§2 Правила читання:

• у вимовляється, як український і, зустрічається лише у словах грецького походження:

lyra –[ліра] - ліра

Tyrus – [Тірус] – Тір (місто)

• дифтонг (два голосних звуки, що вимовляються , як один склад ) au вимовляється, як ау, ав:

australis [австраліс] – південний,

Augustus [Августус] – Август.

• дифтонг еu вимовляється, як еу, ев:

Euridĭce [Еурíдіце] – Еврідіка,

Europa [Еурóпа] – Європа

• дифтонг ei вимовляється, як ей:

hei [гей] – гей!

• диграф (два голосних, що вимовляються, як один звук) ае означає звук е:

aestas [éстас] – час, епоха,

aevum [éвум] – вічність, вік,

questor [квéстор] – квестор, фінансовий магістрат,

• диграф ое вимовляється, як німецький ö, французький ø, англійський ǝ:

foedus [фéдус] – договір,

Oedipus [Едіпус] – Едіп

• якщо ае і ое вимовляються окремо, як два склади, то над е ставиться дві крапки (¨), або знак довготи (˗):

aër [áер] – повітря,

poēta [поéта] – поет.

- u вимовляється, як український у:

urbanus [урбáнус] – міський,

unus [ýнус] – один

• приголосний с вимовляється, як український ц і к (перед е, і, у, ае, ое – ц):

civĭtas [цíвітас] – держава,

centum [цéнтум] – сто,

scaena [сцéна] – сцена,

coena [цéна] – обід,

Cyprus [Цíпрус] – Кіпр,

(перед а, о, u, приголосними вимовляється, як к):

candidates [кандідáтум] – кандидат,

crimen [крíмен] – звинувачення,

colonia [колóніа] – колонія,

decretum [декрéтум] – постанова,

pactum [пáктум] – договір, пакт

Завдання: прочитати правильно слова

Cicěro, Caesar, coeptum (починання), color (колір), culpa (провина), fructus (плід), nunc (тепер), caput (голова).

• k вживається для позначення звука к у декількох словах:

Kalium [кáліум] – калій,

Kaeso [Кéзо] – Кезон (чоловіче ім’я),

Kalendae [Калéнде] – Календи, перше число кожного місяця

• h вимовляється приблизно, як український г:

honor [гóнор] – честь, пошана,

hora [гóра] – пора року, дня; година

• l вимовляється м’яко, як у німецькій мові:

labor [л’ябор] – праця,

gelidus [ґéлідус] – холодний

• s вимовляється, як український с:

signum [сíґнум] – знак, відмітка,

separates [сепарáтус] – відокремлений

s у середині слова між голосними, або між голосною з одного боку і приголосними m i n – з іншого, вимовляється, як з:

risus [рíзус] – сміх,

censor [цéнзор] – цензор, критик

• q вживається у сполученнях з u перед голосними і вимовляється як кв, сполучення ngu – як нкв:

colloquium [колóквіум] – розмова, співбесіда,

lingua [лíнгва] – мова

• сполучення ti у класичний період у всіх позиціях вимовлялося як ті; у ІV-V ст. н. е. перед наступним голосним стало вимовлятися як ці, і ця традиція зберігається і в наш час:

erudition [ерудíціо] – освіта, навчання,

ratio [рáціо] – розум,

lectio [лéкціо] – вибір, читання

якщо перед сполученням ti стоять приголосні s, t, x, то вимовляється як ті:

ostium [óстіум] – двері, вхід

• сполучення su на початку і в середині слова перед голосними читається як св:

suavis [свáвіс] – солодкий

АЛЕ: suus [суус] – свій

• сполучення ch вимовляється, як український х:

Archimedes [Архімéдес] – Архімед

• сполучення ph вимовляється, як ф:

philosophus [філ'озофус] - філософ

• сполучення rh вимовляється, як р:

rhetor [рéтор] – оратор, ритор

th вимовляється, як т:

theatrum [теáтрум] - театр