2.1. Місце роль підприємств в економічній системі

Економічна система суспільства складається з величезного числа економічних агентів, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним, має багаторівневу структуру, при якій більш високий рівень інтегрує за певними правилами інформаційні сигнали нижчого рівня та оперує агрегатами.

В той же час економіка виступає як підсистема по відношенню до суспільства в цілому, оскільки існування останнього, його розвиток не вичерпується суто економічними процесами. Товариство з певною соціальною структурою, політичною системою, потенціалом культури, моральними засадами являє собою зовнішнє середовище, з якою економіка знаходиться в постійній взаємодії. Ця взаємодія відбувається за двома напрямками - від зовнішнього середовища до об'єкта і назад, який визначається як вхід і вихід з системи.

Економіку суспільства можна розглядати як сукупність усіляких підприємств, що знаходяться в тісному виробничому, кооперативної, комерційної та іншої взаємозв'язку між собою і державою. Саме підприємства випускають продукцію, виконують роботи і послуги, тобто створюють основу для споживання в суспільстві та примноження національного багатства. Від того, наскільки ефективно працюють підприємства, залежить їх фінансовий стан.

Підприємство - це відособлена спеціалізована виробнича одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний за допомогою наявних у його розпорядженні засобів виробництва створити потрібну споживачам продукцію (чи послуги) відповідного призначення і отримати прибуток.

Завдання, які стоять перед підприємством, визначаються:

• інтересами власника;

• розмірами капіталу;

• ситуацією всередині підприємства;

• зовнішнім середовищем.

Право постановки задачі перед персоналом підприємства залишається за власником, незалежно від його статусу: приватна особа, акціонер або державний орган.

Найважливішим завданням підприємства у всіх випадках є отримання доходу за рахунок реалізації виробленої продукції (або послуг). На основі отриманого доходу задовольняються інтереси власників засобів виробництва, економічні та соціальні запити трудового колективу.

До основних функцій виробничого підприємства відносяться:

• виготовлення продукції для виробничого й особистого споживання;

• продаж і постачання продукції споживачеві;

• післяпродажне обслуговування продукції;

• забезпечення доходом власників;

• забезпечення доходом найманих працівників;

• сплата податків до бюджету;

• сплата обов'язкових та добровільних платежів і внесків у позабюджетні організації;

• дотримання державних законів і нормативних актів.

2.1. Види підприємств за формами власності

Всі підприємства, що функціонують у суспільному виробництві, повинні бути зареєстровані як юридична особа. Юридичні особи повинні мати самостійний баланс або кошторис. Юридична особа має своє найменування, в якому міститься вказівка на його організаційно-правову форму. В залежності від організаційно-правової форми юридичні особи діють або на підставі статуту, або статуту і засновницького договору, або тільки засновницького договору. Юридична особа, створене одним засновником, діє на підставі статуту, затвердженого цим засновником. Юридична особа вважається створеною з моменту його державної реєстрації.

У відповідності юридичні особи поділяються на два види: комерційні і некомерційні організації. Комерційної вважається організація, яка ставить в якості основної мети отримання прибутку і подальший розподіл між засновниками.

Некомерційними є організації, які не мають на меті своєї діяльності одержання прибутку і не можуть розподіляти отриманий прибуток між засновниками. Однак некомерційні організації можуть займатися підприємницькою діяльністю і отримувати прибуток, як результат цієї діяльності.

В економічній науці вироблені різні критерії, за якими проводиться класифікація підприємств:

• за формою власності;

• за характером відповідальності за результати виробничо-господарської діяльності;

• за структурою виробництва;

• за розміром підприємства.

Є й інші критерії класифікації підприємств.

В залежності від форми власності підприємства поділяються на державні (муніципальні) і приватні.

За характером відповідальності за результати виробничо-господарської діяльності підприємства можуть мати необмежену (повну) відповідальність і обмежену відповідальність. Необмежена відповідальність передбачає відповідальність за результати виробничо-господарської діяльності усім своїм особистим майном. Обмежена відповідальність передбачає відповідальність за результати виробничо-господарської діяльності тільки вкладеним капіталом.

За структурою виробництва підприємства поділяються на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні і комбіновані.

Класифікація підприємств за розміром (потужності виробничого потенціалу) найбільш широко поширена. Як правило, всі підприємства поділяються на три групи: малі, середні і великі. При віднесенні підприємств до однієї із зазначених груп використовуються наступні показники:

• чисельність працівників;

• вартісний обсяг випуску продукції;

• вартість основних виробничих фондів.

Шляхом злиття і поглинання або в процесі інтеграційного розвитку підприємство може приймати різні організаційні форми. Найбільш відомі з них:

• комбінат;

• франчайзингова фірма;

• трест;

• картель;

• холдингова компанія;

• синдикат;

• концерн;

• консорціум;

• конгломерат;

• асоціація.