- •Курс лекцій «Україна в Європі і Світі» проф. Корнієнка в.О.
- •Тема 5. Виникнення і еволюція нато
- •Тема 6. Структура та основи функціонування нато
- •Тема 7. Україна — нато: стан, проблеми та перспективи взаємовідносин
- •Тема 1. Європейська інтеграція україни як проблема доцільності
- •1. Розуміння сутності євроінтеграції та її логіка
- •2. Поняття європейських цінностей та перспектив євроінтеграції
- •3. Умови й практична природа євроінтеграції
- •4. Євростандарти та проблема вибору для України
- •5. Міфи євроантлантичної інтеграції
- •Тема 2. Створення та еволюція єс
- •Історія створення та розвитку Європейського Союзу
- •Основні досягнення та принципи діяльності Європейського союзу
- •3. Організаційна будова та структура Євросоюзу.
- •4.Європейський досвід і пострадянські реалії
- •Тема 3. Механізми взаємодії європейської інтеграції
- •1. Європейська конституція
- •2. Право Європейського Союзу
- •3. Захист прав людини в ес
- •4. Бюджет Європейського Союзу
- •5.Альтернативні варіанти європейської інтеграції
- •Тема 4. Україна і європейський союз: основи співробітництва
- •Україна на шляху Європейської інтеграції
- •2. Критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції та Україна
- •3. Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і єс
- •4. Рада з питань співробітництва між Україною і єс
- •5. Рішення і документи єс щодо України
- •6. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу
- •7. План дій Україна-єс
- •8. Розвиток економічних відносин між Україною та єс
- •9. Проблеми інтеграції українського енергетичного сектору з ринком єс
- •10. Перспективи політичного і гуманітарного співробітництва України і єс
- •11. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки
- •12. Інтеграція та її вплив на сферу людського розвитку
- •13. Перешкоди на шляху євроінтеграції
- •Тема 5. Виникнення і еволюція нато
- •Причини утворення Організації Північноатлантичного договору
- •2. Сутність Північноатлантичного договору
- •3.Принципи політики євроатлантичної безпеки на платформі нато
- •4.Причини існування нато після розпаду Організації Варшавського договору
- •5.Основні положення Стратегічної концепції нато
- •6. Основні відмінності між нато та єс як міжнародних міжурядових організацій
- •Тема 6. Структура та основи функціонування нато
- •1. Структура управління нато і механізм прийняття рішень
- •2. Збройні сили нато
- •3. Витрати на оборону в країнах нато
- •4. Сутність та значення Ради євроантлантичного партнерства (рєап) та програми «Партнерство заради миру»(пзм)
- •5. Кампанія нато в Афганістані
- •6. Нато — Ірак
- •7. Нато — Росія
- •8. Нато — Югославия (1999 p.)
- •1. Серйозні порушення прав людини.
- •2. Провал спроб мирного врегулювання.
- •3. Бездіяльність Ради Безпеки оон.
- •4. Реакція міжнародного співтовариства.
- •Тема 7. Україна — нато: стан, проблеми та перспективи взаємовідносин
- •1. Правові чинники вступу України до нато
- •2. Нейтралітет України та міжнародні реалії
- •3.Можливі переваги євроатлантичної інтеграції для України
- •4. Основні етапи розвитку взаємовідносин між Україною і нато
- •1. Етап становлення відносин Україною і нато
- •II. Етап формування особливого партнерства між Україною і нато: (1996-2002pp.)
- •5. Співпраця Україна з нато в цивільних галузях
- •6. Перспективи українського оборонно-промислового комплексу з набуттям членства в нато
- •7. Фінансово-економічна складова членства України в нато
- •8. Критерії членства в нато
- •9.Соціально-політичні наслідки вступу України до нато
5.Основні положення Стратегічної концепції нато
Вашингтонський саміт (1999 р.) Північноатлантичного Альянсу затвердив «Стратегічну концепцію Альянсу».
Сучасна Стратегічна концепція Альянсу (1999 р.) є безпосередньою спадкоємницею Нової стратегічної концепції (1991 р.). Тому політика Альянсу сьогодні, як і в 90-ті роки, базується на трьох основних елементах: діалозі, співпраці й підтриманні колективної оборонної
спроможності. Військовий вимір Альянсу залишається невід'ємним чинником досягнення цілей НАТО. Він продовжує віддзеркалювати низку фундаментальних і непорушних принципів:
• Альянс є виключно оборонним за своєю метою;
• безпека є неподільною. Напад на одного члена Альянсу є нападом на всіх. Присутність північноамериканських сил у Європі і їх готовність їй допомогти залишаються життєво необхідними для європейської безпеки, яка нерозривно пов'язана з безпекою Північної Америки;
• політика безпеки НАТО ґрунтується на колективній обороні, що включає інтегровану військову структуру, а також відповідні угоди співпраці та координації між країнами-членами Альянсу;
• утримання необхідного балансу ядерних і звичайних сил у Європі залишатиметься необхідним у передбачуваному майбутньому.
У цілому, за умов, що змінюються і впливають на безпеку Європи, сили країн НАТО адаптуються до нової стратегічної обстановки й стають меншими, але гнучкішими.
Якщо аналізувати вихідні позиції Стратегічної концепції Альянсу, з якою НАТО вступає в XXI століття, то в основному і головному вони залишаються незмінними й не зачіпають жодного принципового положення Договору 1949 року. Тому, напевно, доцільно звернути увагу на той факт, що всі трансформації Альянсу та його Стратегічних концепцій не можна розглядати як трансформацію сутності самої його природи, а тільки як пристосування до нових умов.
На цей факт доцільно звернути увагу насамперед тому, що багато людей на пострадянському просторі вважають, що після розпаду СРСР і Варшавського Договору Північноатлантичний союз з «поганого», «агресивного» перетворився на «доброго», «миролюбного». Справа в тому, що «агресивність» НАТО в усі часи існувала тільки у свідомості радянських людей, а не насправді. Війни, що велися СІНА чи Великобританією, - це їхні національні війни, а не війни Альянсу. Так само як афганська війна була війною СРСР, а не Організації Варшавського договору. Крім цього, Альянс протягом свого існування забезпечував мир і злагоду між своїми членами й ніколи не втручався силою в їхні внутрішні справи.
З іншого боку, треба реалістично ставитися до того, що НАТО не є доброчинною організацією чи установою, а військово-політичним союзом безпеки й оборони. Тобто, якщо залишатися на позиціях реалізму, то треба усвідомлювати й сприймати (або не сприймати) те, що вищими цінностями Альянсу є мир і безпека та надійний захист і оборона країн-членів організації Північноатлантичного договору.
Це однозначно зафіксовано й у новій Стратегічній концепції Альянсу (1999 р.), яка «віддзеркалює незмінну мету Альянсу та його основні завдання в галузі безпеки, визначає головні характеристики нового простору безпеки та складові широкого підходу Альянсу до питань безпеки, окреслює провідні напрями подальшої адаптації його збройних сил».
За своєю структурою (вступ і 4 частини) Стратегічна концепція Альянсу представляє виважений, логічно послідовний документ, який у якісно нових умовах обґрунтовує стратегічні цілі Організації, визначені в базовому Договорі 1949 р.
Проаналізуємо деякі принципові позиції в стратегії НАТО.
У «Вступі» констатовано, що:
• протягом 40-а років холодної війни НАТО успішно забезпечувало свободу держав-членів Альянсу й запобігало війні в Європі;
• загрози холодної війни поступилися новим перспективам, але останні десять років були позначені виникненням нових ризиків, що загрожують євроатлантичному миру, безпеці й стабільності;
• Альянс має забезпечувати колективну оборону й посилювати трансатлантичний зв'язок, зберігати політичну волю та військові засоби, необхідні для виконання всього спектра місій;
• стратегічна мета Альянсу залишається незмінною, а розширюється тільки просторові характеристики й умови розв'язання питань євроатлантичної безпеки.
Частина І. «Мета і завдання Альянсу». Обґрунтовує положення про те, що:
• основна й незмінна мета НАТО, визначена у Вашингтонському договорі, полягає в тому, щоб захищати свободу й безпеку всіх членів Альянсу за допомогою політичних і військових засобів;
• Альянс уособлює трансатлантичний зв'язок, який міцно поєднує безпеку Північної Америки з безпекою Європи;
• основоположним керівним принципом діяльності Альянсу є спільне зобов'язання суверенних держав і їхнє співробітництво в гарантуванні неподільної безпеки всіх членів НАТО;
• Альянс не ставить собі за мету забезпечувати переваги миру й безпеки тільки для своїх членів, а прагне створити сприятливі умови для розвитку партнерства, співпраці та діалогу з іншими державами, що поділяють його політичні цілі;
• для досягнення своєї головної мети Альянс виконує такі основні завдання в галузі безпеки:
а) Безпека: гарантує одну з найголовніших передумов стабільного середовища безпеки євроатлантичного регіону, що ґрунтується на розвитку демократичних інститутів і зобов'язанні мирного вирішення
конфліктів, аби жодна країна не могла вдаватися до залякувань або примусу іншої шляхом погрози силою або її застосування;
б) Консультації: виконує функції головного трансатлантичного форуму для консультацій між членами Альянсу з будь-яких питань, а також для необхідної координації зусиль у галузях, що становлять спільний інтерес;
в) Стримування й оборона: стримує та захищає від будь-якої загрози агресії проти кожної з держав НАТО;
г) Врегулювання кризових ситуацій: зберігає готовність діяти в конкретних ситуаціях відповідно до рішення, що приймається консенсусом, з метою ефективного запобігання конфлікту та брати активну участь у врегулюванні кризових ситуацій;
д) Партнерство: розвиває широкомасштабні програми партнерства, співпраці та діалогу з іншими країнами євроатлантичного регіону з метою посилення прозорості, взаємної довіри й спроможності діяти разом з країнами Альянсу.
Чітке визначення мети й завдань прийнятне для найширшого загалу як у країнах Альянсу, так і за його межами. Суттєвим є те, що завдання діяльності спрямовані не «проти когось», а «за себе». Тобто, ознайомившись тільки з першою частиною Стратегічної концепції Ал&янсу, розуміємо, що він діє виключно в межах чинного міжнародного права щодо індивідуальної і колективної безпеки й оборони.
Частина III. «Підхід до безпеки у XXI столітті». На XXI століття Альянсом вироблено ширший підхід до безпеки, який враховує важливість політичних, економічних, соціальних і екологічних чинників на додаток до незамінного оборонного виміру. Розширення підходу до проблем безпеки полягає і в тому, що розбудова європейської архітектури безпеки є справою не тільки Альянсу, а й інших європейських і євроатлантичних організацій, які підсилюють одна одну, але провідна роль залишається за Північноатлантичним альянсом.
Альянс прагне зберегти мир і зміцнити безпеку й стабільність євроатлантичного регіону шляхом:
а) збереження трансатлантичного зв'язку, відданості йому та справі колективної оборони як обов'язковій умові збереження довіри до Альянсу, безпеки й стабільності євроатлантичного регіону;
б) забезпечення адекватного військового потенціалу й чітко визначеної готовності до колективних дій у спільній обороні;
в) розвитку власне європейської системи безпеки й оборони в межах НАТО, тісної співпраці між НАТО та ЗЄС;
г) запобігання конфліктам у співпраці з іншими організаціями, подолання криз і сприяння їх ефективному врегулюванню, використання всього потенціалу партнерства, співпраці та діалогу;
д) партнерства, співпраці та діалогу з країнами-членами Альянсу, подолання розколів і незгоди, що можуть зумовити нестабільність і конфлікти;
є) удосконалення механізму й ефективності діяльності Ради євроатлантичного партнерства;
є) розширення й удосконалення діяльності у форматі НАТО - Україна, НАТО - Російська Федерація та Середземноморського діалогу;
ж) розширення кількості членів Альянсу за рахунок тих країн, які бажають і можуть взяти на себе відповідальність і зобов'язання членів Альянсу;
з) удосконалення контролю над озброєнням, роззброєння та не-розповсюдження зброї масового знищення.
Така сутність широкого підходу до проблем безпеки й оборони Альянсу в XXI столітті та шляхи подальшого вдосконалення його діяльності.
