Паркова технологія

Відхід від багатьох принципів класно-урочної школи почався ще наприкінці XX століття. Сьогодні класно-урочна система ще в змозі розв’язати багато завдань, але між новими цілями освіти та класно-урочною формою вже виникають протиріччя, зокрема:

1. Класно-урочний спосіб навчальних занять передбачає, що в одному класі збираються діти одного віку та в однаковому темпі вивчають певну кількість запланованих предметів.

2. Класно-урочна система вкрай незручна для реалізації найважливішого принципу Л.С. Виготського, який справедливо стверджував, що нові навчальні дії дитини в зоні її найближчого розвитку можуть бути освоєні нею лише під час спільної діяльності зі старшими. Цей принцип було реалізовано лише в різновікових навчальних колективах.

3. У практиці масового навчання сьогодні зовсім відсутнє виховання, яке ми розуміємо як керування системою стосунків у спільній діяльності різних поколінь. Такої діяльності в сучасній школі просто немає або вона цілком перенесена в позаурочну сферу. Усі спроби організації виховання на основі взаємодії дітей на уроці наштовхуються на основну перешкоду – одновіковий склад класу.

4. Як відомо, провідною діяльністю підлітка є спілкування, а найголовнішою потребою – потреба в самоствердженні. Тим часом на традиційному уроці бракує часу на спілкування. Що ж стосується самоствердження, то в навчанні самостверджується незначна кількість підлітків, тому що створити ситуацію успіху в одновіковому класі при єдиному для всіх навчальному плані і темпах навчання в принципі неможливо.

Розв’язати ці протиріччя допомагає паркова технологія, яку теоретично розробили і практично перевірили професор МДУ М.А. Балабан, педагогічний колектив московської школи № 735 (директор О.М. Тубельський), педагогічний колектив школи № 95 Єкатеринбурга (директор А.М. Гольдін).

Перші парк-школи виникли в Афінах. Такі славетні філософи, як Сократ, Платон, Аристотель мали власні відкриті студії. Учнів у студії не обмежували фіксованими класами, курсами, педагогами, спеціальностями. Вони робили свій власний особистий і відповідальний вибір предмета, студії, педагога і самої школи як способу організації особистого творчого дозвілля.

Інтегровані ідеї і принципи парк-школи:

паркова технологія навчання розробляється у кількох країнах у межах програми EPOS (Educational Park of Open Studios). Ця система інтегрує ідеї й принципи багатьох освітніх технологій:

• Белл-Ланкастерська система (різновікове навчання);

• Система С. Френе (відсутність підручників, програм, оцінок);

• Йєна-план (заняття за індивідуальними планами у різновікових групах);

• КСН – колективний спосіб навчання (робота в парах постійного та змінного складу);

• технологія колективної творчої діяльності.

Організаційна модель роботи парк-школи:

1. Заняття проводяться у різновікових студіях (5-6 студій упродовж дня).

2. Студії (первинні колективи) формуються за принципом дружніх зв’язків навколо тьютора (студія Семенова, студія Власової тощо).

3. Тьюторські студії працюють у двох режимах:

   • з постійним складом (за згодою з керівником студії - тьютором);

   • з “клієнтами” (вільне відвідування).

4. Учні мають можливість вільного вибору тижневих обсягів і темпів роботи в студії.

5. Можливе відвідування клієнтських занять тьюторськими студіями.

6. За підсумками семестру учень пише резюме, яке керівник студії коментує і дає батькам учня для ознайомлення.

7. На початку року оголошується обов’язковий перелік тем не за класами, а за всім курсом і лише за бажанням учня проводиться “здача тем” на оцінку.

8. Після закінчення школи учень отримує документ у вигляді розгорнутої характеристики його особливих досягнень у різних галузях знань, ремесел, спорту, мистецтва.

9. Розробляється система позитивного підкріплення навчальних досягнень школярів.

Можливості парк-школи:

1. Допомагає дитині максимально реалізувати її потенціал.

2. Дає можливість кожному учневі навчатися відповідно до його здібностей, у потрібному для нього темпі й на його особистому рівні, що в однаковій мірі досить важливо і для талановитого, і для слабкого учня.

3. Підвищує самооцінку, створює позитивну емоційну атмосферу і підтримує навчальну мотивацію.

4. Науки зрівнюються з ремеслами, мистецтвом, спортом, що дає можливість виявити себе дітям з “розумними руками”. Стирається межа між навчанням і вихованням.

5. Дає можливість учневі вільно розвивати наявні вміння.

6. Учень не перевтомлюється, бо змінює вид діяльності тоді, коли йому потрібно, і займається особистісно значимою для себе працею.

7. Дає можливість учителеві виявити свою індивідуальність.

8. Деякі студії можуть вести батьки в зручний для себе час і зі своїми дітьми та їхніми приятелями.