Теорії походження місцевого самоврядування та світові системи місцевого самоврядування

Існують теорії походження, місцевого самоврядування:

1. громадівська (або теорія природного права місцевого самоврядування)

2. державницька;

3. муніціпального дуалізму.

Найбільш поширеною у Європі є державницька, за якою місцеве самоврядування є проявом децентралізації державної влади,( воно виникає та існує завдяки передачі державою частини своїх повноважень, своєї влади населенню відповідних територіальних одиниць). Громадівська теорія є протилежною державницької, (місцеве самоврядування є природним правом територіальних спільностей самостійно вирішувати питання місцевого значення). Громадівська теорія місцевого самоврядування започаткована практикою державотворення Сполучених Штатів Америки. Теорія муніципального дуалізму полягає в тому, що місцеве самоврядування є поєднанням державницьких і громадських засад.

Згідно з цією теорією, органи місцевого самоврядування незалежні від держави лише в суто громадівських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній розглядаються як органи держави, що виконують ії функції і повноваження. Відповідно до цього й ті справи, які покликані вирішувати органи місцевого самоврядування, мають поділятися на так звані "власні" і " делеговані".

Територіальні громади поряд із природними правами мають наданні, делеговані державою права, (як тимчасові так і передані на тривалий строк (наприклад, автономія). В Україні місцеве самоврядування ґрунтується переважно на громадівській теорії, територіальна громада розглядається як первинний суб'єкт місцевого самоврядування (за ст. 140 Конституції України). Про це свідчить і той факт, що місцеве самоврядування самостійно вирішує в основному питання місцевого значення та зосереджується лише в селах, селищах та містах, оскільки населення районів і областей не визнається самостійним суб'єктом місцевого самоврядування.

З другого боку, чимало важливих положень Основного Закону України написано в дусі державницької теорії місцевого самоврядування. У них послідовно проведено ідею, що коріння місцевого самоврядування - в тій владі, джерелом якої є увесь народ, а не його частина (громада), а обсяг повноважень - у законі. ..."Органи...місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України".(ст..5, 19), тобто за принципом: "Дозволено лише те, що передбачено законом".

Отже обрана новою Конституцією України модель не знімає з порядку денного необхідність подальшого осмислення цього явища, а відтак і пошук більш досконалого варіанту місцевого самоврядування із врахуванням аналізу практики його функціонування в наший країни та за ії межами.

Місцеве самоврядування пройшло значний шлях в своєму розвитку (з часів Магдебурзького права) і мало державницький характер, його купували в королів. Національного місцевого самоврядування в Україні майже не було, (окрім Козацької держави).

Система місцевого самоврядування в Україні

Система місцевого самоврядування поділяється на світову і національну системи місцевого самоврядування. Світові системи місцевого самоврядування мають назви: англосаксонська (або класична), французька (або континентальна) Англосаксонська система місцевого самоврядування - це система місцевого самоврядування, яка не допускає одночасного існування органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної виконавчої влади (Велика Британія, США). Континентальна система місцевого самоврядування характеризується поєднанням місцевого самоврядування з наявністю місцевих органів державної виконавчої влади (у вигляді місцевих державних адміністрацій, комісарів, префектів), які існують не на всіх рівнях. В Україні існує континентальна система місцевого самоврядування, де місцеве самоврядування поєднується з існуванням місцевих державних органів виконавчої влади - (місцевих державних адміністрацій (районних та обласних). На рівні районів і областей в Україні існують ради та органи державної виконавчої влади,які утворюються для здійснення контролю за діяльністю місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування поділяється в Україні умовно на загальне і регіональне (районів і областей). Його можна поділяти й на загальне та спеціальне (АРК, Київ і Севастополь). Основними складовими загального місцевого самоврядування в Україні є:

1. Територіальні громади;

2. Представницькі органи місцевого самоврядування - ради;

3. Виконавчі органи рад (виконавчі комітети, відділи, управління);

4. Сільські, селищні, місцеві голови;

5. Органи самоорганізації населення (домові, квартальні, вуличні комітети).

На рівні сіл, селищ, міст працюють депутати місцевих рад, службовці органів місцевого самоврядування, загальні збори виборців за місцем проживання, голови районних і обласних рад, виконавчий апарат районних і обласних рад, асоціації місцевих рад і жителів з числа громадян. На рівні області та района працює лише один елемент системи місцевого самоврядування - ради.

Основним елементом системи місцевого самоврядування є територіальні громади, які є жителями сіл та селищ, з числа громадян України, які постійно проживають на відповідній території що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Територіальними громадами визнаються жителі адміністративно-територіальних одиниць ( спільність адміністративно-територіальних одиниць), яку утворюють громадяни України. Територіальні громади за Конституцією України є самостійними елементами системи місцевого самоврядування і мають певні права:

• управління комунальним майном

• прийняття бюджету

• проводити реформи, вибори тощо.

Народ України (територіальні громади) здійснюють належні їм права безпосередньо, або через обрані ними органи. Основне коло питань місцевого самоврядування вирішують місцеві ради - представницькі органи місцевого самоврядування. Систему представницьких органів місцевого самоврядування складають сільські ради, селищні ради, міські ради, районні в містах ради, районні ради та обласні ради.

Формуються ради шляхом рівних, прямих, загальних виборів при таємному голосуванні на 4 роки в кількості, визначений законами України.

В систему рад входять: сільські, селищні, районні та обласні ради.

Ради поділяються на:

• ради місцевих населених пунктів,

• ради регіонального рівня (обласні і районні ради).

Ради являють собою цілісну систему, але не підпорядковані одна одній.