2.Теорія, базована на якостях нервової системи.

Відмінності темпераменту визначають сила та збудливість самих кровоносних судин, по яким проходить кров.

Г.Врісберг, вважають, що в холериків і сангвініків великий мозок «сильні та товсті нерви», висока збудливість органів чуття.

А для флегматиків і меланхоліків характерні невеликий мозок «тонкі нерви» та невисока збудливість органів чуття.

3.Конституційна теорія темпераменту.

Будова тіла впливає на темперамент.(Е.Кречмер).

-лептосоматик(кволий)-тендітна будова тіла, високий зріст, видовжене обличчя, довгий ніс, плечі вузькі, нижні кінцівки довгі та худі.(шизотимік)

-пікнік(товстий)-велика к-сть жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова на короткій шиї(циклотимік)

-атлетик(боротьба)- добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла, високий або середній зріст, широкі плечі, вузькі стегна, випуклі кістки обличчя(іксотимік)

-диспластик(погано сформований)- будова безформна, неправильна. Індивіди цього типу х-ся різними деформаціями будови тіла. (н.п.надто високий зріст).

Фізіологічні основи:

Наукове розв»язання питання основ темпераменту вперше дав І.Павлов у своєму вченні про типи нервової системи тварин і людини.Ця теорія має назву-фізіологічна теорія темпераменту.Павлов висунів про те, що в основі темпераменту лежать властивості нервових процесів збудження та гальмування, а саме:

-сила

-врівноваження

-рухливість

Сила нервової системи- визначає її працездатність.

Врівноваженість- це баланс між процесами збудження і гальмування.

Рухливість-швидкість зміни збудження та гальмування.

На сучасному етапі усі типи темпераменту можна охарактеризувати ще за такими основними якостями:

1.лабільність-швидкість виникнення та перебігу збудження і гальмування.

2.сенситивність-міра чутливості до явищ дійсності.

3.реактивність-сила емоційної реакції на зовн. та внутр..подразники.

4.активність- характеризується тим, наскільки людина діяльна під час подолання перешкод.

5.типи реакцій-швидкість перебігу психічних процесів та реакцій.

6.пластичність-гнучкість, легкість пристосування до нових умов.

7.ригудність-інертність, нечутливість до зміни умов.

8.екстраверсія-спрямованість особистості на довкілля, людей, предмети і події.

9.інтроверсія-фіксаці особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкнутість.

10.емоційна збудливість-характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію.

Прокоментувати загальну психологічну суть емоції та почуттів, їх взаємозв»язок.

Емоції та почуття- внутрішнє ставлення людини до оточуючого світу. Або переживання людини називаються емоціями та почуттями. Емоціїі почуття виконують дві важливі для людини функції.

1.Сигнальна- сигналізують людину про значимість об»єкта чи суб»єкта.

2.регулятивна- спонукають людину до знань, праці, вчинків, або утримують її від не гатив них дій.

Емоція- це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності, яка має вигляд тимчасового переживання важливості діючих на індивіда явищ і ситуацій.

Розрізняють прості, і складні емоції.

Прості- переживання, що супроводжують практично будь-які прояви активності людини. Вони властиві і людям і тваринам.

Складні- емоції властиві лише людям і характерною ознакою є те, що вони є результатом усвідомлення об»єкта що зумовив їх появу і розуміння їхнього життєвого значеня.

Почуття- це специфічно людське, узагальнене, стійке ставлення людини до явищ дійсності. Яке відображає значення цих явищ для її потреб і мотиві

Мають виражений предметний характер.Почуття виникають внаслідок узагальнення окремих емоцій, тому є утворенням емоційної сфери особистості.

Зв»язок емоцій та почуттів:

-якість – зміст переживань

-полярність- кожна емоція і кожне почуття можуть мати протилежну емоцію або почуття.

-активність- зв»язок емоцій та почуттів з активізацією або послабленням життєдіяльності організму людини.

Можуть бути стенічні – активні) , астенічні.-пасивні) )

-інтенсивністьзалежність емоцій та почуттів від індивідуальних особливостей особистості , її стану, і ставлення до ситуацій та об»єктів що зумовлюють інтенсивність переживання. Емоції та почуття охоплюють особистість повністю , здійснюючи блискавичне об»єднання в єдине ціле всіх функцій організму.

Проаналізувати загальні види здібностей та педагогічні здібності.

Здібності.

Загальні Спеціальні

властиві усім властиві окремим

в идам діяльності видам діяльності

Елементарні Складні Елементарні Складні:

-здібність відчувати -до навчання -музичний слух

-здібність сприймати -до праці -критичність мислення

-запам»ятовувати -до спілкування -окомір

-мовленнєва здібність –до гри -словесн.-лог.пам»ять

-мислити нюхова чутливість

-уявляти

-переживати

Загальні і спеціальні здібності перебувають у тісному взаємозв»язку. Загальні виявляються у спеціальних, а з розвитком спеціальних розвиваються і загальні. Кожна здібність має свою структуру

-ведучі-дуже важливі

-допоміжні- частково важливі.

Педагогічні здібності

Педагогічними здібностями називається сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, що відповідають вимогам педагогічної діяльності і що визначають успіх в опанування цією діяльністю. Педагогічні здібності- дуже скаладне, злита і багатогранна психологічна категорія. Проте в структурі педагогічних здібностей можна виділити ряд устотних компонентів.Умовно педагогічні здібності можна розподілити на 3 групи:

1.особистісні- пов’язана із відношенням до дітей:

- прихильність до дітей.

-витримка і самовладання

-здатність управляти своїм психічним станом, настроєм.

2.Дидактичні:

-здатність пояснювати

-академічні здібності

-мовна здатність

3.Організаційно –комунікативні:

-організаторські здібності

-комунікативні

-педагогічна спостережливість

-педагогічний такт

-здатність сугестії(вимоги до учнів)

-педагогічна уява

-розподіл уваги

Характеристика спостереження і експерименту як основних методів психологічного дослідження.

Метод психології-спосіб дослідження психіки.

Спостереження- це метод, який полягає у навмисному і цілеспрямованому сприйманні психічних явищ особистості, що проявляються у поведінці.

Щоб воно набуло наукового характеру потрібно слідувати вимогам до нього:

1)цілеспрямованість-обов»язкова наявність мети та завдань спостереження

20природність- спостереження повинно проводитись у типових умовах життя та діяльності об»кта, який вивчається

3)послідовність-наявність плану спостереження.

4)систематичність0- спостереження проводиться на протязі певного часу,я кий необхідний для вивчення психічного явища.

5)обов»язково фіксація результатів спостереження.

6)однозначні критерії оцінювання ознак,я кі спостерігаються

Експеримент –це метод збирання наукових фактів у спеціально- створених умовах, які забезпечують активний прояв досліджуваних психічних явищ.

Він є одним із провідних методів у ПСХЛ.Особливість полягає в тому що дослідник сам утворює умови за яких досліджуване психічне явище виникає неодмінно і закономірно.

Ділиться на 2 види:

1)Лабораторний-проводиться у спеціально стоврених умовах, за допомогою спеціальної апаратури, тобто в лабораторіях, що і забезпечує активний прояв психічного явища, що вивчається

2)Природний – проводиться у звичних або близьких до звичних умов діяльності для досліджуваного.

Видом природного експерименту є психолого-педагогічний або навчальний експеримент, який спрямований на дослідження психологічних основ навчання та виховання підростаючого покоління.

Лабораторний і природний експеримент також може бути:

1.Констатуючим- спрямованим на виявлення безпосереднього на момент дослідження рівня розвитку психічного явища.

2.Формуючим- спрямованим на вивченя психічного явища в процесі активного його розвитку.

Характеристика опитувальних методів, методу тестів та методу аналізу результатів діяльності.

Опитувальні методи- це цілеспрямоване одержання інформації шляхом усного чи письмового опитування.

-бесіда –метод пізнання психічних явищ у процесі мовного спілкування за спеціально складеною програмою.

-анкетування-метод збирання фактів на основі письмового самозвіту обстежуваних за спеціально складеною програмою

Види анкет :

-Відкриті- обстежувані повинні самі сформулювати відповіді на поставлені запитання.

-Закриті- досліджуваному необхідно вибрати одну із запропонованих відповідей.

-напівзакриті – досліджуваний може обрати запропоновану відповідь або дати свою.

-інтерв»ю- метод за допомогою якого людина намагається одержати певну інфу він іншої людини чи групи осіб за умов особистої мовленнєвої взаємодії.

Види: -стандартизоване- формулювання та послідовність запитань визначені попередньо

-нестандартне –інтерв»ювер керується лише загальним планом опитування ;-напівстандартне-містить певну кількість можливих запитань.

Метод тестів.

Тест- це система прийомів для визначення рівня розвитку та оцінювання психічних рис і властивостей людини.

Види:

-Тести інтелекту- дослідження рівня розумового розвитку

-тести успішності-визначення рівня знань , у мінь, здобутих людиною у певній галузі навчальної або професійної діяльності.

-Тести здабностей –визначення міри вияву певних збідностей або здатностей людини.

-Тести особистості-оцінювання емоційно-вольових компонентів особистості

-Проективні тести-встановлення наявності певних психічних властивостей у особистості.

Метод аналізу продуктів діяльності людини

У діяльності людини виявляє обізнаність з певних питань, свої уміння та навички, здібності, уважність, певні риси характеру.тому, розглядаючи продукти її діяльності, можна визначити різна психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.Продуктами діяльності учнів є виконані ними письмові роботи, вироби, малюнки, моделі. Проекти тощо.

Аналіз продуктів діяльності людини може здійснюватися і в процесі їх створення.Спостерігаючи цей процес можна виявити не ьільки йоо якість, а й динаміку, темп роботи, вправність у дії, ставлення до завдання.

Характеристика рефлекторної діяльності нервової системи. Сигнальні системи людини та системність в роботі мозку.

Діяльність нервової системи є рефлекторною.

Рефлекс- це відповідь живого організму на той чи інший вплив, кий здійснюється через нервову систему , центральним органом якої є головний мозок.

Рефлекси- це закономірні реакції організму на певні подразнення, які здійснюютьяс за участю тих чи інших відділів нервової системи.

Рефлекторний механізм складається з 4 частин:

1.Чуттєва-відбувається сприймання подразнення та перетвореня його у нервовий струм, а потім передача його по чуттєвому доцентровому нерву до КГМ.

2.Центральна- центр в музку який аналізує подразнення і формує відповідну для нього реакцію, яку у вигляді нервового струму передає по відцентровому нерву.

3.рухова- робоча частина приймає нервову реакцію і виконує відповідний рух.

4.Контролююча або коригуючи- робочий орган посилає нервовий імпульс до мозку, в якому інформує про характер змін, що відбулися в організмі людини.

Види:

Безумовні -вроджені,які виробилися в процесі біологічної еволюції і передаються кожному організму в спадщину від предків.

Умовні- набуті рефлекси,я кі утворюються протягом життя, під впливом певних умов і при участі великих півкуль головного мозку.

Павлов визначав 2 сигнальні системи, які властиві людині.

1.Перша сигнальна система- сигнальну ф-ю виконують предмети і явища зовнішнього світу, їх різноманітні властивості, які безпосередньо діють на органи чуття. Вона є спільною для людини і тварини.

2.Друга сигнальна система-це слова, словосполучення та їх логічні взаємозв’язки(мова та мовлення).

Внаслідок удосконалення суспільного розвитку людини слово стало ведучим сигналом серез усіх сигналів, отже, слово- це сигнал сигналів.

Перша і друга сигнальні системи перебувають у нерозривному зв»язку і постійно взаємодіють, забезпечуючи людині універсальну орієнтацію в оточуючому світі.

Характеристика нервових процесів та законів нервової діяльності.

1.Збудження- нервовий процес, кий пов»язаний з активізацією діяльності КГМ, з утворенням в ній тимчасових нервових зв»язків.

2.гальмування-це нервовий процес, що пов»язаний з затриманням діяльності КГМ, з ліквідацією збудження, з блокуванням тимчасових нервових зв»язків.

Види гальмування:

-зовнішнє(умовне)- внаслідок дії зовнішнього подразника.

-внутрішнє(безумовне)-гальмування внаслідок внутрішніх закономірностей діяльності нервової системи.

-охоронне гальмування –захищає клітики КГМ від надмірного напруження.

1.Закон іррадіації та концентрації нервового процесу.-коли під впливом подразника, в якій - небудь частині КГМ виникає збудження або гальмування, то воно не залишається на місці,а розповсюджується(іррадіює) до інших центрів КГМ.Але одночасно на кордоні іррадіюю чого нервового процесу виникає протилежний нервовий процес, який обмежує(концентрує) його в певній частині КГМ.

2.Закон взаємної індукції-нервовий процес,юя кий виникає в одній частині КГМ(викликає(індукує))і сусідніх частинах протилежний нервовий процес.

Якщо виникає збудження, то в сусідніх частинах виникає гальмування-негативна індукція.(відволікання на уроці)

Якщо виникає гальмування, то воно індукує збудження-позитивна індукція.(маленька дитина крутиться перед сном)

Характеристика форм відображальної поведінки тварин.

Якщо тварина знаходиться на вищій стадії то у неї присутні усі форми поведінки нижчих стадій розвитку.

Сенсорна стадія

Для цієї стадії характерні видові форми поведінки тварин.

Інстинкт – складні акти поведінки , спрямовані на задоволення біологічних потреб і засновані на безумовних рефлексах. Отже основною формою психічної відображальної поведінки тварин на сенсорній стадії є інстинкт . за допомогою інстинктів тварини виділяють із середовища тільки окремо життєво важливі властивості предметів ( звуки , запахи , кольори) . інстинктів надзвичайно багато , але в їх основі лежать два види :

- Інстинкт самозбереження

- Інстинкт продовження роду.

Перцептивна стадія

Для неї характерними є індивідуальні форми поведінки. На цій основі зявляється індивідуально набуті й закріплені способи поведінки – навички. Отже , основою формою поведінки тварин на перцептивній стадії є навичка. Формування навички спирається на інстинкти і відбувається шляхом научіння. Навички тварин поділяють на 2 види :

- Наближені до інстинктів

- Наближені до інтелектуальної поведінки .

Стадія найпростішої інтелектуальної поведінки тварин.

Основою інтелекту тварин є відображення складних відношень між окреми предметами оточуючого світу та уміння наслідувати дію.

Ознаки інтелектуальної поведінки тварин:

1 виникає тоді коли існує перешкода на шляху досягнення об’єкту твариною.

2 характеризується « винаходом» твариною нових способів вирішення завдання після багаторазових спроб і помилок.

3 вона недовготривала тобто має ситуативний характер тому її називають поведінкою а не діяльності.

4 в аналогічних ситуаціях тварина набагато швидше знаходить вирішення.

5 у нестандартних ситуаціях інтелектуальна поведінка тварини дуже обмежена.

6 повязана з використання зовнішніх предметів , які тварина не зберігає для подальшого використання.

7 характерний початковий спосіб вирішення – обхід перешкоди.

Отже усі форми психічної відображальної поведінки тварин пов’язані між собою в їх еволюції їснує єдина безперервна лінія розвитку психіка тварин : інстинкти обростають навичками , навички можуть давати інтелектуальну поведінку.

Характеристика спрямованості особистості.

Потреби – це стимули до діяльності , які усвідомлюються і переживаються людиною як необхідність в чомусь.

Розрізняють види потреб :

1 Природні потреби - забезпечують існування людини , наприклад потреба в їжі , сні.

2 Духовні потреби - виникають внаслідок суспільного життя людини , наприклад потреба бути особистістю , потреба в спілкуванні, в пізнанні.

Мотиви - це спонукання до діяльності , які пов’язані із задоволенням певної потреби.

За ступенем усвідомлення мотиви поділяються на види:

1 неусвідомлені мотиви

- Установка – неусвідомлений стан готовності людини певним чином сприймати оцінювати і діяти по відношенню до оточуючих її людей та об’єктів.

- Потяг – це спонукання до діяльності , що є невизначеною , недостатньо чітко усвідомленою потребою , невиразна потреба в чомусь.

2 усвідомлені мотиви

- Інтерес – це переживання і усвідомлення людиною необхідності пізнати предмет , явище чи діяльність. Трапляються різноманітні поєднання видів інтересів : в одних людей вони широкі , глибокі , різнобічні , в інших – широкі але поверхові. У цьому плані оптимальним є таке поєднання щоб на тлі широких , різноманітних інтересів існував основний , центральний.

- Переконання – це с – ма усвідомлених потреб особистості . переконлива людина – це цілеспрямована , стійка , пристрасна , здатна відстоювати свої думки.

- Прагнення – це мотиви поведінки де знаходить вираження потреба в чомусь , що не існує в даній ситуації але може бути досягнутою за доп. Організованої діяльності особистості.

Прагнення можуть виражатися в таких формах :

Мрія – створений уявою образ бажаного майбутнього .

Намір – чітко усвідомлена потреба та чітко сплановані засоби її досягнення .

Пристрасть – сильне , стійке , всеохоплююче почуття , яке домінує над іншими спонуканнями людини .

Ідеал – потреба наслідувати приклад , взятий особистістю за зразок поведінки.

Характеристика знань, умінь, навичок як основних етапів оволодіння діяльністю.

В процесі оволодіння діяльністю людина проходить певні різні етапи оволодіння:

- Знання

- Уміння

- Навички

1 Знання – це сукупність усвідомлених людиною фактів , понять , відомостей про природу , суспільство , людину , а також здатність людини орієнтуватися у системі соціальних взаємин.

Знання є початковим і важливим етапом оволодіння будь – якою діяльністю.

2 на основі знань формуються уміння людини.

Уміння - це здатність людини усвідомлено застосовувати набуті знання адекватно обставинам діяльності. Формування У. проходить кілька стадій. Спочатку — ознайомлення з У., усвідомлення його смислу. Потім початкове оволодіння ним. Нарешті, самостійне й дедалі точніше виконання практичних завдань. У педагогіці вивчення кожного навчального предмета, виконання вправ і самостійних робіт виробляє в учнів У. застосовувати знання.

Уміння удосконалюється за допомогою вправ.

Вправа - це багаторазове повторення певних дій чи видів діяльності метою якого є засвоєння що спирається на розуміння і супроводжується свідомим конторолем.

Навичка – частково автоматизоване виконання дій людиною .

Навичка — це автоматизовані компоненти дій. Наприклад, вирізняють навички водіння автомобіля, навички письма тощо. У психології розглядають перцептивні, інтелектуальні і рухові навички.

На формування навичок впливають об’єктивні (стан або конструкція устаткування, умови роботи та ін.) і суб’єктивні причини (стан здоров’я, динаміка навички, настрій тощо).

Характеристика основних видів діяльності:гра, навчання, праця, спілкування.

Спілкування - перший вид діяльності, що виникає в процесі індивідуального розвитку людини, за ним йдуть гра, навчання і праця. Всі ці види діяльності носять характер, що розвиває, тобто при включенні й активній участі в них дитини відбувається її інтелектуальний та особистісний розвиток.

. Спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, вербальним і невербальним. При безпосередньому спілкуванні люди знаходяться в прямих контактах, знають і бачать один одного, прямо обмінюються вербальною і невербальною інформацією, не користуючись для цього жодними допоміжними засобами. При опосередкованому спілкуванні прямих контактів між людьми немає.

Гра - це вид діяльності, результатом якої не стає виробництво якогось матеріального або ідеального продукту (за винятком ділових і конструкторських ігор дорослих і дітей). Ігри часто мають характер розваги, відпочинку. Іноді ігри служать засобом символічної розрядки напруженостей, що виникли під впливом актуальних потреб людини, які вона не в змозі послабити іншим шляхом.

Навчання - вид діяльності, метою якої є набуття людиною знань, вмінь і навичок. Навчання може бути організованим (здійснюватися в спеціальних освітніх закладах) і неорганізованим (бути побічним, додатковим результатом інших видів діяльності). У дорослих людей навчання може набувати характеру самоосвіти. Особливість навчальної діяльності полягає в тому, що вона прямо служить засобом психологічного розвитку індивіда.

Особливе місце в системі людської діяльності посідає праця. Саме завдяки праці людина побудувала сучасне суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, перетворила умови свого життя таким чином, що відкрила для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. З працею насамперед пов'язані створення й удосконалення знарядь праці. Вони, у свою чергу, стали чинниками підвищення продуктивності праці, розвитку науки, промислового виробництва, технічної і художньої творчості.

Характеристика основної психологічної суті сприймання як пізнавального психічного процесу та основних особливостей сприймання(апперцепція, константність, вибірковість та ін.)

Сприймання-це відображення у свідомості людини предметів і явищ в цілому, у сукупності їх властивостей та частин, що діють безпосередньо (в певний момент) на людину.

Найважливішими особливостями сприймання є

-предметність-проявляється у співвідношенні даних про об»єкт у співвідношенні з даними зовнішнього світу в якому він перебуває

-цілісність і структурність-вони нерозривно пов»язані . Сприймаючи певний об»єкт ми виділяємо його певні ознаки , сторони, властивості і водночас об»єднуємо їх в єдине ціле, завдяки чому у нас виникає його цілісний образ, тобто спиймаючи предмет ми усвідомлюємо його як єдине ціле, що має свою структуру.

-константність- відносна постійність величини, форми предмета, що сприймається при зміні умов сприймання.

-апперцепція- залежність, сприймання від минулого досвіду людини , її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань

-осмисленість-осмислено сприймається предмет, коли подумки називається,відноситься до певної групи класу, предметів.

-вибірковість-це переважно виділення одних об»єктів порівняно з іншими.

-ілюзія.-це неадекватні подразники, які помилково відображають об»єкти що діють на аналізатори.

Характеристика основної психологічної суті уваги, її фізіологічних механізмів. Види уваги.

Увага – спрямованість психічної діяльності людини та її зосередження у певний момент на об»єкті або явищі.,яке має для людини певне значення. Увага не вважається психічним процесом.Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу.

Для виникнення уваги необхідно виділити об»єкт,зосередитись на ньому і відволіктися від сторонніх подразників Увага не може бути безпредметною. Предметом уваги може виступити зовнішній світ, на який спрямовано акт пізнання , сама психічна діяльність:думки, переживання, аналіз, дій, вчинки.

Фізіологічною основою уваги є механізм взаємодії основних нервових процесів- гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку. При увазі в полі ясного усвідомлення виділяється предмет з безлічі інших предметів , що оточують людину, а інші предмети являють собою загальний фон сприйняття.

Велике значення для з»ясування фізіологічних основ уваги має також принцип домінанти.Це поняття позначає тимчасово панівний осередок збудження, що обумовлює роботу нервових центрів у даний момент і що надає тим самим поведінці певну спрямованість.Домінанти формуються і накопичуються імпульси, поточнів нервову систему , одночасно пригнічуючи активність інших центрів за рахунок вогнища збудження ще більше посилюється. Домінанта є стійким осередком порушення що дозволяє пояснити нервовий механізм тривалої інтенсивної уваги.Говорячи про фізіологічні механізми уваги слід зауважити, що відбір значущих дій можливий тільки на тлі загального неспання організму, пов»язаного з активною мозковою діяльністю. Зазвичай виділяють 5 стадій неспання, ефективна увага можлива лише на стадії активного і спокійного неспання, в той час як на інших стадіях основні х-ки уваги змінюються і можуть виконуватися лише окремі ф-ї.

Види :

Мимовільна- не пов»язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовими зусиллями. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках коли увага людини залучається самим подразником.

Довільна увага- є свідомо спрямованим і регульованим зосередженням, пов'язаним з поставленою метою і вольовим зусиллям

Післядовільна увага-виникає після і на основі довільної уваги і має властивості і як довільної і мимовільної діяльності.

Види уваги:

За об»єктом уваги:

-зовнішня

-внутрішня

За формою уваги

-колективна

-групова

-індивідуальна

За метою та вольовими зусиллями

-мимовільна

-довільна

-післядовільна

Характеристика основної психологічної суті пам»яті як пізнавального психічного процесу.

Пам'ять - форма психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні слідів минулого досвіду. Пам'ять - основа психічної діяльності. Без неї неможливо зрозуміти основи формування поведінки, мислення, свідомості, підсвідомості. Слід зазначити, що пам'ять займає особливе місце серед психічних пізнавальних процесів. Багатьма дослідниками пам'ять характеризується як "наскрізний" процес, що забезпечує спадкоємність психічних процесів і об'єднує всі пізнавальні процеси в єдине ціле. Пам'ять дозволяє людині накопичувати і згодом використовувати особистий життєвий досвід, в ній зберігаються знання і навички. Фізіологічною основою пам'яті є пластичність нервової системи. Пластичність нервової системи виражається в тому, що кожен нервово-мозкової процес залишає після себе слід, змінює характер подальших процесів і що обумовлює можливість їх повторного виникнення, коли подразник, що діяв на органи почуттів, відсутня. У пам'яті розрізняють такі головні процеси: зберігання, відтворення та забування. Залежно від матеріалу, який запам'ятовується, виокремлюють образну, словесно-логічну, емоційну та рухову пам'ять. За тривалістю утримання матеріалу, що запам'ятовується, пам'ять поділяють на короткочасну, довготривалу та оперативну.

Теорії пам'яті.

Асоціація - обов'язковий принцип усіх психічних утворень. Механізм асоціації полягає у встановленні зв'язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості. Залежно від умов, необхідних для їх утворення, асоціації поділяють на три типи: асоціації за суміжністю, асоціації за схожістю, асоціації за контрастом.

Характеристика видів пам»яті та її індивідуальних особливостей.