4. Орендна плата за землю та її форми

Однією з істотних умов договору оренди є умова про орендну плату. Правове регулювання порядку плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулюється Законами України: “Про плату за землю” від 03.02.1992 р. із змінами і доповненнями станом на 13.01.2003 р.; “Про оренду землі” від 06.10.1998р., Земельним Кодексом України та іншими законодавчими та підзаконними актами України.

Згідно цих законів використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Орендна плата може здійснюватися в таких формах: грошовій, коли орендна плата видається грошима (ця форма переважає у світі); натуральній, за якої орендна плата видається різними видами сільськогосподарської продукції, вирощеної в даному підприємстві, або продуктами її переробки; відробітковий – різними видами послуг, серед яких – обробіток присадибної ділянки, транспортні послуги, тощо; поєднання цих форм.

Орендна плата визначається по-різному. Найбільш поширеними є такі способи визначення орендної плати між орендарем і орендодавцем:

У договорі встановлюється сума орендної плати у грошовому виразі із зазначенням того, що на цю суму буде видана продукція чи будуть надані послуги.

У договорі визначається точна кількість одного або кількох видів продукції чи послуг, що будуть надані в рахунок орендної плати.

Розмір орендної плати може визначатися в процентах до валового збору зерна чи вартості продукції рослинництва (в середньому 10%).

Договором передбачається визначення орендної плати в процентах (як правило, 0,5%) від вартості земельної ділянки, що передається в оренду. Саме цей розмір орендної плати передбачено як мінімальний для селян-пенсіонерів Указом Президента “Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)”.

1. У договорі визначається сума орендної плати за земельну ділянку і її виплата передбачається лише в грошовій формі.

В договорі можуть поєднуватися кілька способів визначення розміру орендної плати (наприклад, відсоток від валового збору зерна плюс певна фіксована сума).

Строки видачі орендної плати встановлюються за погодженням сторін. Вони можуть проводитися в міру надходження орендареві коштів за реалізовану продукцію, після збирання врожаю, а також в міру потреби в наданні послуг. Другий спосіб – у кінці господарського року. Перший більш вигідний для селянина, оскільки забезпечує періодичне одержання орендної плати.

Розмір орендної плати може бути зменшений, якщо частина земельної ділянки, що орендується, має встановлені обмеження щодо її використання та забудови. Наприклад, якщо необхідно надати право проїзду через орендовану земельну ділянку, прокласти інженерні комунікації і т.п., то розмір орендної плати за неї може бути зменшений на частку, пропорційну 50% площі встановленого об’єкта сервітуту.