2. Будова і розвиток зубів. Догляд за зубами.

Зуби розташовані в комірках верхньої та нижньої щелеп ротової порожнини. У дорослої людини 32 зуби . За формою і функціями зуби поділяють на різці, ікла, малі і великі кутні. На кожній щелепі по 4 різці, 2 ікла, 4 малих кутніх і 6 великих кутніх зубів. Різці та ікла мають по одному кореню. Цими зубами відкушують їжу. Кутні зуби мають два або три корені. Малі та великі кутні зуби подрібнюють їжу. У кожному зубі розрізняють коронк, шийку і корінь. Коронку зуба вкриває емаль. Це найтвердіша тканина в організмі людини, за твердістю наближається до кварцу. Під емаллю розташований дентин. Він утворює більшу частину коронки, шийки і зануреного у ясна кореня. Шийку і корінь зуба вкриває цемент. Порожнину зуба заповнює сполучна тканина - пульпа. У пульпу через канал кореня входять кровоносні та лімфатичні судини, нерви. За рахунок пульпи зуб живиться та росте. Зуби закладаються ще в утробний період, але перші, так звані молочні зуби (їх 20), з'являються після шести місяців, а до 10-12 років вони замінюються на постійні. Остання пара зубів (зуби мудрості) у людини з'являється до 25 років. Якщо зуби не берегти, не доглядати за ними, виникають їхні захворювання. Найпоширеніша хвороба зубів - карієс (від лат. карієс - гниття) - руйнування твердих тканин зуба з утворенням порожнини у його стінці. Розвиток цього захворювання прискорює також нестача вітамінів (особливо групи В), солей кальцію, фосфору, фтору.

3. Дихання, як спосіб оздоровлення. Поняття про травильне дихання.

Правильне дихання є засобом оздоровлення та профілактики багатьох захворювань. Найбільш корисним вважається повне дихання, яке об'єднує три типи диханнянижнє, середнє та верхнє.Нижнє або діафрагмальне дихання пов'язано з опусканням діафрагми, втягуванням та роздуванням черева. При видиху живіт утягується, м'язи черевного преса скорочуються й тиснуть на органи черевної порожнини та діафрагму. Цей тип забезпечує наповнення повітрям нижніх частин легень та масаж внутрішніх органів.Середнє або реберне дихання відбувається шляхом скорочення міжреберних м'язів, які змінюють положення ребер та об'єм грудної порожнини. При видиху ребра опускаються, черево втягується.Верхнє або ключичне дихання здійснюється за рахунок підняття ключиць і наповнення повітрям верхніх частин легень. Живіт та ребра залишаються нерухомими, при видиху поступово опускається грудина, потім плечі.При повному диханні перед вдихом виконується повний видих із напруженням черевного преса. Потім почергово здійснюються елементи нижнього, середнього та верхнього дихання, а видих проводиться у зворотному порядку. Оздоровчий ефект пов'язаний із збільшенням об'єму легень, виведенням з організму непотрібних речовин, масажем діафрагмою органів черевної порожнини, поліпшенням стану серцево-судинної та травної систем.Велике значення у цих вправах надається ритмічному диханню, коли вдих, видих та затримка дихання виконуються з певними інтервалами, які визначаються за частотою пульсу або кроків. Наш перший вдих був самим природним: правильне дихання - природжене дихання. У малюків дихання природне, безпосереднє та необтяжливе. Діти дихають за допомогою живота. Якщо поспостерігати за подихом дитини, можна помітити, що його або її живіт при вдиху піднімається.Коли ми, дорослішаючи, стаємо більш свідомими, ми забуваємо цей спосіб природного дихання. Більшість із нас дихає за допомогою звичайних грудних вдихів, стримуючи подих животом.Сучасне суспільство і культура також здійснили вплив на наше дихання. Чоловіки й жінки стикаються з постійними тонкими натяками про необхідність мати плоский живіт, високий зріст і рухатися тільки вперед грудьми, що стримує нашу природну, притаманну нам від народження форму черевного дихання.Емоції також можуть вплинути на дихання. Страх, неспокій, гнів та інші стресові стани підсвідомо активізують грудне дихання і обмежують екскурсії черевної стінки. У стані емоційного сплеску дихання може "перехопити", виникне тимчасова його зупинка.

Білет № 7

1. Будова, функції і розвиток кори великих півкуль.Кора головного мозку відіграє дуже важливу роль у здійсненні вищої нервової (психічної) діяльності.У людини кора складає в середньому 44% від обсягу всього півкулі в цілому. Площа поверхні кори однієї півкулі в дорослої людини в середньому дорівнює 220 000 мм. Великий мозок складається з двох півкуль — лівої і правої. Вони поділені між собою поздовжньою щілиною великого мозку, у глибині якої, міститься велика спайка, яка з’єднує обидві півкулі. Ця спайка складається з нервових волокон і називається мозолистим тілом.У кожній півкулі розрізняють найбільш виступаючі місця: спереду - лобовий полюс,ззаду - потиличний, І збоку - скроневий.Півкуля розділене на п'ять часток. Чотири з них примикають до відповідних кісток склепіння черепа: лобова частка,тім'яна частка,потилична частка,скронева частка. Борозни і звивини нижньої поверхні півкуль належать до різних часток.Окрім кори сіра речовина в говлоному мозку мітиться ще в глибині півкуль і це скупчення сірої речовини носить назву базальних або підкіркових вузлів. Базальні вузли представлені смугастим тілом , яке в свою чергу складається з хвостатого ядра та сочевицеподібного ядра . Тут слід сказати що всі назви в анатомії надзвичайно логічні. Так, хвостате ядро має вигляд коми з довгим хвостиком за що і отримало свою назву. Сочевицеподібне ядро нагадує за своєю формою плід з родини бобових – сочевицю. Видно та людина, яка дала таку назву цьому ядру любила їсти сочевицю. Зовнішня чистина сочевиценподібного ядра носить цілком логічну назву лушпини і внутрішня частина носить назву блідої кулі, оскільки складається з малої кількості сірих клітин та великої кількості білих провідників.Бліда куля в свою чергу складається з двох відділів – медіального та латерального члеників. Хвостате ядро та лушпина, хоча і розділені передньою ніжкою внутрішньої капсули, настільки близькі за своєю будовою та функціями, що є по суті єдиним утворенням.