24. Регулювання температури тіла людини.

Оскільки вода має велику теплоємність, то це допомагає вирівнювати температуру всього тіла за рахунок переносу тепла системою кровообігу від ділянок з високою інтенсивністю обміну речовин та енергії (печінки, нирок, головного мозку, серця, при виконанні фізичної праці — скелетних м'язів) до ділянок, де можлива віддача тепла зовнішньому середовищу. При великому притоку крові до шкіри значна кількість тепла від внутрішніх органів переноситься до поверхні тіла, де воно віддається випромінюванням та випаровуванням вологи.

Терморегуляторні центри знаходяться в середньому мозку (гіпоталамусі). У регуляції температури тіла беруть участь і спинний мозок, і кора великих півкуль головного мозку. Якщо температура крові падає нижче нормального рівня (36,6°С), то центр теплопродукції збуджується, і це приводить до активації різних механізмів, що забезпечують зберігання та утворення тепла. Кровоносні судини шкіри звужуються, що зменшує передачу тепла шкірі і втрати шляхом випромінення. Інтенсивність окислення речовин у тканинах збільшується, і це приводить до виникнення більшої кількості тепла. Вибувається скорочення і розслаблення деяких м'язів — "м'язове тремтіння". М'язові волоконця піднімають волосинки, що викликає теплоізолюючу дію, та ін.

Якщо температура крові вища від нормальної, то збуджується центр тепловіддачі. В організмі накопичується менше тепла, тому що розширюються кровоносні судини, зменшується інтенсивність окислення речовин, знижується м'язовий тонус, збільшуються потовиділення і випаровування з поверхні шкіри, виникає часте коротке дихання з відкритим ротом — збільшується об'єм повітря, яке проходить через дихальні шляхи, що посилює випаровування вологи й полегшує тепловіддачу та ін. Теплорегуляція відбувається як рефлекторно (імпульси від рецепторів шкіри, що сприймають тепло та холод, надходять до центрів терморегуляції, а звідти — до органів та тканин), так і гуморальне — при дії біологічно активних речовин (наприклад, гормон надниркових залоз адреналін, кількість якого збільшується при гніві, страху, хвилюванні тощо, викликає звуження кровоносних судин шкіри та посилення потовиділення).

25. Функції шкіри.

1. Захисна функція шкіри — бар'єр між зовнішнім та внутрішнім середовищем організму (захищає його від дії несприятливих зовнішніх факторів та механічних пошкоджень, перешкоджає проникненню в організм сторонніх тіл і речовин).

2. Участь у обміні речовин — у ній утворюються деякі біологічно активні речовини, зокрема вітамін D, виділяються продукти обміну речовин (водо- та газообмін), виводиться надлишок солей.

3. Теплорегуляція — це урівноваження процесів утворення і віддачі тепла організмом.

4. Чутливість — рецептори шкіри сприймають холод, тепло, тиск, а вільні нервові закінчення — біль. Шкірна чутливість відіграє важливу роль у взаємодії організму з навколишнім середовищем, що запобігає постійним травмам.

5. Запасання енергетичних матеріалів — підшкірна клітковина складається з жирової тканини, яка є джерелом енергії.

6. Секреторна — сальні залози виділяють жир для змащення шкіри та волосся, а молочні — молоко для вигодовування дітей.

26. Відділи нервової системи людини.

Нервова система: центральна — головний та спинний мозок і периферична — нерви та нервові вузли. Крім того, вона поділяється на соматичну і автономну (вегетативну). Соматична включає ті відділи нервової системи, які іннервують поперечносмугасті м'язи (за винятком серцевого) та органи чуття (рецептори). Вегетативна система іннервує внутрішні органи, в тому числі гладеньку мускулатуру (судини, залози внутрішньої секреції тощо) та серцевий м'яз, пристосовуючи їх діяльність до умов навколишнього середовища, незалежно від волі людини.

Що являють собою нерви?

Нерви — це скупчення відростків нервових клітин, вкритих загальною оболонкою. Нерви, які складаються з аксонів рухових нейронів, — рухові нерви, а з дендритів чутливих нейронів — чутливі. Більшість є змішаними — мають як аксони, так і дендрити. По них нервові імпульси йдуть у двох напрямках — до центральної нервової системи і від неї до органів. Деякі нерви та їх розгалуження на периферії, крім нервових волокон, мають нервові вузли (ганглії). Вони складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів та їх розгалужень (нервових сплетінь).