1. Теплопостачання

1.1. Розрахункові витрати теплоти

Теплова енергія, що подається системами теплопостачання, використовується на:

1) опалення; 2) вентиляцію i кондиціювання повітря; 3) гаряче водопостачання; 4) техно-логічні потреби житлових, громадських, адміністративних i промислових будинків.

Стисла характеристика вказаних категорій споживачів наведена у [1].

За основну розрахункову величину теплової потужності приймають максимальне значення теплового потоку. Теплові навантаження беруть з проектних даних, а при від-сутності проектів, їx невідповідності фактичним даним або на стадії перспективного про-ектування теплові навантаження визначають за укрупненими показниками (додатки 3..5).

В залежності від кількостi поверхів будинків, розташованих в кварталі, приймають наступні категорії теплових навантажень: 1) 1...2-поверхова забудова - опалення, вентиляція та гаряче водопостачання забезпечуюься від децентралізованих джерел (місцеві генератори теплоти); 2) 3...4-поверхова забудова - опалення, вентиляція - від централізованого джерела теплопостачання, гаряче водопостачання - від місцевих; 3) 5 i більше поверхів - вci категорії навантажень забезпечуються централізованим джерелом теплопостачання - районною опалювальною котельною (РОК) або тепло-електроцентраллю (ТЕЦ).

Визначення максимальних витрат теплоти різними категоріями споживачів вико-нують окремо для кожного iз кварталів.

Максимальний тепловий потік на опалення житлових будинків:

, MВт (1.1)

де - укрупнений показник максимального теплового потоку на опалення 1 м² загальної площі житлових будинків, Вт/м²; приймають: а) для будинків, які збудовані після 1.01.1994 р. в залежності від етажності будинків у кварталі і температурної зони України (додаток 3); б) для будинків, які збудовані до 1.01.1994 р. в залежності від їх етажності і розрахункової температури зовнішнього повітря для проектування опалення t_o,°С (додаток 4); A - загальна площа житлової забудови у кварталі, м².

, м² (1.2)

де - густина житлового фонду, м²/га, яка приймається в залежності від етажності будинків i зони забудови (додаток 2); - площа розглядаємого кварталу, га, яка визначається за генпланом.

Максимальна витрата теплоти на опалення громадських будинків:

, МВт (1.3)

де К₁ - коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опа­лення громадських будинків. При відсутності даних приймають К₁=0,25.

Максимальна витрата теплоти на вентиляцію громадських будинків:

, МВт (1.4)

де К₂ - коефіцієнт, який враховує тепловий потік на вентиляцію громадських будинків. При відсутності даних прий­мають для будинків, які збудовані до 1985 р. -К₂=0,4, після 1985 р. - К₂=0,6.

Максимальна витрата теплоти на гаряче водопостачання:

, МВт (1.5)

де К₃ - кoeфіцієнт годинної нерівномірності споживання гаря­чої води в житлових будинках (визначається в залежності від кількості мешканців кварталу N, чол.; в курсовому проекті приймається К₃ = 2,40); q_г.в. - укрупнений показник середнього теплового потоку на га­ряче водопоста­чання одного мешканця, Вт/чол.; приймають в залежності від ступеню благоустрою квартир в житлових будин­ках (додаток 5).

, чол. (1.6)

де f₁ - норма загальної площі на одну людину, м²/чол.; при відсутності даних приймають f₁ =18...21 м²/чол.

Сумарна витрата теплоти у кварталі:

, МВт (1.7)

Тепловий потік на гаряче водопостачання у кварталах з 1...4 поверховово забудовою при визначенні су­марної витрати теплоти у кварталі не враховують. Ця витрата теплоти буде визначена далі в розділі «Газопостачання».

Розрахунки по визначенню теплових навантажень зручно виконувати у табличній формі (див.табл.1.3). В розрахунках отримують сумарну витрату теплоти на потреби теплопостачання житлового району. При розрахунках квартали поділяють на багатоповерхові (3 і більше поверхів) - для визначення теплової потужності централізо-ваного джерела теплопостачання і на малоповерхові (1...2 поверхи) - для визначення сумарної теплової потужності місцевих теплогенераторів.