8. Завдання

1. Уявіть собі, що до вас за допомогою і порадою звернувся колега по роботі, який знаходиться в стані гострого внутрішньоособистісного конфлікту. Чим ви йому можете допомогти?

2. Проранжуйте по значущості внутрішні і зовнішні фактори виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.

1. Контрольні питання

1. Дайте визначення внутрішньоособистісному конфлікту.

2. Дайте характеристику особливостей внутрішньоособистісного конфлікту.

3. Дайте характеристику форм прояву внутрішньоособистісного конфлікту.

4. Які існують методи вирішення внутрішньоособистісного конфлікту?

4.Психологічні теорії дослідження внутрішньособистісних конфліктів Питання

1. Конфліктна природа людини з точки зору психоаналізу (З.Фрейд). Механізми психологічного захисту.

2. Типологія особистості в аналітичній психології К.Г.Юнга.

3. Внутрішньо особистісний конфлікт з точки зору глибинної психології (А.Адлер).

4. Внутрішньоосбистісний конфлікт в аспекті «екзестенційної дихотомії» (Е.Фром).

5. Типи конфліктних особистостей в теорії К. Хорні.

6. Внутрішньо особистісний конфлікт з точки зору теорії психосоціального розвитку (Е.Еріксон).

7. Конфліктні паттерни в теорії транзактного аналізу (Е.Берн).

8. Конфлікт і маніпуляції (концепція А. Маслоу).

10. Основні теоретичні положення

Наукове вивчення внутрішньоособистісного конфлікту почалося наприкінці XIX в. і було пов’язано насамперед з іменем засновника психоаналізу австрійського вченого Зиґмунда Фрейда (1856 – 1939), який розкрив біопсихологічний і біосоціальний характер внутрішньоособистісного конфлікту. Він показав, що людське існування пов’язане з постійною напругою і подоланням суперечності між біологічними потягами і бажаннями людини (насамперед, сексуальними) і соціально-культурними нормами, між несвідомим і свідомістю. В цій суперечності і постійному протиборстві названих сторін і полягає, за Фрейдом, суть внутрішньо особистісного конфлікту.

З.Фрейд виділив наступні механізми психологічного захисту нашої свідомості, які включаються в стані внутрішньоособистісного конфлікту.

1. Витіснення – процес, в результаті якого неприємні для особистості думки, спогади, переживання «виганяються» із свідомості і переводяться в сферу несвідомого, подібно тому, як недисциплінований студент, який заважає читати лекцію, може бути «виставлений» із аудиторії за двері.

2. Сублімація – перетворення інстинктивних форм психіки (енергії або агресії) в більш приємні для індивіда і суспільства форми, переключення активності індивіда на більш високий рівень. Прикладами сублімації можуть бути різні види творчої діяльності, різноманітні захоплення.

3. Регресія (від лат. regressio – рух назад) – повернення індивіда до ранніх дитячих форм поведінки, перехід на попередні рівні психічного розвитку. Регресія припускає відхід від реальності і повернення до тієї стадії розвитку особистості, в якій переживались лише відчуття задоволення. Наприклад, людина, що знаходиться в складній ситуації, може брати в рот палець, ручку, дужку окулярів, – ці дії і жести означають повернення в комфортну безхмарну ситуацію дитинства, коли дитина смоктала груди матері.

4. Раціоналізація – приховування від самого себе істинних, але неприємних мотивів, дій і думок. При цьому відбувається пошук правдоподібних причин для виправдання вчинків, викликаних неприємними відчуттями і мотивами, для того, щоб забезпечити собі внутрішній комфорт і позбутися внутрішньоособистісного конфлікту.

5. Проекція – усвідомлене або несвідоме перенесення власних властивостей, відчуттів і станів на зовнішні об’єкти. Тим самим людина перекладає провину на зовнішній об’єкт, приписує йому власні негативні якості і разом з тим знімає з себе відповідальність.

6. Заміщення – має дві форми прояву:

1) заміщення об’єкту – перенесення негативних відчуттів і дій з одного об’єкту, який їх викликав, на інший об’єкт, що не має до них відношення. Це відбувається, коли особа не може проговорити свої думки, проявити відчуття або провести певні дії по відношенню до прямого винуватця образи, страху або гніву. Наприклад, якщо немає можливості образити начальника, яким ви чимось незадоволені, можна штовхнути його чучело або хлопнути дверима;

2) заміщення відчуття – ця форма характеризується тим, що об’єкт, що викликав незадоволеність індивіда, залишається колишнім, а відчуття по відношенню до нього міняється на протилежне. Наприклад, доцент, що поставив студенту “незадовільно” на іспиті, може з дотепного вмить перетворитися на “тупого”.

7. Інтелектуалізація – спосіб аналізу проблем, що характеризується абсолютизацією ролі розумового компоненту. При використанні даного захисного механізму навіть дуже важливі для особистості події розглядаються нейтрально, без участі емоцій, що викликає здивування у людей. Наприклад, при інтелектуалізації людина, безнадійно хвора на рак, може безтурботно підраховувати, скільки днів йому залишилося жити або займатися математичними розрахунками.

8. Ідентифікація – процес ототожнення суб’єкта з іншим лицем або групою, за допомогою яких він засвоює зразки поведінки, формує свою свідомість і приймає ту або іншу роль. Як захисний механізм ідентифікація допомагає справитися з турботою і відчуттям незахищеності, забезпечує взаємозв’язок між членами групи і формує відчуття впевненості в собі.

9. Відособлення – відмова від необхідності думати про можливі негативні наслідки майбутніх подій і дій (“все одно буде так, як має бути”, “може пронесе” і таке інше)

10. Уява (фантазія) – включається в ситуації, коли проблемна ситуація, що породжує внутрішньоособистісний конфлікт, невизначена. Уява полягає в створенні образів або способу поведінки, які замінюють реальну діяльність. Часто уява пов’язана із створенням образу бажаного майбутнього, в яке людина, що знаходиться в стані внутрішньоособистісного конфлікту, бажає втекти.

Великий внесок у вивчення проблеми внутрішньо особистісного конфлікту зробив німецький психолог Курт Левін (1890–1947), який визначив його як ситуацію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно спрямовані сили рівної величини.

Фундаментальним компонентом структури особистості, як вважає Карл Роджерс (1902–1987), є “Я-концепція” – уявлення людини про саму себе, образ власного “Я”, що формується в процесі взаємодії особистості з навколишнім середовищем. На основі “Я-концепції” відбувається саморегуляція поведінки людини. Але “Я-концепція” часто не співпадає з уявленням про ідеальне “Я”. Між ними має місце неузгодженість. Цей дисонанс між “Я-концепцією”, з одного боку, і ідеальним “Я”, – з іншого, і виступає як внутрішньоособистісний конфлікт, який може привести до важкого психічного захворювання.

Широку популярність здобула концепція внутрішньо особистісного конфлікту одного з ведучих представників гуманістичної психології американського психолога А. Маслоу (1908–1968). Згідно з Маслоу, мотиваційну структуру особистості утворює ряд ієрархічно організованих потреб:

1) фізіологічні потреби;

2) потреба в безпеці;

3) потреба в пошані;

4) потреба в соціальному статусі;

5) потреба в самоактуалізації.

Найвища потреба – це потреба в самоактуалізації, тобто в реалізації внутрішніх потенціалів, здібностей і талантів людини. Вона виражається в тому, що людина прагне бути такою, якою вона може стати, але це їй не завжди вдається. Самоактуалізація – це здатність, притаманна більшості людей, але далеко не всі її реалізують. Цей розрив між прагненням до самоактуалізації і реальним результатом і лежить в основі внутрішньоособистісного конфлікту (за Маслоу).

Великий внесок в розробку даної проблеми належить Карен Хорні (1885–1952). Вивчаючи вплив навколишнього соціального середовища на формування особистості, вона показала, що саме ринкові стосунки значною мірою впливають на виникнення і розвиток внутрішньоособистісного конфлікту. За її спостереженнями, саме ринок і конкуренція висувають на перший план у структурі особистості проблему суперництва.

В умовах загальної боротьби всіх проти всіх постійне суперництво і конкуренція переростають у ворожість людини не тільки по відношенню до інших, але і до себе, в постійну незадоволеність собою. Особлива складність, з якою стикається індивід в системі ринкових стосунків, полягає в тому, що для суперництва він повинен мати в своєму розпорядженні неабияку частку агресивності і, разом з тим, від нього вимагається безкорисливість і навіть самопожертвування. Так виглядає реальна об’єктивна соціальна основа внутрішньоособистісного конфлікту в ринкових умовах.

На думку Е. Фромма (1900–1980) в людини виникає конфлікт між її внутрішнім змістом і середовищем її існуванням, коли ринкова орієнтація починає швидко прогресувати і розвивається новий ринок – “ринок осіб”. Сьогодні на нього виходять всі: урядовці, комерсанти, адміністратори, лікарі, вчені, юристи, артисти і т.д. І всі вони вступають між собою у стосунки як товари. При цьому принцип оцінювання є однаковим як для ринку товарів, так і для ринку осіб, – в обох випадках споживча цінність не є головною. Ціна товару, у тому числі і особи, залежить не від його якісної визначеності, внутрішнього змісту, а від попиту на неї. Тому людина на “ринку осіб” змушена діяти за принципом маркетингу: головне полягає в умінні “подати себе” і дорожче продати, головне, щоб на тебе був попит і не важливо, хто ти насправді за своєю сутністю – лікар, вчений, маклер і т.д.

Внаслідок цього, людина в системі загального панування ринкових стосунків і відчуження роздвоюється. Вона відчуває себе на цьому суцільному ринку одночасно і продавцем, і товаром. Людина стурбована насамперед тим, щоб не втратити здатність продаватися, і лише після цього буде переживати за власне життя і власне щастя. Все це, за словами Е. Фромма, призводить також до втрати своєї власної незалежності і втрати самоідентичності особистості. Цей розрив між тим, ким людина відчуває себе, її здібностями і можливостями, з одного боку, і тим, що від неї потрібне на ринку, – з іншого, і лежить в основі постійного внутрішньоособистісного конфлікту.

На початку XX ст. австрійський психолог Альфред Адлер (1870–1937) сформулював концепцію, названу фікційним фіналізмом. Суть її полягає в тому, що наші основні життєві цілі, як правило, є простими фікціями, що не витримують прямого співставлення з дійсністю. Скажімо, багато людей впевнені, що напружена робота і трішечки успіху можуть забезпечити практично все, що вони хочуть: успіх, багатство, славу і т.ін. Але в більшості випадків такі очікування не виправдовуються, хоча це не так страшно, оскільки напружена робота у будь-якому випадку приносить свої плоди: людина стає професіоналом у своїй справі, отримує хоча би середній матеріальний достаток і пошану певного кола знайомих людей. Нехай це не зовсім те, що очікувалося, але і це зовсім не погано.

Суть теорії Еріка Еріксона (1902–1994) полягає в ідеї про стадії психосоціального розвитку особистості, на кожній з яких людина переживає свою кризу. На кожному віковому періоді може бути позитивне переживання кризової ситуації, або негативне. В першому випадку особистість розвивається позитивно і має великі шанси на подолання наступної життєвої кризи. В іншому випадку особистість переходить на наступну стадію з проблемами або комплексами. Все це створює неприйнятні умови для розвитку особистості і викликає внутрішні переживання.

А. Н. Леонтьєв (1903–1979) запропонував теорію діяльнісного підходу. Згідно з нею, зміст внутрішньоособистісного конфлікту обумовлений характером структури самої особистості. Ця структура, в свою чергу, детермінована об’єктивно суперечливими стосунками, в які вступає людина, здійснюючи різноманітні види своєї діяльності. Одна з найважливіших характеристик внутрішньої структури особистості полягає в тому, що людина, навіть якщо і має основну мету в житті, не може жити тільки однією цією метою або мотивом. Мотиваційна сфера людини, на думку А. Н. Леонтьєва, навіть в найвищому її розвитку ніколи не нагадує застиглу піраміду. В різні періоди життя, в різних сферах людського буття і в різних ситуаціях у особистості виникає безліч інших, окрім ведучого, мотивів, які створюють мотиваційну сферу або, як сьогодні прийнято говорити, мотиваційне поле. Суперечлива взаємодія різних мотивів особистості і спричиняє внутрішньо особистісний конфлікт.

11. Завдання

1. Вважається, що психологічний захист є неконструктивним способом виходу з внутрішньоособистсного конфлікту. А як думаєте ви?

2. Який психологічний захист найхарактерніший для Вас і в яких ситуаціях?

3. Проаналізуйте внутрішньо особистісний конфлікт з Вашого життя за допомогою будь-якої психологічної теорії.

1. Контрольні питання

1. Дайте визначення внутрішньоособистісному конфлікту.

2. Дайте характеристику особливостей внутрішньоособистісного конфлікту.

3. Охарактеризуйте основні психологічні концепції внутрішньоособистісного конфлікту.

4. Дайте характеристику форм прояву внутрішньоособистісного конфлікту.

5. Які існують методи вирішення внутрішньоособистісного конфлікту?

5.Міжособистісні конфлікти