39.Основне завдання фінансового менеджменту.До основних завдань фінансового менеджменту відносять:

• планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

• формування необхідної ресурсної бази;

• оцінка ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування на найбільш вигідній основі;

• управління грошовими фондами підприємства;

• забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку;

• формування й реалізація ефективної податкової політики;

• характер взаємовідносин з інвесторами. Планування фінансово-господарської діяльності

На сьогодні метою фінансового менеджменту, яка полягає в досягненні цілей підприємства, є:

— досягнення і підтримання високого рівня конкурентоспроможності підприємства;

— максимізація прибутку акціонерів (власників);

— забезпечення зростання обсягів реалізації продукції;

— максимізація ринкової вартості підприємства;

— забезпечення високих темпів економічного зростання;

— забезпечення високого рівня рентабельності виробничо-господарської діяльності;

— максимізація прибутку підприємства;

— мінімізація витрат тощо.

41.вексельна форма розрахунків.Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

— оформлення та облік платіжних документів;

— проведення заліку взаємної заборгованості;

— вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

— дальші операції з векселями.

В розрахунках векселями беруть участь такі суб'єкти:

o векселедавець (трасант);

o векселеодержувач (ремітент);

o платник (трасат - той, кому платник дає наказ платити).

Векселедержатель (holder)— особа, яка володіє векселем. Законним векселедержателем визнається та особа, котра володіє векселем, виданим чи індосованим цій особі, або її наказу, або індосованим на пред'явника, або ж шляхом бланкового індосаменту, або на підставі інших законних прав.

Основні дії векселедавця:

- складення векселя;

- видача векселя;

- доміціляція векселя;

- платіж за векселем.

42.Правові та організаційні основи фінансової системи.Фінанси як категорія існують об'єктивно та підпорядковуються економічним законам. Від рівня пізнання їхньої суті та призначення залежить їх використання в економічній системі держави. Водночас будь-яке використання фінансів владними структурами держави є суб'єктивним, тобто на ньому позначаються інтереси певних економічних, соціальних і політичних сил, які можуть не збігатися з інтересами суспільства або більшості його членів.

Побудова ефективної фінансової системи потребує великих наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів, впливу цих процесів на всі аспекти життя держави.

У процесі функціонування фінансів виникають певні відносини між суб'єктами створення й використання фондів фінансових ресурсів. Ці відносини мають свою складну структуру, де проявляються інтереси кожного із суб'єктів, значною мірою грунтуючись на суперечності. Гармонізація цих інтересів — величезне й складне завдання законотворчої діяльності в державі.

Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають грунтуватися на правових актах.Ці акти виконують такі основні функції:

- визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які певного часу поширюється дія правової норми; регламентують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів;

- є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

До числа органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи, належать також Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Пенсійний фонд, Міжбанківська валютна біржа, Рахункова палата, їхні права та обов'язки визначаються відповідними законами.

43.сфери та ланки фінансової системи.Фінансова система України об'єднує окремі сфери і ланки фі­нансових відносин і фінансових установ, створюючи відповідну ціліс­ність. Економістами розглядаються різні ознаки класифікації сфер і ланок фінансової системи, зокрема:

- за характером відображення відносин власності і особливос­

тями функціонування: державні фінанси, фінанси суб'єктів господа­

рювання недержавної форми власності, міжнародні фінанси, фінансо­

вий ринок, фінанси домогосподарств;

- залежно від рівня економічної системи, на якому відбувається

формування фінансових ресурсів держави: централізовані і децентра­

лізовані фінанси;

- залежно від характеру формування і використання фінансових

ресурсів: фінанси сфери матеріального виробництва і фінанси невиро­

бничої сфери.

Структурні підрозділи фінансової системи, що класифікуються за характером відображення відносин власності і особливостями фун­кціонування, включають окремі ланки (рис. 3.1). Зокрема, сфера дер­жавних фінансів включає такі ланки:

а) державний і місцевий бюджети;

б) фінанси комерційних і некомерційних суб'єктів господарю­

вання державної і комунальної форми власності;

в) централізовані і децентралізовані фонди цільового призна­

чення;

г) державний кредит;

ґ) державне страхування.

У сфері державних фінансів провідну роль відіграють бюджети. Їх сукупність утворює бюджетну систему. До неї входять:

- Державний бюджет України;

- місцеві бюджети: бюджет Автономної Республіки Крим, обла­

сні бюджети, районні бюджети, бюджети районів у містах, міські бю­

джети, бюджети міст Києва та Севастополя, бюджети міст республі­

канського (АРК) і обласного значення, бюджети міст районного

значення, селищні і сільські бюджети тощо).

44.Фінансова тактика та стратегія. Фінансова тактика — вирішення завдань на певному етапі розвитку країни і забезпечення цього розвитку шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових ресурсів, спрямованих на вирішення завдань фінансової політики. Прикладом фінансової тактики є вдосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.Фінансова стратегія - довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає вирішення великомасштабних завдань, які визначаються економічною та соціальною стратегією. У процесі розробки фінансової стратегії прогнозуються основні напрямки розвитку фінансів, намічаються принципи використання та організації фінансів, вирішується питання про необхідність концентрації фінансових ресурсів на тих напрямках розвитку економіки, які розроблені та прийняті економічною політикою.

45.система управління фінансами суть об'єкти суб'єкти.Управління — це діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб'єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних результатів.В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об 'єктами виступають фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти — це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси. Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.Державний фінансовий апарат – це державні органи, що здійснюють управління державними фінансами.Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи:

— планування займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;

— оперативне управління, як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — д осягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами;

— контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.Розрізняють стратегічне (або загальне) і оперативне управління фінансами. Стратегічне управління здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, апарат Президента, Міністерство фінансів України. Стратегічне управління — це управління на перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення аграрнопереробного комплексу, а також вирішення соціальних проблем.

Оперативне управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п.

47.Оперативне фінансове планування. Стратегічне планування.Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів. Запровадження системи фінансового планування на підприємстві передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль за їх виконанням та внесення необхідних змін до них в процесі їх реалізації.Стратегічне планування - це процес забезпечення напрямів та змісту для щоденних видів діяльності. Стратегічне планування дає можливість перевірити цінності організації, її теперішній стан та оточення, фактори, пов'язані з досягненням бажаного майбутнього. Стратегічний план - це письмовий документ, який визначає стратегію діяльності організації у довгостроковій перспективі (на 3-5 років).

Оперативна фінансова робота має на меті реалізацію поточних фінансових планів (бюджетів) шляхом управління грошовими потоками підприємства. Завданнями оперативної фінансової роботи є постійна підтримка платоспроможності підприємства на основі досягнення планового рівня і структури грошового потоку за рухом втаєних та позикових коштів. Зміст управління грошовими потоками підприємства у складі оперативної фінансової роботи полягає в щоденному відслідковуванні притоку і відтоку грошових коштів на підприємство і в розробці документів оперативного фінансового планування.Основним документом оперативного фінансового планування є платіжний календар, на основі якого розробляються касовий і кредитний плани та податковий календар.

Платіжний календар (платіжний бапанс) - це конкретизований за часом (місяць декада, тиждень) план надходження грошових коштів і план усіх поточних платежів підприємства.Інформаційною основою платіжного календаря є:

- план випуску і реалізації продукції;

- кошториси матеріальних витрат на виробництво і договори з постачальниками;

- кошторис витрат на оплату праці в обумовлені терміни виплат грошей працівникам;

- узгоджені з податковою інспекцією терміни податкових платежів;

- дані податкового обліку з валового доходу, валових витрат, зобов'язань із ПДВ і податкового кредиту;

- умови банківського кредитування за кредитними договорами підприємства;

- дані бухгалтерського обліку з кредиторської і дебіторської заборгованості;

- інформація з банківських рахунків усіх видів про касові залишки (розрахунковий рахунок, кредитний, валютний і ін.);

- оперативна інформація збутової і постачальницької служб про надходження грошей і необхідність поповнення виробничих запасів.