Стандартно-перемінні вправи

• це змагальні вправи в спортивній та художній гімнастиці та акробатиці (крім стрибків), у фігурному катанні на ковзанах та на водних лижах, у синхронному плаванні

• для цих вправ характерне об’єднання в непреривний, фіксований, стандартний ланцюг різноманітних складних дій (елементів), кожна з яких являється закінченою самостійною дією і тому може вивчатися окремо і входити як компонент в різні комбінації.

Нестандартно-перемінні (ситуаційні)

• вправи включають всі спортивні ігри та спортивні єдиноборства, а також всі різновидності гірськолижного спорту.

• при виконанні цих вправ різко і нестандартним чином чергуються періоди з різним характером та інтенсивністю рухової діяльності - від короткочасних максимальних зусиль вибухового характеру (прискорень, стрибків, ударів) до фізичного навантаження відносно невисокої інтенсивності, навіть до повного відпочинку (хвилинні перерви у боксерів, борців, зупинки у грі, періоди відпочинку між таймами в спортивних іграх).

Інтервально-повторні вправи

• це вправи до яких відносяться змагальні, а також комплексні тренувальні вправи, які складені із стандартної комбінації різноманітних або однакових елементів, що розділені періодами повного або часткового відпочинку.

• до цих вправ відносяться тренувальні вправи з повторним пробіганням (пропливанням) певних відрізків дистанції на великій швидкості, що чергуються з періодами повного або часткового відпочинку (наприклад, біатлон, спортивне орієнтування тощо).

Оздоровча фізична культура

Фізичні вправи анаеробного характеру при інтенсивності навантаження, яке перевищує максимальну потребу кисню, виявляються дуже виснажливими, тому в практиці звичайних тренувань не використовуються. Більш ефективними і безпечними в оздоровчих тренуваннях є аеробні навантаження.

Знання особливостей впливу на організм різних видів циклічних вправ дозволяє правильно вибрати оздоровчі програми залежно від стану здоров'я, віку й рівня фізичної підготовленості. Для різнобічного впливу на організм, виключення монотонності занять і адаптації до звичного фізичного навантаження протягом багаторічних тренувань доцільно тимчасове переключення з одного виду циклічних вправ на інший або ж використання їх у сполученні.

Для оздоровчих аеробних навантажень використовують найчастіше біг підтюпцем, ходьбу, катання на лижах, ковзанах, велосипеді, плавання Гребля, гімнастичні вправи (найефективніше у формі ритмічної гімнастики чи аеробіки), ігри з помірним навантаженням та ін.

Використовуються аеробні навантаження без пауз для відпочинку від 5-6 хв. до декількох годин. На протязі цього часу в організмі збільшується споживання кисню. Кисневий борг при цьому на відміну від аеробних навантажень не зростає.

Раціональне використання аеробних навантажень сприяє покращенню геодинаміки, відбувається перебудова та вдосконалення функціювання системи транспорту кисню, покращується аеробна здатність організму, яка визначає фізичну працездатність.

Позитивний вплив аеробних навантажень на функцію серця проявляється підвищення скоротливої здатності міокарду, економічністю його роботи, благо приємним впливом на ферментні системи та електролітний баланс серцевого м’язу.

Відбувається перебудова функції вегетативної нервової системи в бік підвищення тонусу її парасимпатичної ланки, що робить коронарні судини менш чутливими до спазмогенних впливів факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

Збільшуються резервні можливості всій органів та систем. Нормалізується функціональний стан нервової системи, особи стають більш урівноваженими. Сповільнюється розвиток атеросклеротичних процесів. Нормалізується артеріальний тиск. Зменшується маса тіла. Підвищується імунітет та стійкість організму до виникнення захворювань чи їх рецидивів.