- •Індивідуально-дослідницька робота
- •Розділ 1. Об`єкт наукового пізнання. Історія виникнення напрямку «краєзнавство і туризм»
- •Об’єкт дослідження
- •Історія виникнення туризму
- •Історія виникнення краєзнавства
- •Розділ 2. Основні наукові школи в україні напрямку «краєзнавство і туризм»
- •2.1. Київська школа
- •2.2. Чернівецька школа
- •2.3. Львівська школа
- •2.4. Сімферопольський центр
- •2.5. Одеський центр
- •2.6. Харківський центр
- •2.7. Житомирська краєзнавча школа
- •Розділ 3. Провідні науковці
- •Розділ 4. Область працевлаштування за напрямком «краєзнавство і туризм»
- •Розділ 5. Проблеми і перспективи розвитку напряму
- •Розділ 6. Об`єкт дослідження та передумови формування економічної та соціальної географії
- •6.1. Об’єкт дослідження
- •6.2. Передумови розвитку
- •Розділ 7. Основні наукові школи в україні
- •Розділ 8. Провідні науковці
- •8.1. Київська наукова школа
- •8.2. Харківська наукова школа
- •8.3. Львівська наукова школа
- •8.4. Сімферопольська наукова школа
- •8.5. Чернівецька наукова школа
- •8.6. Одеська наукова школа
- •Розділ 9. Працевлаштування на ринку праці. Проблеми і перспективи розвитку напряму
- •9.1. Працевлаштування на ринку праці
- •9.2. Проблеми і перспективи розвитку
- •Висновок
- •Список використаних джерел
2.3. Львівська школа
Становлення школи припадає на 1945–1950 рр. Організаційним ядром стала кафедра економічної (тепер – економічної і соціальної) географії Львівського державного (тепер – національного) університету імені Івана Франка. Лідером школи протягом 1945–1984 рр. був її засновник проф. Опанас (Афанасій) Ващенко (1908–1984).
Ващенко Опанас Трохимович народився 19 грудня 1908 р. у с. Капустинці Липово-Долинського району Сумської (тепер Гадяцького району Полтавської) області. Закінчив аспірантуру при кафедрі економічної географії Харківського університету імені М. Горького (тепер імені В. Каразіна). У 1938 р.захистив кандидатську дисертацію, у 1939 р. отримав учене звання доцента. З 1944 р. працює у Львівському університеті, де організовує кафедру економічної географії, а згодом аспірантуру при ній. У 1971 р. захищає докторську дисертацію (в Ленінградському університеті). Розгорнув наукову діяльність у таких напрямках: теорія і методологія комплексної територіальної організації виробництва; розміщення галузей і міжгалузевих комплексів Західного регіону України, географія населення і поселень цього регіону, комплексне атласне картографування та ін.
Відомими представниками цієї школи стали випускники кафедри: проф. Ф. Д. Заставний, Б. М. Яремчишин, М. Д. Пістун, О. І. Шаблій, О. Г. Топчієв, С. М. Писаренко, С. І. Іщук, О. В. Заставецька, М.З. Мальський, В.П. Нагірна, Л.Т. Шевчук, І. І. Ровенчак та ін. У цій школі підготовлено близько 20 докторів та 80 кандидатів наук у ділянці економічної і соціальної географії, частково – розміщення продуктивних сил та економіки районів.
У теперішній час школа охоплює суспільно-географічні навчальні і науково-дослідні установи і підрозділи вишів та академічних закладів Західного регіону України. У Львові, крім кафедри економічної і соціальної географії, це також кафедра географії України (проф. М. С. Дністрянський, д. г. н. Р. М. Лозинський); факультет міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка (проф. М .С. Писаренко, М. З. Мальський); в Інституті регіональних досліджень НАН України – відділ “Територіальні суспільні системи і просторовий розвиток” (проф. Л. Т. Шевчук); у Тернополі: кафедри економічної і соціальної географії та географії України і туризму Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (проф. О. В. Заставецька, І. М. Пушкар), кафедра управління персоналом і регіональної економіки Тернопільського національного економічного університету (проф. Є. П. Качан); у Луцьку – кафедра економічної і соціальної географії Волинського університету імені Лесі Українки, факультету міжнародних відносин (проф. П. В. Луцишин, Н. Н. Коцан) та ін. Сучасним лідером школи є заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор географічних наук, почесний член Українського географічного товариства, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка Олег Іванович Шаблій.
У Львівській суспільно-географічній школі успішно розвиваються такі наукові напрямки: теорія і методологія суспільної географії; методика суспільно-географічних досліджень, в т. ч. використання геоінформаційних технологій, математичного та картографічного моделювання; вивчення геопросторової організації виробничої сфери і сфери послуг (особливо рекреації, туризму) у контексті ринкової трансформації українського суспільства і географічного положення Західного регіону на контакті з країнами Європейського Союзу; дослідження депресивних регіонів і шляхів їх виходу із цього становища; вивчення природного, демографічного, виробничого та інтелектуального потенціалу регіону та України загалом та їх раціональне використання; сусіпльно-географічне крає- та країнознавство; суспільно-географічна глобалістика (світознавство) та ін [11].
Головними досягненнями наукової школи є: теорія комплексного і збалансованого територіального розвитку (проф. О.Т. Ващенко, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій); система законів і закономірностей геопросторової організації суспільства (О.І. Шаблій); низка монографій з теоретичних і методологічних проблем (Ф. Д. Заставний, М. Д. Пістун, С. І. Іщук, О. І. Шаблій); низка підручників і навчальних посібників з грифом Міносвіти України. Деякі з них перекладені на іноземні мови (Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій, Л.Т. Шевчук); серія шкільно-краєзнавчих і туристських атласів обласних регіонів. У 2011 р. виходить “Комплексний атлас Львова” (за ред. О.І. Шаблія). Представники школи взяли активну участь у підготовці і виданні “Національного атласу України” та обґрунтуванні Географічного центру України (доц. В. С. Грицевич).
Учені школи були і залишаються науковими консультантами, беруть участь і розробленні проектів і схем районних розпланувань, генпланів великих і середніх міст, в обґрунтуванні планів раціонального використання територій. Водночас більшість з них відомі у світі, особливо у Європі, у постсоціалістичних країнах. Зокрема, тісні наукові зв’язки мають з ученими-географами Польщі (Люблін, Краків, Варшава, Холм, Сандомир, Слупськ, Ґданськ), Німеччини (Мюнхен), Франції (Париж, Сарсель), Канади (Торонто), США (Нью-Йорк, Вашинґтон).
