13.1Поняття нації та її наукові концепції.

Нація – це сучасна політична і соціальна спільнота, що базується на культурі, яка поділяється усіма, має етнічні витоки і модерний зміст.

Процес виникнення націй полягає в тому, що етноси як попередники націй проходять певні стадії розвитку, культурного і політичного дозрівання: від згуртування споріднених племен в ширші етнокультурні об’єднання і аж до перетворення цих об’єднань в самосвідомі спільноти, що утворюють або намагаються творити державу. Їх суспільна свідомість поступово „політизується”, вони стають учасниками політичного процесу і трансформуються в нації.

Існує близько десятка різних теорій нації - етнічна, психологічна, культурологічна, історико-економічна, політична тощо. Найбільш поширеними є етнічна та політична теорії націй.

Етнічна теорії нації (П. Ван Ден Берг, М. Новак, Е. Сміт та ін.) - етнічною є така нація, яка складається з представників якогось одного етносу, який збудував власну державу або намагається її творити. Етнічні нації виникли в умовах бездержавності, там, де рух за духовне відродження і політичну консолідацію передував утворенню національної держави і здійснювався під керівництвом духовно-інтелектуальних еліт, оскільки провідна політична верства в умовах чужоземного панування не могла розвинутись. Етнічну націю становлять литовці в Литві, українці в Україні тощо.

Політична теорія нації (Г.Гроцій, К. Дейч, Е. Гааз) - політичною є така нація, яка складається з усіх громадян певної країни незалежно від їхнього етнічного походження, культурно-мовних та інших особливостей. Вони сформувалися там, де сильна держава виникла раніше ніж відбулася культурна консолідація народу, а, отже, владні інститути мали змогу сприяти національній консолідації, прискорювати її, інколи використовуючи і методи примусу.

Ще одна теорія нації, яку її автори (Е. Карр, М. Мосс) назвали ідеальною або досконалою нацією. Вона поєднує в собі основні риси як політичної так і етнічної нації. Досконала або етнополітична нація – це не лише представники якогось одного етносу чи просто населення якоїсь країни, а вся поліетнічна спільнота, яка, будучи етнічно диференційована, об’єднана спільною мовою , спільною волею бути єдиним цілим, лояльністю до держави та її законів, спільними символами, інтересами тощо. Таким вважається американська, шведська, канадська та інші нації.

13.2.Національні відносини у політичному житті суспільства

У політиці та у процесах державотворення особливу роль відіграють великі людські спільноти – нації. Вони уособлюють горизонтальну диференціацію людства, віддзеркалюючи багатство його етнопсихологічних, культурно- історичних і соціально-політичних форм.

Одним із найдискусійніших питань теорії нації є визначення суті цієї спільноти і шляхів її формування. Більшість дослідників погоджуються, що нації належать до сучасних утворень, які виникли з настанням Нового часу. Їм передували інші види спільнот: племена і племенні об’єднання та сформовані на їх базі етноси.

Характеризуючи етноси, слід враховувати те, що:

• етноси є найважливішими людськими спільностями, і виникали вони задовго до появи класів та держав;

• етноси відрізняються один від одного не лише своєю формою, а й змістом свого існування, характером та сутністю. І, власне, ця оригінальність форм і змісту існування етносів робить людство таким різноманітним;

• до ознак етносів відносять спільне походження, мову, культуру, територію, релігію.

Отже, етнос (від грец. ethnos – народ, плем’я) – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом. Під позачасовістю – мається на увазі, що етноси – це не лише сучасні покоління, а й минулі та прийдешні. Щодо позатериторіальності та позадержавності, то тут йдеться про те, що сьогодні практично неможливо знайти такий етнос, всі представники якого проживали б у межах якоїсь однієї держави чи на якійсь чітко окресленій території.