Прийоми створення зображень

Для нестандартного оформлення документів векторні редактори мають засоби векторизации текстових об'єктів. Символи шрифтів є такими ж векторними об'єктами, як і контури, але графічні редактори обробляють зображення символів особливим способом, опираючись на засоби, закладені в ОС. Тому для векторного редактора текстові об'єкти – об'єкти іншої природи, що володіють іншими властивостями (вид шрифту, розмір, найменування,…)... Будь-яку букву стандартного символьного набору можна розглядати як векторний об'єкт, тобто контур, що складається із сегментів й опорних крапок. Для цього треба виконати операцію векторизации (у верхньому меню “Текст” команда “Перетворити контури”). Після цього об'єкти перетворюються в контури і їх можна обробляти звичайними інструментами векторного редактора.

Якщо як заготівля використається не текст, а готове растрове зображення, то його транспортують, перетворюючи в контурне. Векторизация растрового зображення називається трасуванням. Після вставки растрового об'єкта його можна трасувати вручну, обводячи контури потрібним інструментом. Для дуже простих зображень цю операцію можна виконати автоматично за допомогою інструмента “Автотрассировка”, якому альтернативний інструмент “Перетворення”. Для перетворення векторних об'єктів у растрові застосовують растрирование по команді “Растрирование” меню “Об'єкт”.

В застосування різноманітних оформлювальних прийомів пріоритет має растрова графіка, тому часто зображення, створене у векторному редакторі, растрируют і потім обробляють у растровому редакторі.

В Illustrator, як й в PhotoShop, входять різні фільтри. Фільтри – це програмні засоби перетворення зображення. Їх використають, щоб додати фотографіям вид малюнка, виконаного кольоровими олівцями, аквареллю, олійними фарбами. Обмеження полягає в тому, що більшість фільтрів може бути застосовано тільки до растрових об'єктів. Таким чином, одна з основних цілей растрирования об'єктів складається в можливості застосування до них фільтрів. Однак потрібно враховувати, що повноцінна робота фільтрів можлива тільки в режимах RGB і градаціях сірого. Параметр роздільна здатність визначають виходячи з поставлених завдань. Для електронних документів застосовують екранну (72dpi) роздільну здатність. Якщо передбачається трансформація об'єкта після застосування фільтра, краще мати деякий запас і вибрати параметр “середнє” (150 dpi). Для одержання зображення поліграфічної якості варто вибирати параметр “високе” (300 dpi). Для візуального згладжування накладних ліній бажано встановити прапорець “згладжування”. Прапорець “Створити маску” застосовується в тому випадку, якщо формований растровий об'єкт має не прямокутну форму.

Інша мета растрирования складається в підготовці документа для кольороподілу в поліграфічній пресі. У цьому випадку виконується растрирование всього документа в цілому командою “Експортувати” меню “Файл”.

Створення складних контурів

Зображення середньої складності складається з 1000 контурів. Високої складності – з 1000 найпростіших об'єктів. Без можливості об'єднання й групування контурів один з одним таке зображення легко розсипається й працювати з ним незручно. Угруповання контурів складається в об'єднанні 2-х або більше контурів в одну групу. Групу можна трансформувати як одне ціле. Кожен контур, що входить у групу, зберігає свої властивості, залишаючись у складі групи. Тому групу можна завжди розгрупувати й працювати з окремими контурами. Об'єднаний контур виходить у результаті однієї з декількох операцій по об'єднанню контурів. У результаті цієї операції виходить один новий об'єкт, що володіє властивостями самого верхнього з вихідних об'єктів.

Складений контур – особливий вид об'єктів векторної графіки, утворений у результаті операції комбінування вихідних контурів. Від операції угруповання операція комбінування відрізняється тим, що вихідні контури можуть губити свої властивості (результуючий контур здобуває властивості нижнього з вихідних контурів). Від операції об'єднання операція комбінування відрізняється тим, що в результаті створюється не новий об'єкт, а складовій контур, якому можна згодом розформувати на вихідні контури, хоча при цьому деяким об'єктам не повернуться їхні властивості.