- •28. Особливості годівлі самців у період підготовки до парування.
- •29. Технологічний процес первинної обробки шкурок.
- •30. Основні системи утримання звірів.
- •31. Особливості утримання і годівлі сук рільних і лактуючих кролиць.
- •32. Значення відбору і підбору у звірівництві.
- •33. Характеристика породи Сірий Велетень.
- •34.Виробничий календар і принципи його складання.
- •37. Режим племінного використання кролів.
- •35. Потреба кролів у енергії, протеїні, клітковині та способи їх забезпечення.
- •36. Характеристика породи баран.
- •38. Основні корми для кролів.
- •39.Вирощування кроленят до відлучення.
- •40.Бонітування молодняку кролів.
- •41.Виробничі споруди в промислових комплексах.
- •42.Характеристика Каліфорнійської породи.
- •43. Бонітування дорослих кролів.
- •44.Бройлерне вирощування молодняку.
- •45. Організація праці на кролефермах.
- •46. Вимоги до племінних кролематок на промислових кролефермах.
- •47. Техніка парування кролів.
- •48. Інтенсивна технологія виробництва м’яса кролів.
- •49.Зоотехнічний облік на кролефермі.
- •50.Загальне і дифузне линяння.
- •51. Транспортування живих кролів.
- •52. Створення і призначення племінного ядра на кролефермах.
- •53. Особливості травлення у кролів.
- •54. Охарактеризувати біологічні особливості хижих звірів.
44.Бройлерне вирощування молодняку.
Технологія вирощування кроленят-бройлерів базується на тому, що увесь період вирощування вони перебувають з матерями. Після відлучення молодняк зразу ж реалізують на м’ясо. Тому основним елементом даної технології є інтенсивне вирощування кроленят у перші 60-70 днів життя. Високі середньодобові прирости (не менше 30 г) досягаються за рахунок збалансованої годівлі. В кормовій одиниці повинно бути 150-160 г перетравного протеїну. Затрати на 1 кг приросту складають 2,8 – 3,0 кормових одиниць.
Самки повинні бути високо молочні, з добрим материнським інстинктом.
За звичайних окролів на бройлерних кролефермах за рік одержують по 3 окроли від кожної самки. У кожному окролі кролиця має вирощувати не менше 6-7 кроленят, що забезпечує виробництво від 35-45 кг до 55-60 кг м’яса в живій масі за рік.
45. Організація праці на кролефермах.
Виробнича діяльність кролеферм значною мірою залежить від місця їх розташування. Вони мають бути розміщені неподалік від населених пунктів, щоб були зручні під’їзні шляхи, близько знаходилися джерела постачання електроенергії, води, кормів, та були надійно захищені від панівних вітрів і снігових заносів вітрозахисними смугами зелених насаджень.
Територія ферми має відповідати господарським і зоотехнічним вимогам.
Територія ферми має бути огороджена суцільним парканом висотою 1,5 м, розділена на дві ізольовані зони: виробничу та адміністративно-господарську. Розмір земельної ділянки, виділеної під будівництво повинен передбачати розміщення усіх виробничих і господарських будівель та споруд.
У виробничій зоні розміщують виробничі приміщення, ветамбулаторію, станцію перекачування гною, пожежний резервуар, трансформаторну підстанцію, цех утилізації гною; а в адміністративно-господарській – складські та допоміжні приміщення(службово-побутовий блок з адміністративним приміщенням, водогнійною, санпропускником, душовою,аптечною, кімнатами відпочинку;склад для зернових і гранульованих кормів, авто ваги, сховища для коренебульбоплодів, навіс для сіна, кормоцех, стоянки для машин). Якщо на кролефермі застосовується сухий тип годівліткролів, то відпадає потреба у сховищах для об’ємистих кормів і кормоцеху, але як правило, є комбікормовий цех.
Кролеферми мають працювати в режимі підприємств закритого типу. Обслуговування персоналу має бути через службовий блок з санпропускником, об лаштованим дезкилимками. Вхід на ферму та в’їзд на її територію стороннім особам і транспорту, не пов’язаного з безпосереднім обслуговуванням, категорично забороняється.
46. Вимоги до племінних кролематок на промислових кролефермах.
Особливу увагу при відборі самочок в пле’ядро приділяють їх материнським якостям. Вони повинні добре формувати гніздо перед окролом, вистеляти його пухом, окролюватись у гнізді, не розкидати, не затоптувати і не поїдати кроленят, добре їх годувати, після годівлі збирати в гніздо і прикривати пухом.
Для підтримання високої якості кролів основного стада, постійно потрібно проводити вилучення із нього особин, що не відповідають вимогам даного господарства. Щомісячно та після окролу з основного стада вибраковують і реалізують на забій: хворих кролиць, кролиць, які виростили менш як по 5 кроленят у перших двох окролах, мали мертвонароджених кроленят, абортували, поїли кроленят, які мають заводську вгодованість, але не прийшли в статеву охоту упродовж 15 днів, які за добрих умов годівлі не запліднилися після двох парувань. Після бонітування у листопаді-грудні вибраковують тварин, що одержали ІІІ клас і нижче.
