55.Види і форми валютних паритетів і валютних курсів.Валютний паритет — співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їхнього золотого вмісту.

Види валютного курсу: фіксований – передбачає наявність певного зареєстрованого паритету, який підтримують органи державного валютного контролю; плаваючий – має на меті використання ринкового механізму валютного регулювання; коливаючий – вільно змінюючий під попитом та пропозиції валютний курс, заснований на використанні ринкового механізму;

Валюта – грошові знаки іноземних держав та міжнародні грошові розрахункові одиниці. Види валют: Частково конвертуєма – національна валюта країн, де використовуються валютні обмеження для утримувачів валюти та по окремим видам обмінних операцій; Замкнута – національна валюта, яка функціонує в межах 1 країни та не обмінюється на інші іноземні валюти; Резервна – валюта, в якій здійснюються міжнародні розрахунки та кредити, а також національні кредитно-грошові засоби ведучих країн світ торгівлі. Наприклад: долар США, німецька марка, швейцарський франк.

Валютний курс необхідний для

- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

56.Сутність та значення грошових розрахунків в діяльності підприємства. У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви­конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла­тежів створює грошовий оборот. Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру гро­шового обороту на підприємстві справляють вплив стадії в-ва та споживання. Тривалий виробничий процес, який по­требує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшен­ня платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудоміст­кості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійс­нюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошово­го обороту. Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного в-ва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання ін­шого продукту тільки після його оплати. У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організа­ції процесу відтворення і його складових - в-ва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, ка­піталу і ресурсів.

58.Безготівкові розрахунки, їх суть.Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток.

59.Функції та значення грошового ринку .Грошовий ринок - це сукупність механізмів, за допомогою яких здійснюється акумулювання та перерозподіл грошових коштів. Основними суб’єктами грошового ринку є позичальники, інвестори та фінансові посередники. Разом вони складають інституціональну структуру грошового ринку.

Грошовий ринок можна поділити за такими критеріями:

1) залежно від фінансового інструмента:

ринок позичок (банківський, кредитний) - інструментом цього ринку є кредитний договір;

ринок цінних паперів (фондовий) - інструментом є цінні папери;

валютний ринок - інструментом є іноземна валюта;

2) залежно від строку та призначення інструментів:

ринок грошей - обслуговує короткострокові угоди по формуванню оборотного капіталу;

ринок капіталів - призначений для обслуговування руху основного капіталу.

Головною функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей.

Грошовий попит - це потреба економічних суб'єктів у готівкових і безготівкових грошах на певний момент часу.

Місце і роль грошового ринку в економічній системі суспільства визначаються, передусім, функціями, що виконуються ним, як загального, так і селективного характеру:

1. Перерозподільча функція.

2. Економія витрат обігу.

3. Прискорення концентрації капіталу.

4. Обслуговування товарообороту.

5. Прискорення науково-технічного прогресу.

60.Функції ринку цінних паперів.Ринок цінних паперів - це комплексна система відносин фізичних та юридичних осіб, в основі якої лежать операції, пов'язані з випуском, погашенням та обігом цінних паперів. Цінні папери - це засіб залучення капіталу.

Основні функції ринку цінних паперів, також як і будь-якого іншого ринку, поділяються на дві великі групи: загальноринкові і специфічні. Загальноринкові функції ринку цінних паперів визначають схожість цього ринку з іншими ринками. А специфічні функції ринку цінних паперів, навпаки, виділяють цей ринок серед інших.

Специфічні функції ринку цінних паперів:

Перерозподільна (ринок цінних паперів відіграє важливу роль в переспределеніі грошей між різними сферами і галузями; ця функція також включає переклад грошей в продуктивну форму, фінансування держбюджету);

Хеджування (додаткове страхування фінансових ризиків).

Загальноринкові функції ринку цінних паперів:

Цінова (ринок відіграє важливу роль у складанні ринкових цін);

Комерційна (одержання доходу від різноманітних операцій, вироблених на ринку);

Інформаційна (на ринку з'являються відомості про різні об'єкти торгівлі, а в подальшому ці відомості доводяться до інших учасників товарного ринку і роблять на них істотний вплив);

Регулююча (на ринку існують певні «правила гри», практика вирішення спорів, органи управління та контролю).Ринок цінних паперів складається з кількох «міні ринків»: ринку акцій, ринку облігацій, ринку державних короткострокових облігацій (ДКО), ринку державного ощадного позики (ОГСЗ), ринку облігації федерального позики (ОФЗ), ринку облігацій валютної позики, ринку казначейських зобов'язань, ринку фінансових інститутів, ринку золотого сертифіката, фондові біржі, фондові відділи товарних бірж.

Призначення ринку цінних паперів полягає у:

Забезпеченні обороту цінних паперів.

Залученні фінансових ресурсів емітентами.

Зміні власника цінного паперу.

Забезпеченні ліквідності цінних паперів.