Джерела інформації

1. Гороховський О.І., Колесник І.С. Інтелектуальна власність в галузі комп’ютерних технологій: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2007. 146 с.

2. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. - К.: УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.

3. Закон України "Про компонування ІМС"

4. Цивільний кодекс України

Контрольні питання

1. Яким чином засвідчується право інтелектуальної власності на компонування ІМС ?

2. Які документи необхідно представити для отримання свідоцтва?

3. Який термін чинності права інтелектуальної власності на компонування ІМС ?

Глосарій, персоналій

Інтегральна мікросхема - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі (або) на поверхні матеріалу, що становлять основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Свідоцтво — документ, що підтверджує реєстрацію Установою топографії IMC і засвідчує виключне право власності на цю топографію IMC

Лекція №10. Дострокове припинення, відновлення, правові наслідки спливу строку чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми. Вступ:

В даній лекції детально розглянуто особливості реєстрації права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми , державна реєстрація майнових прав ІВ, а також терміни їх чинності; використання ІМС; дії, які не визнаються порушенням права на компонування ІМС Звернуто увагу на право попереднього користувача.

Текст лекції

Реєстрація компонування ІМС надає його власнику право використовувати компонування ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників зареєстрованих компонувань ІМС. Свідоцтво про реєстрацію ІМС може бути видано кільком заявникам, якщо таке компонування створено їх спільною працею. У цьому випадку взаємовідносини стосовно використання компонування ІМС визначаються договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності здійснюється спільно всіма власниками, але жоден з них не може передавати свої майнові права іншій особі без згоди решти власників.

Під використанням ІМС слід розуміти:

- копіювання компонування ІМС;

- виготовлення ІМС із застосуванням даного компонування;

- виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

- ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України;

- пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даного компонування, та будь-яких виробів, що містять такі МС.

ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованого компонування, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають компонування ІМС оригінальним.

З метою попередження неправомірного використання, власник прав на зареєстроване компонування ІМС має право сповіщати про реєстрацію цього компонування шляхом позначення відповідним чином компонування або виробів, що містять таке компонування, із зазначенням дати початку строку дії майнових прав на компонування ІМС.

Закон визначає дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстроване компонування ІМС. Такими діями є використання зареєстрованого компонування ІМС:

- у конструкції чи процесі експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що зареєстроване компонування ІМС використовується лиш для потреб зазначеного засобу;

- без комерційної мети;

- з науковою метою або в порядку експерименту;

- за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія, тощо).

Не визнається порушенням прав власника використання будь-якою особою компонування ІМС, якщо ця особа не знала, не могла знати, що компонування ІМС виготовлено і введено в обіг з порушенням прав. Ця особа , після одержання відповідного повідомлення повинна припинити використання компонування ІМС.

Випадком використання компонування ІМС іншою особою без дозволу власника є: невикористання компонування ІМС в Україні протягом трьох років від дати, наступної за датою його державної реєстрації або від дати, коли використання компонування ІМС було припинено. У цьому разі будь-яка особа, у разі відмови власника прав на зареєстроване компонування ІМС від укладення ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання компонування ІМС. Якщо власник свідоцтва не доведе, що факт невикористання не зумовлений поважними причинами, суд може винести рішення про надання дозволу на використання компонування ІМС зацікавленій особі з визначенням обсягу її використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику прав.

У випадку, коли КМУ, виходячи з суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, дозволяє використання зареєстрованого компонування ІМС без згоди його власника, йому виплачується відповідна компенсація.

Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відліковуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку.

Державна реєстрація майнових прав є ключовим моментом їх чинності. Державна реєстрація – це внесення запису про компонування ІМС до Державного реєстру після прийняття відповідного рішення Установи. Про державну реєстрацію в офіційному бюлетені публікуються відомості. Запис про державну реєстрацію компонування ІМС повинен містити такі відомості:

- номер реєстрації, який є номером свідоцтва;

- дату реєстрації;

- номер заявки;

- дату подання заявки;

- дату, з якої набувають чинності права, що засвідчуються свідоцтвом;

- дату публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня;

- повне ім’я фізичної особи – заявника (заявників) або найменування юридичної особи – власника (власників) свідоцтва, його адресу та двобуквений код держави відповідно до стандарту ВОІВ ст.3;

- назву компонування ІМС;

- реферат;

- повне ім’я та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або повне ім’я довіреної особи;

- місце проживання та повне ім’я фізичної особи або місцезнаходження та найменування юридичної особи, якій надсилається свідоцтво, адресу для листування.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми може бути припинена достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності може бути достроково припинений. ЗУ « Про охорону прав на топології ІМС» не містить підстав та порядку дострокового припинення свідоцтва. Але ЦК передбачає таку можливість.

Підстави та порядок зміни чинності майнових прав на компонування ІМС можуть бути такими ж, що передбачені для винаходів. Тобто однією з підстав за ініціативою особи без відмови від майнових прав. Це може статися на основі заяви, поданої до Установи. Заява повинна містити :

- номер свідоцтва;

- номер заявки;

- дату подання заявки;

- назву компонування ІМС;

- повне ім’я фізичної особи – власника (власників) і найменування юридичної особи - власника (власників) і адресу власника (власників) свідоцтва;

- адресу для листування.

Якщо компонування ІМС використовує за ліцензійним договором будь-яка особа, то у заявці повинно бути зазначено, що ця особа попереджена про відмову. У заяві повинні бути відомості про відсутність накладеного арешту на майно, до складу якого входять права на зазначений об’єкт. Заява підписується власником свідоцтва, а якщо власник свідоцтва – юридична особа, то уповноваженою особою. Чинність майнових прав припиняється з дня публікації про це в офіційному бюлетені Установи.

Річний збір належить сплачувати за кожний рік дії свідоцтва. Дія свідоцтва припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Але протягом деякого строку після припинення дії свідоцтва його власнику повинна належати можливість сплатити заборгованість разом із штрафом у розмірі п’ятдесяти відсотків збору. У разі сплати чинність майнових прав на компонування ІМС відновлюється. Якщо протягом цього строку заборгованість не буде сплачено, Установа публікує відомості про припинення дії свідоцтва.

У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми воно може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Власнику виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування ІМС надано право укладати договір про надання дозволу на використання цього об’єкта. Проте, після укладення такого договору, власник майнових прав може відмовитись від свідоцтва. У законі необхідно передбачити обов’язок власника свідоцтва попереджувати особу, якій надано таке право про відмову від нього. Також у ліцензійному договорі може бути передбачена заборона відмови від свідоцтва.

Але, якщо ця умова буде відсутня в договорі, дострокове припинення чинності майнових прав може завдати величезних збитків особі, яка отримала право використовувати компонування ІМС. Тому власник свідоцтва повинен відшкодувати збитки, завдані цій особі. Але той же договір може звільнити власника свідоцтва від цього обв’язку.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Причини відмови від свідоцтва можуть бути найрізноманітнішими – відсутність засобів використання компонування ІМС, неможливість сплачування щорічних зборів, відсутність комерційної перспективи реалізації об’єкта. Але через деякий час в особи, якій належали майнові права у момент їх припинення, може з’явитися можливість використовувати компонування ІМС. У законі передбачено можливість відновлення припинених прав.

Відновити права особа, якій ці права належали у момент їх припинення, може шляхом подання відповідної заявки до Установи. Законодавство України хоча і надає можливість припинення майнових прав, тобто шляхом подання заявки, але не визначає порядок її подання.

Як зазначено в інших статтях, наслідком припинення чинності майнових прав компонування ІМС, є можливість використання цього об’єкту будь-якою особою. Постає питання, що робити, якщо особа, якій належали права дострокового припинення їх чинності вирішила їх відновити, а компонування ІМС, яке їй належало, використовує будь-яка інша особа? У цьому випадку особа, яка добросовісно почала використовувати компонування ІМС або зробила серйозну та ефективну підготовку до такого використання, має право на продовження використання і після відновлення права законного власника.

Проте у законі необхідно передбачати можливість відновлення чинності майнових прав, які були припинені через несплату щорічних зборів за підтримання чинності свідоцтва на компонування ІМС. Ця можливість полягає в тому, що власник свідоцтва протягом деякого терміну з дати, коли дія свідоцтва була припинена, має сплатити свою заборгованість, але разом зі штрафом у розмірі 50% збору. При сплаті заборгованості та штрафу, чинність майнових прав відновлюється.

Реєстрація топографії ІМС може бути визнана у судовому порядку недійсною у разі:

а) невідповідності зареєстрованого компонування ІМС умовам здатності для набуття права інтелектуальної власності;

б) порушення вимог реєстрації компонування ІМС в іноземних державах.

Будь-яка особа може зареєструвати компонування ІМС в іноземній державі. Для цього необхідно подати заявку на реєстрацію прав на компонування ІМС в орган іноземної держави. До подання такої заявки, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, заявник зобов’язаний подати заявку до Установи і повідомити про його наміри здійснити таку реєстрацію. У разі відсутності заборони, заявку на реєстрацію компонування ІМС може бути подано в орган іноземної держави.

З метою визнання реєстрації компонування недійсним будь-яка особа може подати до Держдепартаменту клопотання про проведення експертизи зареєстрованого компонування на відповідність умовам здатності для набуття права інтелектуальної власності. За подання клопотання ця особа сплачує збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Укрпатенту разом з клопотанням. Якщо такий документ не надійде, клопотання визнається неподаним. Власника майнових прав на компонування ІМС повідомляють про надходження такого клопотання.

Експертиза зареєстрованого компонування проводиться на відповідність умовам оригінальності.

За результатами клопотання особі, яка подала клопотання, надсилається експертний висновок. На підставі цього висновку суд приймає рішення про визнання реєстрації недійсною. Відомості про це Установа публікує в офіційному бюлетні. Також на підставі рішення суду до Державного реєстру топології ІМС внояться відомості про визнання реєстрації компонування недійсною.

Свідоцтво про компонування ІМС, отже майнові права, що випливають із нього визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати, наступної за датою їх державної реєстрації.

в) реєстрації топографії ІМС внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Право попереднього користувача на компонування інтегральної мікросхеми

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала компонування інтегральної мікросхеми в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано компонування інтегральної мікросхеми або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Право попереднього користувача існує за наявності деяких умов, таких як:

- два різні винахідники самостійно створили два тотожні компонування ІМС незалежно один від одного, шляхом власної добросовісної творчої праці;

- особа, яка претендує на право попереднього користувача, реально використовує компонування ІМС або здійснила необхідне значне і серйозне приготування до його використання. Не виникне права попереднього користувача, якщо компонування створено, але воно не використовується або не робиться підготовка до такого використання.;

- використання або підготовка до використання компонування ІМС повинно мати місце на території України. Ті ж самі дії, здійснені за кордоном не можуть бути підставою для виникнення права попереднього користувача;

- таке використання або приготування до використання має бути здійснено до подання заявки на видачу свідоцтва на тотожне компонування ІМС.

ЦК підкреслює, що право попереднього користувача має безоплатний характер, суб’єкт цього права не повинен виплачувати будь-яку винагороду суб’єкту права інтелектуальної власності на компонування ІМС. На відміну від майнових прав, суб’єкт права попереднього користувача не може заборонити використання зазначеного компонування іншим особам. Для попереднього користувача також є обмеженим обсяг користування. Він не може бути розширений проти того, який склався до подання заявки на отримання свідоцтва на компонування.

Законодавством не передбачено видачу будь-якого охоронного документу, який би засвідчував право попереднього користувача.

Спори між власником майнових прав інтелектуальної власності на компонування ІМС і суб’єктом права попереднього користувача розв’язуються у судовому порядку. Тобто доведення права попереднього користувача лежить на його суб’єктові.

     Резюме

Особливості реєстрації права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми, надає його власнику право використовувати компонування ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників зареєстрованих компонувань ІМС. Річний збір належить сплачувати за кожний рік дії свідоцтва. Розглянуто питання:

  Що слід розуміти під використанням ІМС?

  дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстроване компонування ІМС;

  визнання реєстрації топографії ІМС недійсною.

     Джерела інформації

1. Гороховський О.І., Колесник І.С. Інтелектуальна власність в галузі комп’ютерних технологій: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2007. 146 с.

2. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. - К.: УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.

3. Закон України "Про компонування ІМС"

4. Цивільний кодекс України

     Контрольні питання

1. Яким чином засвідчується право інтелектуальної власності на компонування ІМС ?

2. Які дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстроване компонування ІМС?

3. Як визначається реєстрація топографії ІМС недійсною?

  Лекція №11. Комерційна таємниця.

     Вступ:

В даній лекції детально розглянуто аспекти охорони такого специфічного виду інформації, як комерційна таємниця; майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю; охорона від недобросовісного використання комерційної таємниці, відомості, які не складають комерційну таємницю.

     Текст лекції

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

У ст. 34 Конституції України проголошено: «Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати чи поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.» Будучи об’єктом інтелектуальної власності, комерційна таємниця має специфічні особливості. Насамперед, слід зазначити, що в її основі лежить фактична монополія певної особи на певну сукупність знань. Правові засоби, якими володіє власник комерційної таємниці хоча і надають йому можливість для огородження його інтересів є менш ефективними, ніж ті, які мають у розпорядженні власники інших об’єктів інтелектуальної власності. Тому, насамперед, від самого право власника, від повноти і ефективності вжитих ним заходів для збереження його фактичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю.

Важливою особливістю комерційної таємниці є її найбільша універсальність серед інших об’єктів інтелектуальної власності. Якщо під винаходами, промисловими зразками, товарними знаками та іншими об’єктами інтелектуальної власності закон розуміє цілком визначені результати інтелектуальної діяльності, то під поняття комерційної таємниці можуть бути підведені найрізноманітніші відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємця. При цьому комерційною таємницею можуть бути оголошені цілком потенційно патентоспроможні рішення, що право власник з якихось причин не бажає обнародувати і запатентувати у встановленому порядку.

Конфіденційна інформація відіграє дедалі більшу роль в інформаційному суспільстві, зокрема за умов ринкової економіки. Для того, щоб певна інформація вважалася комерційною таємницею і підлягала охороні, вона повинна відповідати наступним вимогам:

1) є таємною, у тому розумінні, що вона як єдине ціле або в точній сукупності або поєднанні її компонентів не є загальновідомою або легкодоступною для осіб у колах, що мають справу з вказаним видом інформації;

2) має комерційну цінність через те, що вона є таємницею;

3) є об’єктом достатніх для певних обставин заходів із збереженням її в таємниці особою, яка законно здійснює контроль за цією інформацією.

Аналогічні ознаки для таємної інформації викладено в Модельних положеннях про захист проти недобросовісної конкуренції 1996р., прийнятих ВОІВ.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню відомостей або використанню комерційної таємниці;

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Сутність права на комерційну таємницю полягає в забезпеченні власнику інформації можливості засекречувати цю інформацію від широкої публіки і вимагати, щоб треті особи утримувалися від використання незаконних методів одержання даної інформації. Розглянуте право має, як це можна помітити, дві тісно взаємозалежні, проте відносно самостійні сторони. Першу з цих сторін утворює можливість право власника на власні активні дії, спрямовані на збереження конфіденційності інформації. Оскільки право на комерційну таємницю базується на фактичній монополії право власника, на ньому самому лежить головна турбота про те, щоб зберегти цю монополію.

Для цього об’єкт права на комерційну таємницю може використовувати всі допущені законом засоби по забезпеченню таємності інформації. Арсенал цих засобів досить багатий. Сюди належать різноманітні організаційні заходи, пов’язані, зокрема, з підбором працівників, організацією документообігу, введення пропускного режиму та ін. Найважливіше значення має розроблення і прийняття локальних правових актів, таких, наприклад, як Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про охорону комерційної таємниці. Забезпечення охорони комерційної таємниці – це покладання на осіб, які володіють відповідними відомостями в силу своєї службової діяльності, юридичного обов’язку по їх нерозголошенню. В цих цілях в трудові договори і контракти з працівниками, а також з іншими залучуваними особами, може включатися спеціальна умова про збереження конфіденційності та відповідальності за її порушення. Можливе і оформлення спеціального зобов’язання про нерозголошення комерційної таємниці. Нарешті, власник комерційної таємниці може застосувати будь-які технічні засоби, що допущені законом, охорони приміщень, захисту телефонних переговорів від прослуховування тощо.

Іншу сторону розглянутого права складає можливість вимагати від третіх осіб утримування від незаконного заволодіння інформацією, що складає комерційну таємницю. Важливо підкреслити, що мова в даному випадку йде не про заборону використовування даної інформації третіми особами без згоди її власника. Власник комерційної таємниці має лиш фактичну, а не юридичну монополію на її використання. Забороняється лиш посягати на цю монополію за допомогою незаконних засобів. Якщо інформація отримана зацікавленою особою законним чином, хоч і без санкції її власника, наприклад, у зв’язку з яким не будь недоглядом останнього, він порушником не вважається.

В усьому світі методами одержання інформації вважаються незаконними такі, як промислове шпигунство, підкуп службовців власника комерційної таємниці,, проникнення в приміщення, прослуховування засобів зв’язку, розкриття кореспонденції і т. ін. Більшість із зазначених засобів заборонена спеціальним законодавством і утворюють склади адміністративних чи кримінальних правопорушень. У таких випадках, коли кримінальної заборони на використовування деяких засобів немає, слід виходити із змісту правил, що забороняють несумлінну конкуренцію.

До числа правових можливостей власника комерційної таємниці належить віднести також його можливість розпорядження приналежним йому об’єктом інтелектуальної власності. Насамперед, він може в будь-який момент розкривати перед публікою ті відомості, що складали комерційну таємницю, якщо це не порушує прийнятих ним зобов’язань перед контрагентами. Далі, власник інформації, що є конфіденційною, може продати чи іншим способом переступити цю інформацію зацікавленій особі. Зокрема, предметом такого договору можуть бути результати проведених маркетингових досліджень, технологія чи інше технічне нововведення (секрет виробництва, ноу- хау) і т. п. Умовами такої переступки інформації є звичайно відмова самого правовласника від її подальшого використання, а також його зобов’язання не передавати цю інформацію іншим особам. Виробничі, комерційні і ділові секрети (комерційні таємниця) можуть бути предметами договорів відчуження і використання. Договори називаються ліцензійними чи договорами передачі ноу-хау.

Предметом передачі можуть бути і несекретні ноу-хау. Це можливо, коли набувач розраховує на швидший, ефективний спосіб досягнення того стану, що забезпечується використовуванням несекретного ноу-хау-. У таких договорах центр ваги переміщується з ноу-хау як такого на додаткову діяльність, за допомогою якої забезпечується більш ефективне його використання.

Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Комерційна таємниця, як об’єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації чи виконання будь-який інших формальностей, а також сплати державних мит.

Як і стосовно інших об’єктів інтелектуальної власності, стосовно комерційної таємниці закон установлює ряд критеріїв охороноспроможності, яким вона повинна відповідати, щоб користуватися правовою охороною. Особливістю розглянутого об’єкта інтелектуальної власності є те, що перевірка охороноспроможності комерційної таємниці здійснюється не в порядку спеціальної попередньої процедури, а тільки тоді, коли право на комерційну таємницю порушується чи оскаржується і потрібно установити, чи існувало воно взагалі.

Існують два цивільно-правових режимів охорони комерційної таємниці:

- режим охорони, заснований на договірних відносинах;

- режим охорони, заснований на зобов’язаних, що випливають із заподіяння шкоди.

Шкода у вигляді збитків, заподіяних протиправним посяганням на комерційну таємницю, має місце в обох випадках, однак правова охорона відшкодування цієї шкоди залежить від виду цивільно-правового зобов’язання і визначається його специфікою. Саме воно лежить в основі розмежування і класифікації зазначених вище правових режимів.

Кабінетом Міністрів України затверджений перелік відомостей, що не складають комерційну таємницю. Ці відомості використовуються при здійсненні перевірок контролюючими органами, аудиторами для проведення аудита, при здачі звітності в різні фонди. До них відносяться:

1) статутні документ, документи, що дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю і її окремими видами;

2) інформація з усіх установлених форм державної звітності;

3) дані, необхідні для перевірки вирахування і сплати податків і інших обов’язкових платежів;

4) зведення про чисельність і склад працюючій, їхній заробітній платі в цілому за професіями і посадами, а так само наявність вільних місць;

5) документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

6) інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотриманні безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров’ю, а так само інших порушень законодавства України і розмірах заподіяних при цьому збитків;

7) документи про платоспроможність;

8) відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об’єднаннях і інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;

9) відомості, що відповідно до діючого законодавства підлягають розголошенню.

Хоча зазначені відомості не віднесені до відомостей, що складають комерційну таємницю, але вони і не є відкритими і загальнодоступними. Надаватися вони можуть лише по підставах встановленим у нормативних актах України. Так, наприклад, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. міліції для виконання своїх обов’язків дане право безперешкодно і безкоштовно одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності по письмовому запиті відомості, у тому числі відомості, що складають комерційну таємницю, необхідні по справах про злочини, що знаходяться у впровадженні міліції. Для здійснення загального нагляду підприємства, установи й організації повинні представляти прокуророві свою документацію, у тому числі, по його письмовій вимозі, відомості, що складають комерційну таємницю, і, у разі потреби, прокурор має право вимагати передачу для перевірки зазначених документів у прокуратуру.

Терміном «комерційна таємниця» не охоплюються відомості, що складають банківську таємницю, страхову таємницю, авторські права. Зазначені відомості складають самостійні групи конфіденційної інформації із своїм відмінним від «комерційної таємниці» правовим регулюванням.

Органи державної влади зобов’язані охороняти комерційну таємницю від таких порушень:

неправомірне збирання інформації, яка складає комерційну таємницю;

розголошення комерційної таємниці;

схилення до розголошення комерційної таємниці;

неправомірне використання комерційної таємниці.

Неправомірним збиранням інформації, яка складає комерційну таємницю вважається добування протиправним способом відомостей, які відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту.

Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомими у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, які відповідно до чинного законодавства становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому об’єкту.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої особи на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять до чинного законодавства України комерційну таємницю.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, які відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомими в зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту.

У Законі України «Про підприємства в Україні» установлені дві форми розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю: передача і витік відомостей, що складають комерційну таємницю. З юридичної точки зору зазначені форми являють собою самостійні складові правопорушень. Передача відомостей, що складають комерційну таємницю — це незаконне ознайомлення третіх осіб із відомостями, віднесеними суб’єктом підприємницької діяльності до комерційної таємниці, особою, якій такі відомості відомі в зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків або в якого мається доступ до них і зв’язку з виконанням посадових обов’язків. Під витоком відомостей, що складають комерційну таємницю, розуміються навмисні або ненавмисні дії осіб, що мають доступ до комерційної таємниці, що сприяють ознайомленню з такими відомостями третіх осіб.

Способи розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, можуть бути різними: передача інформації конкурентам підприємця; ознайомлення з комерційною таємницею службових осіб державних організацій і органів без належних на те прав і основ як з боку розголошувача, так і з боку державного службовця, розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, через засоби масової інформації; використання в особистих цілях — передача родичам, знайомим для заняття власною підприємницькою діяльністю. Мотиви розголошення так само можуть бути різні: користь, особисті неприязні відносини, халатне відношення до трудових і службових обов’язків.

Здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об’єднаннями й об’єднаннями громадян, які не є господарюючими суб’єктами, спричиняє накладена на них Антимонопольним комітетом України штрафів у розмірі двох тисяч мінімумів прибутків громадян, неоподаткованих податком.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 ЦК.

Специфічною рисою комерційної таємниці, що виділяє її серед інших об’єктів інтелектуальної власності, є необмеженість терміну її охорони. Право на комерційну таємницю діє доти, поки зберігається фактична монополія особи на інформацію, що її утворює, а також є передбачені законом умови її охорони. Ця обставина робить обрання даної форми охорони привабливим для підприємців у тих випадках, коли їх не задовольняє принцип терміновості патентної охорони.

     Резюме

Кожна особа має фактичну монополію на певну сукупність знань. Правові засоби, якими володіє власник комерційної таємниці хоча і надають йому можливість для огородження його інтересів є менш ефективними, ніж ті, які мають у розпорядженні власники інших об’єктів інтелектуальної власності. Від самого право власника для збереження його фактичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю. Розглянуто питання:

  ознаки інформації для набуття статусу комерційної таємниці

  охорона комерційної таємниці;

  об’єкти, які не є комерційною таємницею

  термін чинності правової охорони на інформацію, яка має ознаки комерційної інформації.