2. Психологічні аспекти кризи.

Кризи можуть впливати на різні аспекти життя: здоровя, мораль, інтелектуальну активність. Але за О. Болноу, по природі вони схожі.

Криза включає в себе розрив з минулим і відкриття нових форм екзистенції.

Якобсен Б. виділяє три аспекта будь-якої кризи: втрата, несприятливі обставини та відкриття екзистенції.

Криза як втрата

Криза несе в собі втрату. Індивід щось втрачає. Реакцією на втрату є туга, печаль. Криза може охоплювати такі види втрат.

(1) Пряма або фізична, наприклад, втрата близьких, житла, частини тіла.

(2) Психологічна, наприклад, зміни в психіці члена сім’ї.

(3) Третім видом втрати є втрата сенсу та картини світу. Американский психолог Ронні Яноф-Булман звернула увагу на даний аспект. Згідно Яноф-Булман, більшість людей мають базові настанови. (1) світ є доброзичливим або нейтральним. (2) світ є осмисленим і передбачуваним. (3) позитивнее ставлення до себе.

(4) Четвертий тип втрати особливо підкреслюється екзистенціальними мислителями: індивід, втрачає частину свого власного життя і частину себе. Переживання розриву в стосунках або втрата близької людини.

Медард Босс. «Зникає імовірність коли-небудь бути поруч з обєктом... в певному смислі людська екзистенція розривається або ламається»

Отто Болноу пише, що в люблячому існуванні створюється спільний простір , коли людина вмирає, цей простір руйнується. Таким чином, особистість зменшується, втрачається частина її «Я».

Проте, говорить Болноу, щось всередині людини залишається нетронутим цими втратами. «Саме це є екзистенцією в справжньому смислі цього слова».

Болноу розрізняє центральні втрати, що вражають само існування і менш центральні втрати, що роблять те, що залишилось більш очевидним. Босс, вважає, щовсі значимі втрати впливають на зменшення екзистенції; проте, згідно Боссу, людина здатна приймати втрати і все ж зростати завдяки своїй базисній відкритості до світ. способно принять постоянные потери и все же расти, быть жизнеспособным и активным, именно из-за его базисной открытости миру.

Коли людина стикається з ударами долі і усвідомлює, що вона безсила їх запобігти, для неї не так вже важлива причина страждань; вона стає річчю другорядною, оскільки не доступна його впливу. Головним тепер стає його рішення: чи захоче він прийняти страждання або спробує відхилитися від долі (через заперечення реальності, наркотики, самогубство). Тільки за ним залишається право вибору того, як він страждає, і заради чого варто жити далі - чи з'являться у нього нові стосунки і цінності, заради яких він, незважаючи на усе страждання, готовий продовжувати жити. Те, заради чого людина страждає, відноситься до найпотаємнішого в його житті. Що ж ще, окрім суті самої людини, може проявитися при цьому? Страждання належить до інтимної сфери особи, і тому його недоречно використовувати для того, щоб розігрувати з себе героя. Тут найважливіше залишатися самим собою.

Криза як випробовування долі

Жан-Поль Сартр використовує термін «коефіцієнт нещастя», щоб виразити загальну кількість труднощів, що випадають на долю людей. Здається нещастя розподіляються нерівномірно.

Деякі екзистенціальні мислителі використовують термін «данність» (facticity) для описання того, що дано індивіду. Люди не обирають долю, таланти, батьків. Проте, можуть вибрати ставлення до умов життя. Те, що дано, являеться долею індивіда.

Індивід не просить, щоб його народжували. Я не знаю, як я прийшла в цей світ. Єдине, що я знаю – це те, що я існую.

У кожної людини є своя данность. Я не можу жити чужим життям. А хтось інший – моїм.

Мартін Хайдеггер ввів термін Geworfenheit - закинутість. Можна уявити долю вигляді викинутих викинутого жребію: каждый человек приходит из этого броска с определенной расой, национальностью, экономическим положением, темпераментом, внешностью, полом и интеллектом.

Існувати –значить зануритись в реальну ситуацію, прийняти долю.

Криза як відкриття екзистенції

Криза дає можливість відкриття глибин існування. Переживання кризи схоже на ситуацію, коли в землі відкривається тріщина,яка була раніше засипана піском. Тріщина дає змогу побачити щось важливе. Таким чином, криза стає поворотним пунктом в житті людини.

За І.Яломом, переживання кризи є як руйнівною так і продуктивною можливістю знайти свою позицію по відношенню до даних 4-х дилем. За Отто Болноу, криза є частиною людської природи як важкий, але важливий шлях розвитку.

Переживаючи кризу індивід проходить шлях від стану природного існування до справжнього «Я».