- •178 Розділ 9. Реплікація днк
- •Реплікон
- •Структура днк-полімерази та полімеразна реакція
- •Редагування помилок
- •Особливості днк-полімерази у порівнянні з рнк-полімеразою
- •Синтез ланцюга, що запізнюється
- •Голофермент днк-полімерази
- •Топологічні проблеми, пов'язані з реплікацією
- •Ініціація реплікації у бактерій
- •Особливості еукаріотичної системи реплікації
- •Еукаріотичні днк-полімерази
- •Ініціація реплікації в еукаріотів
- •Структурні зміни хроматину під час реплікації
- •Подовження кінців еукаріотичної хромосоми
- •Репарація днк
- •Пряма репарація
- •Ексцизійна репарація
- •Репарація некомплементарних пар основ – місметчів
- •Репарація без репарації
- •Репарація дволанцюгових розривів
Топологічні проблеми, пов'язані з реплікацією
Ще одним невід'ємним елементом системи реплікації є ДНК-топоізомерази (див. розділ 3). Рух реплікативної вилки з одночасним руйнуванням подвійної спіралі супроводжується прокруткою спіралі, що створює позитивні надспіральні витки – еластичні напруження попереду від вилки (див. рис. 3.24). Це стосується як еукаріотичних систем, де петлі ДНК зачеплені своїми кінцями за ядерний матрикс, так і прокаріотичних циркулярних хромосом: зустрічний рух двох реплікативних вилок (рис. 9.3) створює позитивні напруження на ділянці, яка ще не є реплікованою. Еластична напруга має час від часу зніматися, інакше в решті решт вона повністю зупинить рух реплісоми. Відповідно, процес реплікації потребує допоміжної дії топоізомераз, основна функція яких як раз і полягає у релаксації надспіралізованої ДНК: штучне вимикання активності топоізомераз повністю блокує реплікацію.
В еукаріотичній клітині завдання релаксації можуть виконувати як топоізомерази І, так і топоізомерази ІІ. Прокаріотична топоізомераза І (топоізомераза Іа) не підходить для виконання цієї ролі, оскільки здатна знімати тільки негативну надспіралізацію. Релаксація позитивної надспіралізації при реплікації у бактерій забезпечується гіразою – ферментом, що відноситься до класу топоізомераз ІІ. Гіраза вносить негативну надспіралізацію в циркулярну ДНК, що й компенсує позитивні напруження.
Рис.
9.17. Термінація
реплікації у циркулярному репліконі.
Зрозуміло, що декатенація – розділення двох молекул – є неможливим без дволанцюгового розриву в одній з них. За цю операцію також відповідають топоізомерази класу ІІ (еукаріотична топоізомераза ІІ, яка зв'язана з ядерним матриксом під час реплікації, та гомологічна до неї топоізомераза ІV у прокаріотів), що роблять тимчасовий дволанцюговий розріз.
Ініціація реплікації у бактерій
Рис.
9.18. Ініціація
реплікації у E.coli.
Жовтим позначено 13-мерні ділянки ДНК
зі зниженою стабільністю.
На першій стадії ініціації кілька копій DnaA (у комплексі з АТР) зв'язуються з ориджином (рис. 9.18) та індукують АТР-залежне локальне плавлення подвійної спіралі. Білок DnaС завантажує на одноланцюгові ділянки геліказу DnaВ, яка, у свою чергу, рекрутує праймазу та інші елементи реплісоми. Праймаза здійснює синтез праймерів на лідуючих ланцюгах і замінюється на ДНК-полімеразу ІІІ: починається рух двох реплікативних вилок у протилежних напрямах. Напрям руху задається напрямом транслокації гелікази по ланцюгу, що запізнюється. Присутність гелікази саме на цьому ланцюзі забезпечує рекрутування до нього праймази під час елонгації реплікації на початку синтезу кожного фрагмента Оказакі.
На діаметрально протилежному по відношенню до oriC боці циркулярної хромосоми розташовані 6 ділянок по 22 пар основ – сайтів термінації реплікації (Ter A, B, C, D, E, F), що утворюють комплекс з білком Tus (Terminus utilization substance). На сайтах термінації, зв'язаних з цим білком, реплікативні вилки зупиняються. Зона між ними піддається далі локальному плавленню, і відбувається добудова прогалин та декатенація (див. рис. 9.17).
