4. Монтажна схема трубопроводів теплової мережі

Монтажну схему розробляють тільки для ділянок головної магістралі і відгалудження з урахуванням вимог додатка 7, значень геометричних довжин ділянок і відомих в результаті гідравлічного розрахунку (таблиця 1.4.) діаметрів теплопроводів.

Розрахунково-монтажна схема трубопроводів теплової мережі

Умовні позначення

- джерело теплопостачання (РОК)

- теплова мережа

- теплова камера

- нерухома опора

- сальніковий компенсатор

- заcувка

Мал. 1.2

На мал.1.2 наведена монтажна схема. На ній, крім розрахункових ділянок, зображують місця розміщення нерухомих опор, теплових камер, П-подібних і сальникових компенсаторів, а також показують відстані між опорами і компенсаторами.

5. Вибір сітьових насосів.

По формулі (1.14) напор сітьових насосів з урахуванням 10% запасу скла-дає

Н_с.н.= 1,1 (2 104851 + 150000 + 150000) = 560672Па або  0,561 МПа

Встановлена потужність сітьових насосів

кВт

N_дв=1,25^. 48,27 = 60,33 кВт

2. Газопостачання

2.1. Розpaxyнкові витрати газу

При забезпеченні населених пунктів природним газом його використання передбачають на: 1) господарсько-побутові потреби населення - приготування їжі та гарячої води; 2) технологічні потреби комунально-побутових споживачів; 3) опалення, вентиляцію і гаряче водопостачання житлових і громадських будин-ків; 4) опалення, вентиляцію і технологічні потреби промислових підприємств.

Потреби в газі для кожної з наведених категорій споживачів розраховують на підставі даних про чисельність населення, ступінь охоплення газопостачанням господарсько-побутових потреб населення, забезпеченість житлом i його ком-фортність, кліматичні фактори, а також відомостей про потужність обладнан-ня промислових підприємств.

Розміщення газового обладнання заборонено в житлових будинках з кіль-кістю поверхів більше 9 (при встановленні тільки побутових газових плит) і біль-ше 5 поверхів (при одночасному встановленні газових плит і водонагрівачів)[10].

2.1.1. Господарсько-побутові потреби населення

Річну витрату газу визначають окремо для кожної з груп кварталів з однаковою забудовою, виходячи з питомих норм витрати теплоти, наведених у додатку 10, і кількості жителів, які там проживають .

, млн.м³/рік (2.1)

де N - чисельність населення, чол; q - норма витрати теплоти, МДж/чол.рік (додаток 10), Q_р^н -нижча теплота спалювання природного газу, МДж/м³ (при відсутнсті відомостей про хімічний склад газу, нижчу теплоту його спалювання приймають рівною 34 МДж/м³).

Нормативну річну витрату теплоти для населения приймають окремо для груп кварталів з системами гарячого водопостачання:

1. центральною (5- і більше поверхові житлові будинки) - у кварти­рах встановлені тільки газові плити для приготування їжі, q = 2800 МДж/чол.рік;

2. місцевою (3, 4-поверхові житлові будинки) - у квартирах встановлені газові плити i водонагрівники для гарячого водопо­стачання, q=8000МДж/чол.рік.

3. при відсутності гарячого водопостачання (1, 2-поверхові житлові бу-динки) - q = 4600 МДж/м^3.

Максимальну (розрахункову) годинну витрату газу визначають як частку piчної

, м³/год (2.2)

де К_max - коефіцієнт годинного максимуму; знаходять диференційовано для кожної групи житлових кварталів в залежності від чисельності населення (додаток 11).