2.4 Нормування іонізуючих випромінювань і способи захисту від них

На основі нормативних вимог встановлюють порядок проведення робіт з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ) і забезпечення ліквідації радіоактивних відходів.

Норма радіоактивної безпеки базується на принципах:

1) не перевищувати межу встановленої дози;

2) не допускати необґрунтованого опромінення;

3) понизити дозу опромінення до можливо низького рівня.

Встановлюються наступні категорії осіб, які піддаються опромі­ненню:

• категорія А (персонал) - особи, що постійно або тимчасово працюють з джерелами ІВ;

• категорія Б - обмежена частина населення, що проживає поряд з підприємствами, що мають радіоактивні джерела;

• категорія В - решта населення країни.

У таблиці 2.4 наведені межі доз зовнішнього і внутрішнього опромінення для категорій А і Б, для 3 груп критичних органів людини.

Таблиця 2.4 - Межі доз зовнішнього і внутрішнього опромінення

Межі доз, бер/год.	Група критичних організмів
	I	II	III
Гранично допустима доза (ГДД) для категорії А	5	15	30
Гранично допустима доза (ГДД) для категорії Б	0,5	1,5	3

Різні органи людини (тварини) мають певну чутливість до іоні­зуючого випромінювання. Встановлено 3 групи критичних органів:

• І - все тіло і кістковий мозок;

• II - м'язи, жирова тканина, щитовидна залоза, печінка, нирки, підшлункова залоза, легені, шлунково-кишковий тракт, кристалик ока;

• III - шкіра, кістки, передпліччя, ступні.

Гранично допустима доза (ГДД) є найбільшою мірою індивідуальної еквівалентної дози за рік, при якій не виникають несприятливі явища в організмі за 50 років неперервної роботи.

Еквівалентна доза Н накопичується у критичному органі за час Т (років) з початку роботи (з джерелами), не повинна перевищувати величину, яка знаходиться за формулою:

Н = ГДД ∙ Т (2. )

Для збереження гранично допустимої безпеки необхідно дотри­муватися наступних правил захисту від іонізуючого випромінювання

• не перевищувати межі допустимої дози;

• застосовувати метод захисту відстанню, часом;

• використовувати захисні екрани;

• використовувати засоби індивідуального захисту;

• використовувати справні прилади індивідуального і загаль­ного контролю для визначення інтенсивності радіоактивного опромінення;

• виконувати технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи.

Вибір захисного екрану проводиться відповідно до властивостей іонізуючого випромінювання. Для роботи з альфа-випромінюванням мож­на використати екран із скла, пластмаси товщиною в декілька мілімет­рів.

Для бета - випромінювання використовують атоми з малою атомною масою (наприклад, алюміній).

Для захисту від гамма -випромінювання застосовують механізми з великою атомною масою і густиною (свинець, вольфрам, сталь, чавун). Стаціонарні екрани виготовляються з бетону .

Для захисту від нейтронного випромінювання застосовують берилій, графіт і матеріали, що містять водень (парафін, вода). Широ­ко використовується бор, У випадку одночасної дії у-випромінювання і нейтронних потоків використовують комбіновані екрани (свинець-вода, свинець-поліетилен, залізо-вода).

Для розрахунку захисних екранів необхідно враховувати:

• вид випромінювання і його спектральні характеристики;

• час дії випромінювання (експозиція);

• режим роботи джерела випромінювання (неперервний, імпульсний і ін.);

• геометрію іонізуючого випромінювання;

• відстань від джерела випромінювання до персоналу;

• конструктивні особливості установок і джерел іонізуючого випромінювання;

• табличні дані і номограми іонізуючого випромінювання. Засоби індивідуального захисту.

Під час роботи з радіонукліда­ми необхідно використовувати спецодяг (плівкова одежа — халат, кос­тюм, фартух, штани, нарукавники). Для роботи з відкритими джере­лами з активністю більше 1 мкКі використовують рукавиці з просвинцьованої гуми з гнучкими нарукавниками. Спеціальні пневмокостюми застосовують під час проведень ремонтно-профілактичних ро­біт, коли можуть бути великі радіаційні забруднення.

До комплекту спецодягу входять респіратори, пневмошоломи , інші засоби індивідуального захисту.

Для захисту очей необхідно використовувати окуляри із скла, що |містять фосфат, вольфрам або свинець.

Під час використання іонізуючих засобів захисту необхідно строго дотримуватися послідовності їх одягнення і зняття.

Необхідно здійснювати систематичний дозометричний контроль рівнів опромінення, який є суттєвим фактором системи радіаційної безпеки.