Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст основоположних нормативних актів періоду становлення незалежності України

2. Охарактеризуйте державний лад України пострадянського періоду

3. Розкрийте процес реформування центральних та місцевих органів виконавчої влади України

Тема: 41. Головні риси сучасного українського права

План

1. Реформування законодавства незалежної України.

2. Конституційний процес. Конституція 1996р.

3. Розвиток окремих галузей права.

Література:

[3] ст. 363-399; [4] т.2, ст. 541-555; [7] ст. 323-330

1. Реформування законодавства незалежної України.

Невід’ємною складовою частиною побудови демократичної правової держави є проведення судової реформи. У Конституції та Законі «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996р. закріплено основні положення організації і діяльності Конституційного Суду України. Конституційний Суд є окремим, незалежним від судів загальної юрисдикції, єдиним в Україні органом конституційної юрисдикції.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються у рівній кількості (по шість) відповідно Президентом України, Верховною Радою та з’їздом суддів України терміном на 9 років без права бути призначеними на повторний термін. У зв’язку з проведенням судової реформи 21 червня 2001р. приймається Закон «Про внесення змін до Закону України», «Про арбітражний суд», за яким назва «арбітражний суд» була замінена на «господарський суд».

У червні 2001р. до Законів України «Про судоустрій України» і «Про статус суддів» було внесено істотні зміни. За Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 21 червня 2001р. систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом України є Верховний Суд України. судді Верховного Суду України обираються Верховною Радою України безстроково. Однією з головних задач Верховного Суду України є здійснення нагляду за судовою діяльністю судів республіки. У складі Верховного Суду України утворюється Пленум Верховного Суду України. У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України.

З 1998р. в Україні діє Вища рада юстиції, статус і повноваження якої визначаються конституцією України і Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998р. Вища рада юстиції – колегіальний, незалежний орган, що відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України віком від тридцяти п’яти до шістдесяти років, котрий проживає в Україні не менше десяти останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше десяти років. Організовує роботу Вищої ради юстиції і головує на його засіданнях Голова Вищої ради юстиції. Він обирається з членів Вищої ради юстиції терміном на три роки, без права переобрання, таємним голосуванням.

Важливим органом у системі правоохоронних органів залишається прокуратура. Правовий статус прокуратури України визначається Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р., зі змінами, внесеними Законом України від 12 липня 2001р.

Правову основу її діяльності становить Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990р. У цьому Законі вперше комплексно регламентований правовий статус міліції, яка визначається як державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

У своїй діяльності міліція підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України. Організація і діяльність Служби безпеки України регламентовані Законом України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992р.

Діяльність адвокатури регламентується Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992р. Закон виокремлює різні організаційні форми і види діяльності адвокатури. Проголошення незалежності поставило перед Україною завдання щодо реформування правової системи. По-перше, необхідно було відмовитися від догм соціалістичного права, по-друге, в короткі терміни впровадити елементи так званого буржуазного права. Процес створення нового права розпочався у трьох напрямах: шляхом пристосування частини норм радянського права; прийняття нормативних актів у тих сферах відносин, що не врегульовані чинним законодавством; проведення широкомасштабної кодифікації права, при якій реформування зазнають усі галузі права.