2. Резерви премій та методи їх формування

 Резерви незароблених премій (РНП) включає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату. Розрахунок РНП здійснюється за кожними видами страхування окремо. Загальна величина РНП дорівнює сумі РНП, розрахованих окремо за кожними видами страхування.

Обчислення резерву незаробленої премії (РНП) є важливим з трьох основних причин:

1. точного визначення фінансового результ

2. ату від основної (страхової) діяльності;

2) забезпечення платоспроможності;

3) формування неперекрученої фінансової звітності.

Точність визначення резерву незаробленої премії пов'язана, головним чином, із обраним методом його обчислення.

Для обчислення резерву незаробленої страхової премії існують три групи методів (вони розташовані за ступенем точності у порядку наростання):

1) Методи 40%, 36% (читається як «Метод сорока відсотків», «Метод тридцяти шісти відсотків»);

2)  Методи ¼; 1/8; 1/12; 1/24 (читається як: «Метод однієї четвертої»; «Метод однієї восьмої»; «Метод однієї дванадцятої»; «Метод однієї двадцять четвертої»). Ці методи ще мають назву «Паушальні методи»;

3) Метод 1/365 (читається як «Метод однієї триста шістдесят п'ятої»), ще він називається «Метод «pro rata temporis» (читається як «Метод «про рата темпоріс»).

РНП обчислюється за формулою:

 , де

РНП на кінець звітного періоду,

надходження страхових премій у перші 3 місяці розрахункового періоду,

надходження страхових премій у наступні 3 місяці розрахункового періоду,

надходження страхових премій у останні 3 місяці розрахункового періоду.

3. Резерви збитків та методи їх формування

 Логіка розвитку страхової події і врегулювання збитків висуває необхідність формування резервів збитків у складі:

• Резерв збитків, що сталися, але ще не відомі,

• Резерв збитків відомих страховику, але ще не заявлених страховикові,

• Резерв збитків заявлених страховикові, але не врегульованих страховиком,

• Резерв збитків врегульованих, але не сплачених (доки сума страхової виплати ще не дістала реального списання на користь страхувальника).

Уся сукупність резервів збитків об'єднується у два резерви за їх цільовим призначенням: перший призначений для відшкодування збитків, про які страховик повідомлений; другий — для відшкодування збитків, про які страховику ще не відомо.

Перший у законодавстві України визначений як «резерв збитків, що включають зарезервовані неоплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування», або скорочено — «резерв заявлених, але не виплачених збитків».

 У практиці західних страховиків цей резерв має назву «reported but not settled claims reserve — RBNS» (резерв заявлених, але не виплачених збитків). Цей резерв складається з двох частин:

• резерв збитків заявлених, але не врегульованих;

• резерв збитків врегульованих, але не сплачених.

Перша частина — резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, є переважаючою; друга частина - резерв збитків, що врегульовані, але не сплачені — є в певному сенсі похідною від резерву заявлених, але не врегульованих збитків, він формується у разі, якщо збитки були врегульовані в одному звітному періоді, а за якихось обставин виплата відбувається у наступному звітному періоді.

Загальна величина резерву заявлених, але не виплачених збитків, яка відображається у звітності страховика, являє собою суму відповідних резервів, утворених окремо за всіма видами страхування, які здійснює страхова компанія. Станом на кожну звітну дату величина цього резерву коригується і розраховується за алгоритмом:

Резерв заявлених, але не виплачених збитків на звітну дату = Резерв заявлених, але не виплачених збитків на попередню звітну дату + Сума заявлених збитків у звітному періоді - Сума виплачених збитків у звітному періоді + Витрати на врегулювання збитків (у розмірі 3 % від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду).

Витрати на врегулювання збитків — це експертні, консультаційні та інші витрати, пов'язані з оцінкою розміру збитку, які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли в зв'язку зі страховими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.

Другий із зазначених резервів у чинному законодавстві України визначений як «резерв збитків, які виникли, але не заявлені». У практиці західних страховиків цей резерв має назву «incurred but not reported claims reserve» — IBNR (резерв збитків, які виникли, але не заявлені).

Цей резерв розраховується окремо за кожним видом страхування із застосуванням одного з трьох запропонованих Держфінпослуг методів (такі методи широко застосовуються західноєвропейськими страховиками для ретроспективного аналізу розвитку збитків за окремими видами страхування; вони дають змогу достатньо точно визначити необхідні обсяги IBNR:

а) модифікація ланцюгового методу (Chain Ladder);

б) метод Борнхуеттера - Фсргюсона (Bornhuetter-Ferguson).

в) метод фіксованого відсотка.

Перші два методи є складнішими. Ці методи можуть бути застосовані лише за умови, що страхова компанія має відповідні дані щодо розвитку збитків за кожним конкретним видом страхування за проміжок часу, не менший як 12 періодів (кварталів), що передують звітній даті, на яку обчислюється величина резерв збитків, які виникли, але не заявлені.

Третій метод є достатньо простим. За його допомогою величина резерву збитків, які виникли, але не заявлені на звітну дату визначаються у розмірі 10 відсотків від заробленої страхової премії протягом чотирьох кварталів, які передують цій звітній даті.

Після обчислення величини резерву збитків, що виникли, але не заявлені, страхові компанії мають тим же самим методом обчислити частку перестраховиків у цьому резерві за видами страхування.