2.2. Креативність природи

Під креативністю природи розуміють Ті здатність до творен­ня. У свою чергу, творенням можна вважати процеси, спрямо­вані на збільшення порядку (упорядкованості) у певному об'ємі простору і часу. Природа реалізує функцію креативності через процеси самоорганізації і саморозвитку відкритих стаціонар­них систем.

Доречно звернути увагу на одну надзвичайно важливу особ­ливість: Природа, або Творець, створюючи свої сутності, факти­чно відтворює самовідтворення. Що це означає? Процес ство­рення Творцем світу або окремих природних сутностей принци­пово не відрізняється від роботи скульптора, який ліпить, на­приклад, із глини фігури людей, тварин або рослин.

Принципова відмінність - у тому, що по закінченні роботи скульптора процес творення закінчується. Далі плоди його ро-

44

боти можуть тільки руйнуватися під впливом сил природи. З появою на світ природних сутностей (а це завжди закономір­ний акт об'єктивних процесів еволюції природи) процес творен­ня даної сутності лише починається. Адже кожна природна сут­ність має відтворювати себе заново в кожній її частці й у кож­ний момент часу її існування. Навіть переривання цього існу­вання означає початок нового відтворювального процесу іншої природної сутності, яка приходить на зміну тій, що залишає буття. Одна частка трансформується в іншу, одна речовина пе­ретворюється в іншу, на зміну одному біологічному виду прихо­дить його наступник.

Примітка

Мабуть, з дуже великим наближенням процес створення Творцем природ­них сутностей можна порівняти з роботою жонглера, який, розкручуючи на паличках одну за одною тарілки, ставить їх, копи вони крутяться, на різні предмети або на себе. Певний час усі розкручені тарілки перебуватимуть у відносно рівноважному обертанні, імпульс якому був наданий ззовні твор­цем даного номера.

Процеси творення природи є не чим іншим, як творінням самих процесів творення, що відбуваються багаторазово і бага­торівнево за принципом «матрьошки» (прототип англомовного аналога «матрьошки» - цибулина). Створюючи свої творіння, природа «турбується» про те, щоб вони нескінченно довго самі відтворювали своє існування. (Обмеження накладаються лише умовами зовнішнього середовища, у яких можуть існувати дані сутності.) Подібне самовідтворення може відбуватися лише за однієї умови - якщо, породжені в результаті взаємодії трьох природних сутнісних начал, ці створіння самі будуть реалізову­вати модель Сутнісної Трійці. Тому, створені Трійцею, творіння природи самі несуть її риси: енергетичну потенцію, інформа­ційне начало і синергетичний феномен системної взаємодії окре­мих частин, - будучи своєрідною подобою Трійці.

Динамічна «матрьошка» природи. У процесі взаємодії і вза-ємообумовленості трьох сутнісних начал формуються природні сутності.

Природні сутності - це побудовані за типом відкритих ста­ціонарних систем матеріально-інформаційні утворення, що не­суть у собі закріплені пам'яттю стійко повторювані ознаки даного

45

типу систем, що дозволяють відтворювати їх багаторазово в про­сторі і часі.

Природними сутностями можна назвати (рис. 2.1):

• елементарні частки з нульовою масою, які несуть у собі вла­стивості енергії;

• елементарні частки з ненульовою масою, які несуть у собі властивості речовини;

Рис. 2.L Гіпотетична схема формування сутностей природи

46

• атоми і молекули, які несуть у собі властивості хімічних елементів і сполук;

• біологічні види і екосистеми, що забезпечують властивості живої речовини на Землі;

• людські індивідууми;

• створювані працею й інтелектом людини матеріальні систе­ми та економічні утворення, що формують людське співто­вариство.

Безумовно, набагато простіше назвати відмітні риси зазна­чених сутностеи. На перший погляд, усі вони різняться і за формою, і за змістом. Більш того, саме питання про подібність, наприклад, атома і людини або молекули і фірми може викли­кати подив. Однак подібностей у зазначених сутностеи набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.

По-перше, усі вони належать до одного й того самого класу структур, будучи відкритими стаціонарними системами. По-друге, їх існування являє собою систему «вкладених» один в один підпорядкованих циклічних процесів різного рівня, побу­дованих за принципом «динамічної матрьошки». На думку О. Гавриша, така «матрьошка» відрізняється від свого дерев'я­ного прототипу тим, що «кожний цикл вищого порядку містить у собі цілу мережу циклів нижчого порядку. Найважливішою рисою такої організації є те, що підлеглі цикли обов'язково від­повідають вищому «керівному» циклові так, що являють собою відображення його структури» (Гавриш, 2002). Це, наприклад, означає, що цілі, які стоять перед фірмою, обумовлюють діяль­ність працюючих у ній людей. Волі останніх підкорюються про­цеси, що відбуваються в атомах і молекулах, з яких складають­ся клітини організмів людей. Відповідно, процеси, що протіка­ють в атомах і молекулах, можуть реалізовуватися не інакше, як внаслідок руху на рівні елементарних частинок і т.д.

Уже сама належність усіх зазначених сутностеи до класу відкритих стаціонарних систем обумовлює єдині закономірності їх існування і трансформації. Усі вони можуть існувати, лише підтримуючи гомеостаз, що досягається здійсненням метабо­лізму, тобто обміну із зовнішнім середовищем і всередині самих систем. А процеси, що забезпечують динамічну стійкість (стан гомеостазу) і трансформації систем, досягаються двома видами механізмів зворотного зв'язку - відповідно негативним і пози­тивним, а також двома видами трансформаційних механізмів

47

- адаптаційним і біфуркаційним. При цьому, безумовно, кожна із згаданих сутностей має свої специфічні форми реалізації всіх зазначених закономірностей.

Як було показано в попередніх підрозділах, будь-яка від­крита стаціонарна система є одночасно і матеріально-інформа­ційною, і інформаційно-матеріальною сутністю.

Як матеріально-інформаційна сутність вона існує для об­слуговування матеріальної основи системи. На це спрямовані матеріально-енергетичні обміни системи із середовищем і між окремими частинами системи. На це спрямований також інфо­рмаційний контроль за потоками матеріальних субстанцій у про­сторі й часі.

Як інформаційно-матеріальна сутність система існує для реалізації інформаційних функцій системи, тобто діяльності її інформаційної основи. Інформаційні функції передбачають інфор­маційний контакт (своєрідне «спілкування») між окремими час­тинами системи. Саме такі контакти забезпечуються потоками матеріальних субстанцій, що виникають у процесі метаболізму.

Таким чином, можна сказати, що інформаційна основа об­слуговує матеріальну, а матеріальна - інформаційну. Надзви­чайно проблематично говорити про первинність чи пріоритет­ність матеріальної або інформаційної основ. (Це те ж саме, що сперечатися про первинність або пріоритетність енергії та інфор­мації.) Разом з тим, очевидно, можна говорити про певну зміну співвідношення між матеріальною та інформаційною основами в ході еволюції природи.

Примітка

На думку І.Р. Алексеєнка і Л.В. Кейсевича, з появою на історичній арені еволюції природи людини виникають підстави говорити про значне збільшен­ня ропі інформаційного компонента в існуванні природних сутностей. Зокре­ма, на відміну від інших тварин людина більшою мірою почала обслуговувати своє інформаційне начало (емоції), основу якого складають процеси діяль­ності мозку. У той час, як у інших тварин діяльність мозку головним чином підпорядкована обслуговуванню матеріального тіла (Алексеенко и др., 1997).

У світлі розглянутого в попередніх підрозділах специфічни­ми ознаками природних сутностей можна вважати:

• особливості гомеостазу;

• форми метаболізму;

48

• механізми зворотного зв'язку;

• еволюційні механізми, що забезпечують фактори трансфор­мації систем: мінливість, спадковість, добір.

Подробиці___________________________________________________

Наприклад, і електрон, і біологічний організм, І підприємство здатні підтри­мувати тільки їм властиві форми гомеостазу, тобто відносну сталість своїх ключових параметрів. У електрона це заряд, маса, характеристики орбіти, ін. У біологічного організму - температура тіла, кров'яний тиск, склад крові та Інших рідин в організмі, ін. У підприємства — обсяг І номенклатура про­дукції, що випускається, ЇЇ технічні характеристики.

У свою чергу, зазначені властивості не могли б бути забезпечені без механізмів зворотного зв'язку, за допомогою яких і електрон, і організм, і підприємство реагують на зміну зовнішнього середовища.

Усі ці ознаки можуть бути забезпечені лише за умови існу­вання певного типу пам'яті систем. Зокрема, вся жива речовина на Землі сформувалася на основі єдиного типу пам'яті - генети­чного коду. Формування суспільних систем відбувалося за учас­тю вже принципово нового типу пам'яті - людського мозку. Ві­зьмемо на себе сміливість припустити наявність ще двох різних систем пам'яті при формуванні спочатку енергетичної, а потім речовинної субстанцій природи (див. рис. 2.1). Створюючи зазна­чені сутності, природа реалізує свою креативну функцію.