6.Политико-правовые погляди м. Падуанского.

В xi--xiii ст. у Європі відбувався швидке зростання продуктивних сил. Воно постало значно інтенсифікував спілкування і оживив торгівлю, зумовив активний розвиток міст і ремесел у яких, прискорив формування внутрішнього ринку на країнах регіону. Закономірно стала складатися громадська група, яку утворила переважно заможна верхівка бюргерства: купці скориставшись попитом, підприємці, власники майстерень, керівники цехових корпорацій, заможні ремісники та інші. Ця громадська група дуже потребувала усуненні різного роду міжусобиць, подрывавших елементарний лад у державі, в твердому централізованому управлінні, може гарантувати від примх і сваволі різних феодалів. Задоволення таких потреб вона пов'язувала з королівської владою та тому початку тяжіти до неї, підтримувати її. Один із найбільш розроблених політико-юридичних обгрунтувань цієї орієнтації бюргерства дав Марсилий Падуанський (прибл. 1275 -- ок.1343).

В своєму великому творі “Захисник світу” (1324-1326 рр.) Марсилий Падуанський покладає на церква відповідальність на біди й нещастя світу. Вони переборні, за умови що надалі церковники займатимуться виключно сферою духовного життя людей. Церква має бути відділена від держави й підпорядкована світської політичної влади.

Эта влада і що представляє її держава виникли, як вважав Марсилий Палуанский, в процесі поступового ускладнення форм людського суспільства Спочатку родини під ім'я загального добра і із загального згоди з'єднуються в пологи, пологи -- в племена. Потім настільки ж шляхом і впроваджують тієї ж мети консолідуються міста; завершальна стадія -- поява держави, що базується спільною для злагоді складових його осіб і переслідує їх загальну благо. У цьому вся описі походження з природою держави легко розпізнати сліди відповідних аристотелевских ідей.

Марсилий Падуанський відстоював дуже сміливий (на той час) теза у тому, що справжнє джерело будь-якої влади -- народ. Від неї йде як влада світська, і духовна. Тільки тепер він один -- носій суверенітету і верховний законодавець. Щоправда, під народом Марсилий Падуанський розумів зовсім на й усе населення держави, а лише кращу, достойнейшую його частину. Як глибокої залишалася в XIV в. переконаність у природності нерівності людей, каже те що, як і Марсилий Падуанський ділив членів товариства на дві категорії: вищу і нижчу. Вища (військові, священики, чиновники) служить загального блага; нижча (торговці, хлібороби, ремісники) піклується про своє приватних інтересах.

Государственная влада діє передусім у вигляді видання законів. Вони суть веління, подкрепряемые загрозою реального покарання або обіцянкою реальної нагороди. Цим закони держави від законів божеських, супроводжуваних обіцянками нагород чи покарань в загробному життя. Право видавати юридичні закони має народ. З політичної практики італійських міст-держав у той час, Марсилий Падуанський конкретизує цю фундаментальну прерогативу тому, що законодавствувати повинні найбільш що заслуговували виконувати таку місію люди, обирані народом. Закони обов'язкові як народу, так які видають їх посадових осіб. Зрозуміло виражена у Марсилия Падуанського думка про необхідність забезпечити таке становище, у якому пануючі неодмінно було б пов'язані видаваними ними ж законами.

Автор “Захисника світу” однією з перших став проводити чітке різницю між законодавчої і виконавчої владою держави. До того ж він писав, що влада законодавча визначає компетенцію й організацію виконавчої влади. Остання діє тому авторитету, яким її наділяє законодавець, і покликана суворо триматися рамок закону. Ця влада то, можливо влаштована по- різного. Однак у будь-якому разі вона повинна переважно здійснювати волю законодавця -- народу.

Узагальнюючи досвід функціонування політичних інститутів, які у багатьох сучасних йому італійських республіках, Марсилий Падуанський важливе місце відводив виборності як принципу конституювання установ і добору посадових осіб держави всіх рангів. Навіть у умовах монархії, яка здавалася йому найкращим державним пристроєм, мав діяти Україні цього принципу. Обирається монарх, думав Марсилий Падуанський, зазвичай, найпридатніший правитель, тому виборча Монархія набагато кращий монархії спадкової. В історії політико-правових навчань “Захисник світу” -- яскраве явище. Марсилий Падуанський прямо і доказово відстоював самостійність держави (його незалежність від церкви) у питаннях, що з відправленням публічної влади.