27.Проектування форм носіїв первинної інформації

В умовах функціонування ІС первинні документи залишаються основними носіями вхідних (первинних) даних і засобом оформлення виконуваних підприємствами чи установами господарських операцій. Незважаючи на сучасні тенденції до використання "безпаперової" інформаційної технології, документ досі є найпоширенішим носієм інформації.

За побудовою форми первині, документи є анкетні, лінійні, табличні (табельні), комбіновані.

Анкетна форма побудови передбачає розміщення реквізитів, котрі підлягають машинній обробці, у вертикальній послідовності Для назв реквізитів, заготовлених типографським способом, виводиться ліва частина кожного рядка, а в правій - вручну записуються відповідь, на запитання. Цю форму можна застосовувати у разі заповнення первинних документів різними особами.

Лінійна форма побудови передбачає поділ бланка на зони для запису окремих груп реквізитів, котрі мають логічну або арифметичну залежність, заповнюються одночасно одним виконавцем, належать до однієї визначено, обліково-обчислювальної роботи або мають іншу форму зв'язку. У цій формі для кожного реквізиту виділяються дві графи одна для назви і друга - для запису даних. Форми, побудовані за лінійним принципом, широко застосовуються в обліковій роботі. До них можна зарахувати всі однорядкові документи, наприклад, індивідуальні наряди, документи з надходження і вибуття обліку матеріальних цінностей тощо.

Табельна або таблична форма побудови передбачає виділення для кожної зони або групи реквізитів кількох рядків. Цей принцип побудови є похідним від лінійної форми.

До позитивних якостей цієї форми належать компактність розміщення реквізитів і можливість розміщення значно більшого обсягу інформації, аніж в інших формах. Це забезпечує скорочення загальної кількості первинних доку­ментів на підприємстві.

Найефективнішою формою є так звана комбінована форма, в якій частина реквізитів будується за лінійною, а інша частина - за табельною чи анкетною формами (наприклад, картка виробітку робітника тощо). Комбінована форма дає можливість найповніше використати переваги різних принципів побудови форм.

Крім вищенаведеної ознаки, первинні документи класифікуються ще і за іншими ознаками:

• характером відтворюваних господарських операцій - матеріальні, грошові, товарні тощо;

• призначенням - розпорядчі, організаційні, технічні тощо;

• способом охоплення господарських операцій - одноразові, одиничні, накопичувальні, зведені тощо;

• характером заповнення - однорядкові і багаторядкові, однобічні і двобічні;

• кількістю виписуваних примірників - однопримірникові, двопримірникові тощо;

• типізацією - типові і індивідуальні;

• місцем формування - зовнішні та внутрішні.

Документи, які відтворюють процеси функціонування структурних підрозділів об'єктів управління, різні за своїм призначенням і поділяються на кошторисні, конструкторсько-технологічні, планові, нормативні, облікові, оперативні тощо. Таке групування дає змогу визначити джерела виникнення кожного виду документації, маршрути їх руху, організаційні основи розробки, засоби і методи обробки.

Незважаючи на велику кількість різноманітних уніфікованих форм пер­винних документів, для конкретних інформаційних систем обробки даних розробляються унікальні (власні) форми внутрішньої документації, які задо­вольняють певні специфічні умови користувачів. Такі форми проектуються згідно з вимогами стандартів.

Кожен документ поділяється на шість зон. Перші чотири зони становлять заголовкову частину документа. У першій зоні вказується назва підприємства, структурного підрозділу або назва організації та и адреса, зона 2 — індекс форми Документа і гриф про затвердження, зона 3 - назва і значення реквізитів-ознак, постійних на документ; зона 4 - назва документа і його номер, п'ята зона - змістовна - містить назви рядків, стовпців і значення реквізитів. Шоста зона-юридична - підписи відповідальних осіб, печатка.

Форми первинних документів повинні бути максимально пристосовані для машинної обробки інформації і зручні для сприйняття людиною. Насам­перед потрібно враховувати логічну послідовність розміщення реквізитів, зручність їх заповнення, читання та обробки. Реквізити на документі доцільно розміщати в такій послідовності: довідково-групувальні ознаки, постійні на документ, змінні довідково-групувальні ознаки і реквізити-основи.

Важливою вимогою є також мінімізація реквізитів документа за раху­нок виключення з нього нормативних, розцінкових, довідкових, а також похідних даних, що суттєво спрощує форми документів, значно полегшує їх заповнення і подальшу обробку, підвищує достовірність інформації, знижає затрати часу на підготовку масивів і їх контроль. У первинні документи часто вводять спеціальні стовпці і рядки для запису контрольних чисел, призна­чених дія контролю заповнення документів, переносу даних на машинні носи і введення до ЕОМ.

Проектування первинних документів доцільно виконувати в такій послідовності:

- визначити зміст первинного документа, тобто склад реквізитів, котрі включені в документ,

- розмістити реквізити в певній послідовності і взаємозв'язку,

- розробити ескіз форми первинного документа (ескіз розробляється в натуральну величину),

- уніфікувати форми первинних документів,

- узгодити форму первинного документа із змістом машинного носія інформації,

- уточнити форму первинного документа,

- виготовити зразок документа для замовлення в друкарню.

Якщо первинний документ формується за допомогою технічних засобів, обов'язково враховуються їхні особливості. Певні особливості притаманні, зокрема, документам, дані з яких передаються факсом, телеграфом (у них вводяться службові позначки).

Розмір бланка визначається обсягом інформації, яка фіксується в цьому документі. Ширина кожного стовпця залежить від максимальної кількості розрядів числа, котре записується в цьому стовпці. Для запису текстової інфор­мації слід використовувати абревіатуру.