Тема 7. Трудовий процес та його раціоналізація

Важливим напрямком проектування та раціоналізації трудових процесів є удосконалення прийомів та методів праці.

Перш за все треба уяснити, що прийом – це частина методу. Якщо метод праці являє собою спосіб виконання даної роботи, то прийом – тільки спосіб виконання повторювальних елементів виробничої операції (установка деталі, управління машиною та інше).

Студент має знати, що основу вдосконалення прийомів та методів праці складають упровадження у виробництво науково-технічних досліджень та передовий виробничий досвід. Усі наукові розробки щодо вдосконалення методів праці також засновані на його вивченні та узагальненні.

Ефективність будь-якого трудового процесу, якість продукції та послуг, значною мірою залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення та використання раціональних прийомів та методів праці, проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.

Студенту слід звернути увагу на етапи, з яких складається процес вивчення проектування та впровадження раціональних методів та прийомів праці.

Основним показником ефективності організації трудового процесу є трудомісткість або робочий час.

Економічним критерієм вибору раціонального методу праці може бути таке співвідношення:

В _р = С ( Т _шт.1 – Т _шт.2) х К х Ч,

де В _р – витрати на раціоналізацію трудового процесу;

С – годинна тарифна ставка робітника, яка відповідає даному розряду роботи (грн);

Т _шт.1 та Т _шт.2 – норма часу на операцію до та після раціоналізації прийомів та методів праці;

К – повторювальність операції на робочому місці за рахунком на рік;

Ч – кількість робітників, які зайняті виконанням даної операції.

Кількісна оцінка ступеня раціональності прийомів та методів праці визначається за допомогою коефіцієнта раціональності прийомів праці:

К пмп = 1 - ,

де t шт.в. - t шт.п. - середні затрати часу на виконання операції по групі робітників, що вивчаються, та передових;

Тзм - змінний фонд часу;

Ч - чисельність робітників у групі, яка вивчається.

Слід відмітити, що економія часу не єдиний критерій ефективності застосованих прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до погіршення умов праці співробітників, порушення правил експлуатації обладнання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов раціоналізація трудового процесу може бути визнана доцільною і ефективною.

Раціональність методів праці робітників можна також визначити за допомогою коефіцієнта пристосованості раціональних методів праці (К р.м.п.):

Кр.м.п. = ,

де Чр.м.п – чисельність робітників, для яких розроблені та використовуються карти раціональних методів праці;

Чсп - середньоспискова чисельність робітників;

Vф, Vн – обсяг робіт, який фактично виконується відповідно до карт раціональних методів праці, та обсяг усіх робіт, для яких такі карти розроблені та затверджені.

Кількісна оцінка ступеня раціональності прийомів та методів праці може бути здійсненою і за допомогою коефіцієнта (К м.пр.), який розраховується за даними про виконання норм виробітку:

К м.пр. = ,

де Чн.н. та Чн.с. – чисельність робітників, що не виконують норми виробітку та такі, що виконують норми виробітку нижче від середнього рівня по цеху;

q1 та q2 – % виконання норм виробітку вищевказаними робітниками, відповідно;

Ч заг – загальна чисельність робітників у цеху;

Н сер – коефіцієнт середнього рівня виконання норм виробітку.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Методи та прийоми праці, їх взаємозв’язок та відмінність.

2. Вимоги до організації трудового процесу.

3. Вимоги до проектування трудового процесу.

4. Етапи проектування та впровадження раціональних методів та прийомів праці.

5. Засоби виявлення раціональних прийомів та методів праці.

6. У чому полягає економічний критерій вибору раціональних методів праці?