зберігала своє міжнародне значення, будучи мовою дипломатії, науки, літератури, релігії.

Окрім того, впродовж багатьох століть латинська мова була єдиною мовою науки в Європі, через це в усіх європейських мовах, в тому числі в українській і російській є багато латинських слів і термінів. Латинські терміни є загальновживаними в усіх галузях науки, наприклад,

• у складі суспільно-політичної лексики: конституція, реформа, революція, декрет, федерація, нація, республіка, клас, партія, пролетаріат, маніфест, диктатура, інтернаціонал, сенатор, диктатор, прогрес, конгрес, конференція, акція, сесія, президія, мораторій, пацифіст, меморандум, меморіальний, культура, капітал, кооперація, інтеграція та інші;

• в юриспруденції: адвокат, прокурор, юстиція, юриспруденція, юрисдикція, кодекс, процес, апеляція, касація, петиція та інші;

• у галузі освіти: університет, інститут, семестр, сесія, факультет, клас, студент, аспірант, лаборант, асистент, кандидат, доцент, доктор, професор, ректор, директор, лабораторія, аудиторія, лекція, колоквіум, семінар, консультація, екзамен, курс, стипендія, дисципліна, конспект, атестат, дисертація;

• у філології: література, новела, реалізм, сентименталізм, лінгвістика, суб’єкт, об’єкт, інтонація, асиміляція, транскрипція, префіксація, абстрактний, активний, пасивний, кульмінація, оригінал, термін та інші;

• у царині мистецтвознавства і театру: статуя, монумент, меморіал, орнамент, експозиція, опера, спектакль, соліст,фінал,експромт, прелюдія, ноктюрн, інтермедія, репетиція, нота, октава, студія, цирк;

• у техніці: трактор, редуктор, термінал, мотор, арматура, конструкція, калорифер, корпус, трансмісія, радіо, радіус