IV. Геоекологія

Абіосфера – шари літосфери, що не відчувають і раніше ніколи не піддавалися ніякому впливу живих організмів чи біогенних речовин.

Абиосфера - слои литосферы, не испытывающие и ранее никогда не подвергавшиеся какому бы то ни было влиянию живых организмов или биогенных веществ.

Абіотичне середовище – сукупність неорганічних умов життя організмів.

Абиотическая среда – совокупность неорганических условий обитания организмов.

Абіотичні фактори – елементи неживої природи : кліматичні (температура, вологість, світло, ґрунтові, топографічні (рельєф).

Абиотические факторы - элементы неживой природы: климатические (температура, влажность, свет), почвенные, орфографические (рельеф).

Абісаль – простір морського дна, що відповідає річищу океану (глибина більше 2000 м.) з відносно малого рухливістю води, постійно температурою (нижче 2⁰С) і відсутністю світла.

Абиссаль - пространство морского дна (часть бентали), соответствующее ложу океана (глубина свыше 2000 м) с относительно малой подвижностью воды, постоянной температурой (ниже 2°с) и характеризующееся отсутствием света.

Агробіоценоз – сукупність організмів, які живуть на землях сільськогосподарського використання.

Агробиоценоз – совокупность организмов, обитающих на землях сельскохозяйственного использования, занятых посевами или посадками культурных растений.

Агростеп – напівприродне рослинне угрупування, що створюється методом висівання сіно-насіннєвих сумішей, котрі заготовлюються в природних степових угрупуваннях. На початку XX століття першим використав цей метод для відновлення рослинності прерій у штаті Вісконсін американський еколог Дж. Кертис, який висівав суміш насіння трав, зібраних у природних угрупуваннях. Цей метод спростив ставропольський ботанік Д. Дзибов і став висівати сіно-насіннєву суміш: подрібнене сіно скошене в два строки з таким розрахунком, щоб у нього потрапило насіння більшості видів трав. Впродовж чотирьох років після висівання в А. Відбувається вторинна екологічна сукцесія, що близька до сукцесії на поклади, але протікає незрівнянно швидко.

Агростепь - полуестественное растительное сообщество, которое создается методом высева сено-семенных смесей, заготавливаемых в естественных степных сообществах. В начале XX столетия первым использовал этот метод для восстановления растительности прерий в штате Висконсин американский эколог Дж. Кертис, который высевал смесь семян трав, собранных в естественных сообществах. Этот метод упростил ставропольский ботаник Д. Дзыбов и стал высевать сено-семенную смесь: размельченное сено, скошенное в два срока с таким расчетом, чтобы в него попали семена большинства видов трав. В течение четырех лет после высева в А. происходит вторичная экологическая сукцессия, которая близка к сукцессии на залежи, но протекает несравненно быстрее.

Агрофітоценоз – сукупність культурних і бур’янистих рослин у межах однорідної ділянки агроекосистеми (як правило, одного поля), що використовується в єдиному господарському режимі (сівозміна, система добрив і захисту рослин).

Агрофитоценоз - совокупность культурных и сорных растений в пределах однородного участка агроэкосистемы (обычно одного поля), используемого в едином хозяйственном режиме (севооборот, система удобрений и защиты растений).

Агроценоз – штучно створений людиною біоценоз. Він не спроможний довго існувати без втручання людини, не має саморегуляції і в той же час характеризується високою продуктивністю (урожайністю) одного чи кількох видів (сортів) рослин або порід тварин.

Агроценоз - искусственно созданный человеком биоценоз. Он не способен длительно существовать без вмешательства человека, не обладает саморегуляцией и в то же время характеризуется высокой продуктивностью (урожайностью) одного или нескольких видов (сортов) растений либо пород животных.

Акваторія – водний простір, що обмежений природними, штучними або умовними межами.

Акватория - водное пространство, ограниченное естественными, искусственными или условными границами.

Аномалія геохімічна – змінений у порівнянні з навколишньою місцевістю вміст хімічних елементів у ґрунті.

Аномалия геохимическая – измененное по сравнению с окружающей местностью содержание химических элементов в почве, грунтах и т.д.

Антропоекосистема (соціоекосистема) – функціональна просторово-природна система, що складається із сукупності живих організмів і їх середовища (біотопу), які знаходяться під інтенсивним впливом діяльності людини.

Антропоэкосистема (социоэкосистема) – функциональная пространственно- природная система, состоящая из сообщества живых организмов и их среды обитания (биотопа), находящихся под интенсивным воздействием де6ятельности человека.

Антропосфера - 1) зелена сфера, де живе чи куди проникає людство; 2) сфера Землі і найближчого космосу, що видозмінена людиною колись чи яка буде змінена в найближчому майбутньому; 3) частина біофери, що використовується людьми.

Антропосфера - 1) земная сфера, где живет или куда проникает человечество; 2) сфера земли и ближайшего космоса, в наибольшей степени прямо и косвенно видоизмененная человеком в прошлом или которая будет изменена людьми в ближайшем будущем; 3)используемая людьми часть биосферы.

Апвелінг - підняття глибинних холодних вод, насичених поживними елементами, до поверхні океану. Стійкий апвелінг формується в деяких місцях Світового океану в результаті складної взаємодії різних течій. У зоні апвелінгу спостерігається, як правило, висока біологічна продукція.

Апвеллинг - подъем глубинных холодных вод, насыщенных питательными элементами, к поверхности океана. Устойчивый Апвеллинг формируется в некоторых местах Мирового океана в результате сложного взаимодействия различных течений. В зоне А. наблюдается, как правило, высокая биологическая продукция.

Апобіосфера - вищі шари атмосфери (вище 60-80 км), у які ніколи, навіть випадково, не піднімаються живі організми, і куди біогенні речовини заносяться в дуже незначній кількості.

Апобиосфера - высшие слои атмосферы (выше 60-80 км), в которые никогда, даже случайно не поднимаются живые организмы и куда биогенные вещества заносятся лишь в очень незначительном количестве.

Ареал – галузь поширення виду чи екосистеми певного типу. Проблема охорони природи – це багато в чому проблема збереження ареалів видів і природних екосистем.

Ареал - область распространения вида или экосистемы определенного типа. Проблема охраны природы - это во многом проблема сохранения ареалов видов и естественных экосистем.

Ареал екологічний - регіон, де вид може перебувати у зв`язку з наявністю умов, що підходять для нього незалежно від того, де розташований цей регіон і чи відокремлений він нездоланними для виду перешкодами.

Ареал экологический - регион, где вид может обитать в связи с наличием подходящих для него условий вне зависимости от того, где расположен этот регион и отделен ли он непреодолимыми для вида преградами.

Ареал природний - ареал, що не змінений людською діяльністю.

Ареал естественный - ареал, не измененный человеческой деятельностью.

Аридизація суші - складний і різноманітний комплекс процесів зменшення ступеня зволоженості територій і викликаного цим скороченням біологічної продуктивності екосистем. Аридизація суші відбувається у зв`язку з природним (циклічні зміни клімату), та антропогенними (відсмоктування підземних вод, ерозія, пилові бурі) причинами. Наслідком аридизації суші є поява пустель і поглиблення ступеня сухості пустельних територій.

Аридизация суши - сложный и разнообразный комплекс процессов уменьшения степени увлажненности территорий и вызванного этим сокращения биологической продуктивности экосистем. А. происходит как в силу природных (циклические изменения климата), так и антропогенных (откачка подземных вод, эрозия, пыльные бури) причин. Следствием А. является опустынивание и углубление степени сухости пустынных территорий.

Аридний клімат - сухий клімат областей з малою кількістю атмосферних опадів і високими температурами повітря, що відчувають великі добові коливання. В умовах аридного клімату переважають ландшафти пустель і напівпустель, дуже поширені еолові форми рельєфу.

Аридный климат - сухой климат областей с малым количеством атмосферных осадков и высокими температурами воздуха, испытывающими большие суточные колебания. В условиях А.к. преобладают ландшафты пустынь и полупустынь, широко распространены эоловые формы рельефа.

Арктичні пустелі - території, розташовані до півночі від зони тундри і являють собою екосистеми з дуже низькою біологічною продукцією. Вони займають острова Землі Франца-Йосипа, Північну Землю, Гренландію та ін. Арктичні пустелі відрізняються бідністю складу біоти. Із рослин наявні переважно лишайники і мохи, рідше квіткові. Тваринний світ також бідний, але інколи зустрічаються лемінги, песець, білий ведмідь.

Арктические пустыни - территории, расположенные к северу от зоны тундр и представляющие экосистемы с очень низкой биологической продукцией, чередующиеся с вечными льдами и снегами. Они занимают острова Земли Франца-Иосифа, Северную Землю, Гренландию и др. Арктические пустыни отличаются бедностью состава биоты. Из растений представлены преимущественно лишайники и мхи, реже цветковые. Животный мир также беден, но иногда встречаются лемминги, песец и даже белый медведь.

Асоціація геохімічна - група хімічних елементів, що знаходяться в окремих природних частинах поверхневого шару земної кори. Так, перша асоціація геохімічна, що утворюється воднем, вуглецем і киснем, дорівнює живій речовині. Концепція А.г. розроблена В.І. Вернадським і А.С. Ферсманом.

Ассоциация геохимическая - группа химических элементов, находящихся в отдельных природных областях поверхностного слоя земной коры. Так, первая А.г., образуемая водородом, углеродом, азотом и кислородом, соответствует живому веществу. Концепция А.г. разработана В.И. Вернадским и А.Е. Ферсманом.

Атмосфера - газоподібна оболонка планети Земля, що складається із суміші різних газів, водяної пари і пилу. Атмосферу поділяють на оболонки - тропосферу, стратосферу, мезосферу, іоносферу і екзосферу. Перехідні частини атмосфери між сусіднімі оболонками називають відповідно - тропопауза, стратопауза, і т. д. Висота найближчої до Землі частини атмосфери тропосфера складає 8-10 км біля полюсів і 16-18 км біля екватора.

Атмосфера – газообразная оболочка планеты Земля, состоящая из смеси различных газов, водяных паров и пыли. Атмосферу делят на оболочки – тропосферу, стратосферу, мезосферу, ионосферу и экзосферу. Переходные области атмосферы между соседними оболочками называют соответственно – тропопауза, стратопауза и т. п. Высота ближайшей к Земле части атмосферы – тропосферы – составляет 8-10 км у полюсов и 16-18 км у экватора.

Атмосферне випромінювання - власне інфрачервоне випромінювання атмосфери і хмар в межах довжини хвиль від 4 до 120 мкм.

Атмосферное излучение - собственное инфракрасное излучение атмосферы и облаков в пределах длин волн от 4 до 120 мкм.

Атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, що являє собою природну суміш газів атмосфери, яка знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень.

Атмосферный воздух - жизненно важный компонент окружающей природной среды, представляющий собой естественную смесь газов атмосферы, находящуюся за пределами жилых, производственных и иных помещений.

Атмосферні опади - вода в рідкому стані (дощ, мряка) і твердому (сніг, град, крупа), що випадає із хмар або осідає безпосередньо із повітря на поверхню Землі і предметів (роса, паморозь, іній, ожеледь) у результаті конденсації водяної пари, яка знаходиться в повітрі. Атмосферні опади - це також кількість води, що випала в певному місці за певний проміжок часу (як правило, вимірюється товщиною шару води, що випала в мм). У середньому на земній кулі випадає близько 1000 мм опадвів на рік, а в пустелях і високих широтах - менше 250 мм.

Атмосферные осадки - вода в капельножидком (дождь, морось) и твердом (снег, крупа, град) состоянии, выпадающая из облаков или осаждающаяся непосредственно из воздуха на поверхность Земли и предметов (роса, изморось, иней, гололед) в результате конденсации водяного пара, находящегося в воздухе. А.о. - это также количество выпавшей воды в определенном месте за определенный промежуток времени (обычно измеряется толщиной слоя выпавшей воды в мм). В среднем на земном шаре выпадает ок. 1000 мм осадков в год, а в пустынях и высоких широтах - менее 250 мм.

Базис ерозії – горизонтальна поверхня, на рівні якої водний потік втрачає свою силу і водна ерозія припиняється. Розрізняють: загальний базис ерозії – рівень Світового океану і місцеві базиси ерозії – рівень води в озері; місці впадання припливів у річку, виходів твердих порід, що загачують річку та ін.

Базис эрозии - горизонтальная поверхность, на уровне которой водоток теряет свою силу и водная эрозия прекращается. Различают: общий Б.э. - уровень Мирового океана и местные Б.э. - уровень воды в озере, месте впадения притоков в реку, выходов твердых пород, запруживающих реку, и др.

Байрачні ліси - широколисті ліси і дуба, ясеня, клена, груші та інших порід, що ростуть невеликими ділянками по верхів`ям і схилам байраків у лісостеповій і степовій зонах Східноєвропейської рівнини.

Байрачные леса – широколиственные леса из дуба, ясеня, клена, груши и других пород, произрастающие небольшими участками по верховьям и склонам балок (байраков) в лесостепной и степной зонах Восточно-Европейской равнины.

Бар’єр географічний – будь-яка географічна перешкода (водний простір, гори), що перешкоджають обміну генами між близькоспорідненими популяціями.

Барьер географический - любая географическая преграда (водное пространство, горы), препятствующее обмену генами между близкородственными популяциями.

Басейн підземних вод - сукупність водоносних горизонтів і слабкопроникних шарів, що характеризується замкнутим балансом підземних вод (тобто рівністю у багатолітньому розрізі величин живлення і розвантаження підземних вод).

Бассейн подземных вод - совокупность водоносных горизонтов и слабопроницаемых (водоупорных) пластов, характеризующаяся замкнутым балансом подземных вод (т. е. равенством в многолетнем разрезе величин питания и разгрузки подземных вод).

Басейн поверхневого водного об`єкта - територія, що складається з водозбірних площ гідравлічно пов`язаних водоймищ і водостоків, головний із яких впадає в море чи озеро.

Бассейн поверхностного водного объекта - территория, включающая водосборные площади гидравлически связанных водоемов и водотоков, главный из которых впадает в море или озеро.

Басейнове регулювання стоків – регулювання річкових стоків у природних умовах у результаті тимчасового затримання в басейні річки частини розталих снігових і дощових вод.

Бассейновое регулирование стока - регулирование речного стока в естественных условиях в результате временного задержания в бассейне реки части талых снеговых и дождевых вод.

Басейновий підхід – сукупність прийомів у географічних і екологічних дослідженнях, в основу яких покладено уявлення про континуальність географічної оболонки, де як основний інтегруючий фактор виступав водний стік. У відповідності до Б. п. просторова структура географічної оболонки являє собою систему ієрархій басейнів різного рангу. Б. п. Зручний для балансових розрахунків, де на вході – опади, що осідають на площу басейну, а на виході – річкового стоку.

Бассейновый подход - совокупность приемов в географических и экологических исследованиях, в основу которой положено представление о континуальности географической оболочки, где в качестве основного интегрирующего фактора выступает водный сток. В соответствии с Б.п. пространственная структура географической оболочки представляется системой иерархий бассейнов разного ранга. Б.п. удобен для балансовых расчетов, где на входе - осадки, выпадающие на площадь бассейна, а на выходе - речной сток.

Батіаль – простір морського дна (частина бенталі), що охоплює глибини континентального схилу (200-3000 м, часто вказується 2000 м). Батіаль розташована між сублітораллю і абісаллю. Батіаль відрізняється розрідженістю життя.

Батиаль - пространство морского дна (часть бентали), охватывающее глубины континентального склона (200 – 3000 м, часто указывается 2000 м). Батиаль расположена между сублиторалью и абиссалью. Батиаль отличается разреженностью жизни.

Безстічна ділянка – ділянка внутрішньоматерикового стоку, що позбавлена зв’язку через річні системи з океаном. Як правило, розташована в аридних зонах, а також на територіях з плоским рельєфом.

Бессточная область - область внутриматерикового стока, лишенная связи через речные системы с океаном. Обычно расположена в аридных зонах, а также на территориях с плоским рельефом.

Бенталь (бентос) – частина водоймищ, що заселена донними організмами – бентосом. Практично – усе дно водоймищ. Організми, що населяють бенталь, називаються донними або бентосними. Бенталь – одна із найголовніших екологічних зон Світового океану.

Бенталь (бентос) - область водоемов, заселенная донными организмами - бентосом. Практически - все дно водоемов. Организмы, населяющие бенталь, называются донными или бентосными. Бенталь - одна из главнейших экологических зон мирового океана.

Бета - випромінювання - Бета-частки - це електрони, яки вибиті із ядра атома і несуть негативний заряд. Проникаюча здатність у бета-випромінювання вища ніж у альфа-випромінювання, але менша ніж у гамма-випромінювання. Може викликати опіки шкіри, а при попаданні в організм - рак.

Бета-излучение - Бета-частицы - это электроны, выбитые из ядра атома и несущие один отрицательный заряд. Проникающая способность у бета-излучения выше, чем у альфа-излучения, но меньше, чем у гамма-излучения. Может вызывать ожоги кожи, а при попадании в организм – рак.

Біогеографічна область – велика за площею флористично–фауністичний підрозділ Земної кулі, що виділяється головним чинником за стильністю історико - еволюційного розвитку фауни і флори.

Биогеографическая область - крупное по площади флористично-фаунистическое подразделение земного шара, выделяемое главным образом по общности историко-эволюционного развития фауны и флоры.

Біогеосфера – оболонка Земної кулі (частина біосфери), у якій сконцентрована основна маса речовини планети, розташована на контакті поверхні літосфери, приземного шару атмосфери і мілководдях чи верхнього шару гідросфери.

Биогеосфера - оболочка земного шара (часть биосферы), в которой сконцентрирована основная масса живого вещества планеты, расположена на контакте поверхности литосферы, приземного слоя атмосферы и мелководий или верхнего слоя гидросферы.

Біогеохімічний бар’єр (або ландшафтно-геохімічний бар’єр) – зона різко підвищених концентрацій тих чи інших хімічних елементів у порівнянні з середнім вмістом їх у даному ландшафті (ландшафтним кларком).

Биогеохимический барьер, или ландшафтно-геохимический барьер - зона резко повышенных концентраций тех или иных химических элементов по сравнению со средним содержанием их в данном ландшафте (ландшафтным кларком).

Біогеохімічний кругообіг хімічних елементів – циклічні процеси переміщення і трансформації хімічних елементів у межах біосфери, що відбуваються між її (біо) хорологічними підрозділами: біогеоценозами, ландшафтами.

Биогеохимический круговорот химических элементов - циклические процессы перемещения и трансформации химических элементов в пределах биосферы, происходящие между ее (био) хорологическими подразделениями: биогеоценозами, ландшафтами и т.п.

Біогеохімічні аномалії – масові порушення розвитку росту й функціонування живих організмів, що спостерігаються на певній території (біогеохімічної провінції) і викликані недостатнім чи надлишковим вмістом у середовищі (біотопі) певних елементів.

Биогеохимические аномалии - массовые нарушения развития, роста и функционирования живых организмов, наблюдаемые на определенной территории (биогеохимической провинции) и вызванные недостаточным или избыточным содержанием в среде (биотопе) определенных элементов.

Біогеохімія - галузь геохімії, що вивчає геохімічні процеси, які відбуваються в біосфері за участі організмів. Вона розглядає роль організмів у процесі міграції, розподілу, розсіяння і концентрації хімічних елементів у земній корі.

Биогеохимия — отрасль геохимии, изучающая геохимические процессы, происходящие в биосфере при участии организмов. Она рассматривает роль организмов в процессе миграции, распределения, рассеяния и концентрации химических элементов в земной коре.

Біогеоценоз – стійка, екологічна система, що самостійно регулюється, в якій органічні компоненти нерозривно пов`язані з неорганічними.

Биогеоценоз - устойчивая саморегулирующаяся экологическая система, в которой органические компоненты неразрывно связаны с неорганическими.

Біогеоценологія – наукова дисципліна, що досліджує будову і функціонування біогеоценозів, галузь знань на межі біології, екології і географії.

Биогеоценология - научная дисциплина, исследующая строение и функционирование биогеоценозов, отрасль знания на стыке биологии, экологии и географии.

Біогоризонти – функціональні підрозділи морів у біоценозах (напр.. горизонт листяної запони в березовому лісі, горизонти ґрунтів). Термін запроваджено Ю.П. Бялловичем (1960 р.).

Биогоризонты - функциональные подразделения слоев в биоценозах (напр., горизонт листового полога в березовом лесу, горизонты почв). Термин введен Ю.П. Бялловичем (1960).

Біографічний бар’єр – будь-яка перешкода (географічного і біологічного характеру) на шляху поширення виду чи угруповання популяції тварин і рослин.

Биографический барьер - любое препятствие (географического и биологического характера) на пути распространения вида или сообщества популяций животных и растений.

Біологічний кругообіг - біогенна міграція атомів, коловорот речовин являє собою два протилежних процеси - акумуляцію елементів у живих організмах і мінералізацію в результаті розпаду мертвих організмів. Утворення живої речовини переважає на поверхні суші, у верхніх шарах морів, мінералізація його - в ґрунті і глибинах морів.

Биологический круговорот - биогенная миграция атомов, круговорот веществ представляет собой два противоположных процесса - аккумуляцию элементов в живых организмах и минерализацию в результате разложения мертвых организмов. Образование живого вещества преобладает на поверхности суши, в верхних слоях морей, минерализация его - в почве и глубинах морей.

Біосфера - область поширення життя на Землі. Жива оболонка Землі.

Биосфера – область распространения жизни на Земле. Живая оболочка Земли.

Біотоп – однорідна за умовами життя для певних видів рослин чи тварин, або ж для формування певного біоценозу ділянка території. Основні біотопи Землі: моря і океани – 71 %; гори і пустелі – 16 %; льодовики, джунглі, ліси – 8 %; землі, що придатні для обробки – 5 %. Синонім: екотоп.

Биотоп - однородный по условиям жизни для определенных видов растений или животных, или же для формирования определенного биоценоза участок территории. Основные биотопы Земли: моря и океаны - 71%; горы и пустыни - 16%; ледники, джунгли, леса - 8%; земли, пригодные для обработки - 5%.Син.: экотоп.

Біохор – сукупність схожих біотопів, життєвий округ (наприклад, сукупність піщаних, глинястих і кам'янистих пустель складає біохор пустель).

Биохор - совокупность сходных биотопов, жизненный округ (например, совокупность песчаных, глинистых и каменистых пустынь составляет биохор пустынь). Биохоры объединяются в биоциклы.

Богара – землі в зоні землеробства, що зрошується, на яких сільськогосподарські культури вирощують без поливання. Інколи богарними називають взагалі неполивні землі.

Богара - земли в зоне орошаемого земледелия, на которых сельскохозяйственные культуры выращивают без полива. Иногда богарными называют вообще неполивные земли.

Болото – надлишково зволожена, (де атмосферні опади перевищують випари) ділянка поверхні землі і відповідна екосистема, що характеризується нагромадженням у верхніх горизонтах субстрату мертвих рослинних залишків, що не зазнали розпаду (які потім перетворюються в торф). Болота – санітари агроекосистеми. Вода, що стікає до них, може містити добрива, залишки пестицидів, нафтопродукти, стоки з перегноєм, а струмки, які витікають з боліт, повністю очищені від цих домішок. В Естонії є досвід використання боліт для знезараження найбільш токсичних тваринницьких стоків свиноферм.

Болото - избыточно увлажненный (атмосферные осадки превышают испарение) участок поверхности земли и соответствующая экосистема, характеризующиеся накоплением в верхних горизонтах субстрата мертвых неразложившихся растительных остатков (превращающихся затем в торф). Болото - санитары агроэкосистем. Стекающая в них вода может содержать удобрения, остатки пестицидов, нефтепродукты, навозные стоки, а вытекающие из болота ручьи полностью очищены от этих примесей. В Эстонии есть опыт использования болот как очистных сооружений для обеззараживания наиболее токсичных животноводческих стоков свиноферм.

Буревій – вітер руйнівної сили, швидкість якого перевищує 32 м/с і відповідає 12 балам за шкалою Бофорта. Може виникнути на суші, при таких явищах, як шквал та ін. Але найчастіше буревійний вітер спостерігається на морі в глибоких циклонах, тайфунах.

Ураган – разрушительной силы ветер, скорость которого превышает 32 м/с и соответствует 12 баллам по шкале Бофорта. Может возникать на суше, при таких явлениях, как шквал и т. п. Но чаще всего ураганный ветер наблюдается на море в глубоких циклонах, тайфунах.

Буря пилова – сильний (25-32 м/с) вітер, що несе величезну кількість твердих частинок (ґрунту, піску), які видуваються з незахищених рослинністю місцях. Б. п. властива для аридних областей і розораних територій. У останньому випадку є показником неправильної агротехніки. Поодинока Б. п. у Середній Азії і Казахстані виносить із плакорних ґрунтів 10 = 100 т/км² речовини, із піщаних масивів - 5 = 10 т/км², а із солончаків у середньому по 100 т. ґрунту з кожного км² освоєних земель.

Буря пыльная - сильный (25-32 м/с) ветер, несущий огромное количество твердых частиц (почвы, песка), выдуваемых в незащищенных растительностью местах и наметаемых в др. Б. п. характерна для аридных обл. и распаханных территорий. В последнем случае является показателем неправильной агротехники. Единичная Б. п. в Средней Азии и Казахстане выносит из плакорных почв 10-100 т/км² вещества, из песчаных массивов - 5-10 т/км², а из солончаков - 100-1000 т/км². Знаменитая Б. п., случавшаяся в США в 1934 г., уносила за сутки в среднем по 100 т почвы с каждого км² освоенных земель.

Буря соляна – підняття і перенесення солей з територій, що висохли і зайняті були раніше морем (наприклад, перенесення солей з Аральського моря, що висихає в землеробські райони Середньої Азії).

Буря соляная - подъём и перенос солей высохших территорий, занимаемых ранее морем (напр., перенос солей высыхающего Аральского моря в земледельческие районы Средней Азии.

Буферна спроможність ґрунту - спроможність ґрунту підтримувати хімічний стан на незмінному рівні при впливові на ґрунт потоку хімічної речовини.

Буферная способность почвы - способность почвы поддерживать химическое состояние на неизменном уровне при воздействии на почву потока химического вещества.

Вивітрювання – процес механічного руйнування і хімічної зміни гірських порід і мінералів земної поверхні і приповерхових шарів літосфери під впливом різних атмосферних агентів, ґрунтових і поверхових вод, життєдіяльності організмів і продуктів їх розпаду. Розрізняють хімічне, фізичне і біологічне вивітрювання.

Выветривание - процесс механического разрушения и химического изменения горных пород и минералов земной поверхности и приповерхностных слоев литосферы под влиянием различных атмосферных агентов, грунтовых и поверхностных вод, жизнедеятельности организмов и продуктов их разложения. Различают химическое, физическое и биологическое выветривание.

Вилуговування – процес переходу в розчин водорозчинних речовин гірської породи або ґрунту і винесення з екосистеми або переведення їх у глибокі горизонти.

Выщелачивание - процесс перехода в раствор водорастворимых веществ горной породы или почвы и вынос из экосистемы или перевод их в глубокие горизонты.

Витрата річки – кількість води, що протікає через перетин річки за 1 с.

Расход реки – количество воды, протекающей через сечение реки за 1 секунду.

Вік ландшафту – відрізок часу, з початку якого до теперішнього моменту ландшафт функціонує в умовах однієї інваріантної структури.

Возраст ландшафта - отрезок времени, с начала которого до настоящего момента ландшафт функционирует в условиях одной инвариантной структуры.

Вітасфера – шар біосфери, що складається з організмів, які живуть нині і залучають частини атмосфери, гідросфери, літосфери в біогенний колообіг. Потужність вітасфери на суші до сотні метрів.

Витасфера - слой биосферы, включающий ныне живущие организмы и вовлекаемые ими в биогенный круговорот части атмосферы, гидросферы и литосферы. Мощность витасферы на суше до сотни метров.

Вічна (багаторічна) мерзлота – умовний невизначений термін, що використовується в різних значеннях: 1) явище тривалого охолодження гірських порід верхньої частини земної кори до нульової температури; 2) шар чи зона поширення гірських порід, що довго не розстають; 3) гірські породи, що зацементовані замерзлою в них вологою (багаторічні мерзлі породи).

Вечная (многолетняя) мерзлота - условный неопределенный термин, используемый в разных значениях: 1) явления длительного охлаждения горных пород верхней части земной коры до нулевой температуры; 2) слой или область распространения долгое время не оттаивающих горных пород; 3) горные породы, сцементированные замерзшей в них влагой (многолетние мерзлые породы).

Вода - найважливіший екологічний ресурс і головна складова живих організмів. Для організмів, що знаходяться в приземному шарі атмосфери і в ґрунті, головним джерелом води є опади. Екологічна роль опадів змінюється в залежності від інших параметрів клімату, особливо від температурного режиму, що визначає інтенсивність випаровування води з поверхні ґрунту, водоймище чи транспірації рослин.

Вода - важнейший экологический ресурс и главная составляющая живых организмов. Для организмов, обитающих в приземном слое атмосферы и в почве, главным источником воды являются осадки. Экологическая роль осадков меняется в зависимости от других параметров климата, в особенности от температурного режима, который определяет интенсивность испарения воды с поверхности почвы, водоема или транспирации растений.

Вода мінеральна – вода, компонентний склад якої відповідає вимогам лікувальних цілей.

Вода минеральная - вода, компонентный состав которой отвечает требованиям лечебных целей.

Вода питна – вода, в якій бактеріологічні, органолептичні показники і показники токсичних хімічних речовин знаходяться в межах норм питного водопостачання.

Вода питьевая - вода, в которой бактериологические, органолептические показатели и показатели токсических химических веществ находятся в пределах норм питьевого водоснабжения.

Вода технічна – вода, крім питної, мінеральної і промислової, придатна для використання в народному господарстві.

Вода техническая - вода, кроме питьевой, минеральной и промышленной, пригодная для использования в народном хозяйстве.

Водневий показник (рН) – впливає на розвиток водних рослин, характер протікання продукцій них процесів. У природних водах концентрація іонів водню залежить, головним чином, від співвідношення концентрації вугільної кислоти і її іонів. Джерелами вмісту іонів водню у воді є також гумінові кислоти, що наявні в кислих ґрунтах і, особливо, у болотистих водах, гідроліз солей важких металів.

Водородный показатель (рН) – влияет на развитие водных растений, характер протекания продукционных процессов. В природных водах концентрация ионов водорода зависит, главным образом, от соотношения концентраций угольной кислоты и ее ионов. Источниками содержания ионов водорода в воде являются также гуминовые кислоты, присутствующие в кислых почвах и, особенно, в болотных водах, гидролиз солей тяжелых металлов.

Водно-болотні угіддя – райони боліт, фенів, торф’яних угідь чи водоймищ – природних чи штучних, постійних чи тимчасових, стоячих чи проточних, прісних, солонуватих чи солоних, у тому числі і морські акваторії, глибина яких при відпливі не перевищує 6 м.

Водно-болотные угодья - районы болот, фенов, торфяных угодий или водоемов - естественных или искусственных, постоянных или временных, стоячих или проточных, пресных, солоноватых или соленых, включая морские акватории, глубина которых при отливе не превышает 6 м.

Вододіл – лінія, що розділяє басейни водозбірні суміжних рік, водоймищ чи накопичення підземних вод. Розрізняють: головний вододіл – між сусідніми річковими системами; боковий вододілу – між суміжними притоками основної ріки, а також поверхневих і підземний вододілів.

Водораздел - линия, разделяющая бассейны водосборные (водосборы) смежных рек, водоемов или скоплений подземных вод. Различают: главный водораздел - между соседними речными системами; боковой водораздел - между смежными притоками основной реки, а также поверхностный и подземный водоразделы.

Водоймище дистрофне – водоймище з дуже малим вмістом біогенних речовин і тому бідне життєвим середовищем.

Водоём дистрофный - водоём с очень малым содержанием биогенных веществ и потому бедный жизнью.

Водоймище евтрофне – неглибоке, що добре прогрівається, відрізняється великою продуктивністю і підвищеним вмістом біогенних елементів.

Водоём эвтрофный - неглубокий, хорошо прогреваемый водоём, отличающийся большой продуктивностью и повышенным содержанием биогенных элементов.

Водоймище мезотрофне – водоймище середньої продуктивності (з середнім вмістом біогенних елементів).

Водоём мезотрофный - водоём средней продуктивности (со средним содержанием биогенных элементов).

Водоймище оліготрофне – водоймище з низьким рівнем первинної продуктивності (низьким вмістом біогенних елементів).

Водоём олиготрофный - водоём с низким уровнем первичной продуктивности (низким содержанием биогенных элементов).

Водоймище полісапробне – водоймище з великим вмістом органічних речовин і тому населене сапробіонтами. Водоймище полісапробне часто утворюється в місцях спускання стічних вод.

Водоём полисапробный - водоём с большим содержанием органических веществ и потому населенный сапробионтами. Водоем полисапробный нередко образуется в местах спуска сточных вод.

Водоносний горизонт – відносно єдина в гідравлічному відношенні товща (шар чи кілька шарів, пласт тощо) водопроникних гірських порід, пори, тріщини чи пустоти яких заповнені підземними водами.

Водоносный горизонт - относительно выдержанная и единая в гидравлическом отношении толща (слой или несколько слоев, пласт и т. д.) водопроницаемых горных пород, поры, трещины или пустоты которых заполнены подземными водами.

Вулкан – небезпечний геологічний процес, що характеризується періодичними викидами в атмосферу газів, попелу, твердих і розплавлених порід. Дія вулканів прямо пов’язана з глибинними процесами землі.

Вулкан – опасный геологический процесс, характеризующийся периодическими выбросами в атмосферу газов, пепла, твердых и расплавленных пород. Действие вулканов напрямую связано с глубинными процессами Земли.

Вулкан грязьовий – діє, коли шаровий тиск в глиняних породах перевищить гідростатичний. Тоді гази, до складу яких входить метан, оксид вуглецю, аргон, викидають з глибини воду, уламки порід, перетертий глиняний матеріал.

Вулкан грязевой – действует, когда пластовое давление в глинистых породах, превысит гидростатическое. Тогда газы, в состав которых входит метан, оксид углерода, азот, сероводород, аргон, выбрасывают из глубины воду, обломки пород, перетертый глинистый материал.

Газ болотний – суміш газів, що утворюються в природних умовах при анаеробному мікробіологічному розпаді органічних речовин (головним чином рослинних залишків).

Газ болотный - смесь газов, образующаяся в природных условиях при анаэробном микробиологическом разложении органических веществ (главным образом растительных остатков).

Газ природний (горючий) – суміш горючих газів, що утворюються природним шляхом у різних геолого-геохімічних умовах (переважно вуглеводів). Основний компонент – метан (до 99 %). Газ природний зустрічається у вільному стані, утворюючи газові, газоконденсатні і нафтогазові поклади, а також у розчиненому стані в нафті і в підземних водах.

Газ природный (горючий) - естественно образующаяся в различных геолого-геохимических условиях смесь горючих газов (преимущественно углеводородов). Основной компонент – метан (до 99 %). Г.п. встречается в свободном состоянии, образуя газовые, газоконденсатные и нефтегазовые залежи, а также в растворенном состоянии в нефти и в подземных водах.

Гамма-випромінювання – електромагнітне випромінювання, подібне до рентгенівського, що виділяється нестабільним ядром атома і не відхиляється в електромагнітному полі та рухається зі швидкістю світла. Має високу приникну здатність, але не робить матеріали радіоактивними. Проникна здатність гамма-випромінювання значно перевищує проникну здатність альфа - і бета – випромінювання, однак шкода, що завдається гамма-випромінюванням, значно менше.

Гамма-излучение - электромагнитное излучение, подобное рентгеновскому, выделяемое нестабильным ядром атома, которое не отклоняется в электромагнитном поле и движется со скоростью света. Обладает высокой проникающей способностью, но не делает материалы радиоактивными. Проникающая способность гамма-излучения значительно превышает проникающую способность альфа - и бета - излучений, однако вред, причиняемый гамма-излучением, значительно меньше.

Геобіосфера – шари біосфери в межах суші.

Геобиосфера - слои биосферы в пределах суши.

Географічна оболонка Землі – комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії речовин окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Географічна оболонка слугує довкіллям для людського суспільства і, у свою чергу, бере на себе значний у основному негативний вплив від нього.

Географическая оболочка Земли – комплексная оболочка Земли, которая образовалась вследствие взаимопроникновения и взаимодействия веществ отдельных геосфер - литосферы, гидросферы, атмосферы и биосферы. Географическая оболочка служит окружающей средой для человеческого общества и, в свою очередь, принимает на себя значительное, в основном негативное воздействие от него.

Геоекологія – досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів – до біосфери включно, і поділяється на екологію суші, екологію прісних вод, екологію моря, високогір'я.

Геоэкология – исследует экосистемы (геосистемы) высоких иерархических уровней – до биосферы включительно, и подразделяется на экологию суши, экологию пресных вод, экологию моря, экологию высокогорий и т. д.

Геопатогенна зона – територія, на якій люди захворюють, почувають себе дискомфортно і навіть помирають від негативного впливу геофізичних умов, пов’язаних з специфічною будовою земної кори (потужні тектонічні розломи, карстові пустоти, великі родовища залізних руд).

Геопатогенная зона – территория, на которой люди заболевают, чувствуют себя дискомфортно и даже умирают от негативного влияния геофизических условий, связанных с специфическим строением земной коры (мощные тектонические разломы, карстовые пустоты, крупные месторождения железных руд и др.).

Геосистема – сукупність елементів земної кори, що знаходяться у відношеннях і зв’язках між собою і утворюють певну цілісність, єдність. Геосистема – безрозмірна одиниця географічної структури (геосистема найвищого рангу – географічна оболонка) і в цьому значенні близька до терміна екосистема, але остання обов’язково з акцентом на біоту. Термін геосистема дуже близький до поняття природний територіальний комплекс (ПТК).

Геосистема - совокупность элементов земной коры, находящихся в отношениях и связях между собой и образующих определенную целостность, единство. Геосистема - безразмерная единица географической структуры (геосистема наивысшего ранга - географическая оболочка) и в этом смысле близка к термину экосистема, но последняя обязательно с акцентом на биоту. Термин геосистема очень близок понятию природный территориальный комплекс (ПТК).

Гідросфера – водна частина біосфери.

Гидросфера – водная часть биосферы.

Гіпобіосфера – шар літосфери, куди живі організми можуть попадати лише в результаті випадкових причин і де вони можуть тимчасово існувати, але не нормально жити і розмножуватися (нижній аналог парабіосфери, частина панбіосфери).

Гипобиосфера - слой литосферы, куда живые организмы могут попадать лишь в результате случайных причин и где они в состоянии временно существовать, но не нормально жить и размножаться (нижний аналог парабиосферы, часть панбиосферы).

Гірські екосистеми – займають значні площі суші. Гірські системи – найважливіший фактор формування клімату, оскільки вони є природними перешкодами при переміщенні великих повітряних мас і хмар, що несуть дощі.

Горные экосистемы - занимают значительные площади суши. Горные системы - важнейший фактор формирования климата, так как они служат естественными преградами при перемещении больших воздушных масс и облаков, несущих дожди.

Гомеостаз – здатність екосистеми протистояти змінам і зберігати рівновагу.

Гомеостаз – способность экосистемы противостоять изменениям и сохранять равновесие

Гомеостаз ландшафту – здатність ландшафту зберігати в основних рисах свою структуру і характер зв’язків між елементами незважаючи на зовнішній вплив.

Гомеостаз ландшафта - способность ландшафта сохранять в основных чертах свою структуру и характер связей между элементами несмотря на внешние воздействия.

Ґрунт – особливе природне утворення, що виникло в результаті перетворення поверхневих шарів літосфери під спільним впливом води, повітря, кліматичних факторів і живих організмів. Ґрунт характеризується родючістю.

Почва - особое природное образование, возникшее в результате преобразования поверхностных слоев литосферы под совместным воздействием воды, воздуха, климатических факторов и живых организмов. Почва характеризуется плодородием.

Ґрунтові води – безнапірні чи з місцевим напором підземні води першого від поверхні постійного існуючого водоносного горизонту, розташованого на першому водоупорі.

Грунтовые воды - безнапорные или с местным напором подземные воды первого от поверхности постоянно существующего водоносного горизонта, расположенного на первом водоупоре.

Групи природних вод – поділяють класи води (гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні) за переважаючим катіоном: кальцієву, магнієву, натрієву.

Группы природных вод – делят классы воды (гидрокарбонатные, сульфатные, хлоридные) по преобладающему катиону: кальциевую, магниевую, натриевую.

Гумус – органічна речовина ґрунту, що утворюється за рахунком розпаду рослинних і тваринних залишків і продуктів їх життєдіяльності. Кількість гумусу є показником родючості ґрунту, оскільки в ньому знаходяться всі основні елементи живлення рослин (гумусовий горизонт чорноземних ґрунтів містить до 30 % гумусу).

Гумус - органическое вещество почвы, образующееся за счет разложения растительных и животных остатков и продуктов их жизнедеятельности. Количество гумуса служит показателем плодородия почвы, так как в нем находятся все основные элементы питания растений (гумусовый горизонт черноземных почв содержит до 30% гумуса).

Густота річкової мережі – довжина всіх річок і струмків на 1 км² поверхні.

Густота речной сети – длина всех рек и ручьев на 1 км² поверхности.

Густота яружно-балочної мережі - середнє значення довжини всіх ярів і балок на 1 км² поверхні. Слугує наочною характеристикою ступеня прояву ерозійних процесів.

Густота овражно-балочной сети – среднее значение длины всех оврагов и балок на 1 км² поверхности. Служит наглядной характеристикой степени проявления эрозионных процессов.

Девегетація ґрунтів – втрата ґрунтами природного рослинного покриву, що призводить до поступового омертвіння ґрунтів і до втрати їх екологічних функцій.

Девегетация почв – потеря почвами естественного растительного покрова, ведущая к постепенному омертвлению почв и к утрате их экологических функций.

Деградація ґрунтів – поступове погіршення якості ґрунтів. Відбувається як у результаті стихійних природних явищ (землетрусів, ураганів тощо), так і під впливом нерегульованої господарської діяльності людини.

Деградация почв – постепенное ухудшение качества почвы. Происходит как в результате стихийных природных явлений (землетрясения, ураганы и др.), так и под влиянием нерегулируемой хозяйственной деятельности человека.

Дегуміфікація ґрунтів – втрата ґрунтами головного носія родючості – гумуса.

Дегумификация почв – потеря почвами главного носителя плодородия – гумуса.

Денудація – сукупність процесів руйнування і перенесення продуктів гірських порід і ґрунтів у понижені ділянки, що призводить до поступового вирівнювання рельєфу.

Денудация - совокупность процессов разрушения и переноса продуктов горных пород и почв в пониженные участки, приводящих к постепенному выравниванию рельефа.

Дерен – поверхневий шар ґрунту, що густо пронизаний і переплетений живими і відмерлим корінням і кореневищами рослин. Деревина властива для цілинних степів і луків. При перегниванні дернини утворюється багатий гумусом шар ґрунту.

Дерн - поверхностный слой почвы, густо пронизанный и переплетенный живыми и отмершими корнями; и корневищами растений. Дернина характерна для целинных степей и лугов. При перегнивании дернины образуется богатый гумусом слой почвы.

Детрит – 1) дрібні частинки залишків організмів і їх виділень у водному середовищі, (що спливли у воді чи ті, що осіли на дно водоймища); 2) рідко вживається у вітчизняній літературі англомовний синонім українського слова "перегній".

Детрит - 1) мелкие частицы остатков организмов и их выделений в водной среде (взвешенные в воде или осевшие на дно водоема); 2) изредка употребляемый в отечественной литературе англоязычный синоним русского слова "перегной".

Дефляція – розвіювання і видування тонкозернистих частинок з поверхні ґрунту, снігу. Цей термін є більш коректним ніж "вітрова ерозія ґрунтів".

Дефляция – развевание и выдувание тонкозернистых частиц с поверхности почвы, грунта или снега. Этот термин является более корректным, чем "ветровая эрозия почв".

Динаміка ландшафту – зміна ландшафту, що не супроводжується зміною структури і відбувається в межах єдиного інваріанта. Динаміка ландшафту – середня ланка в ланцюгу понять, що характеризують різноманітні типи змін ландшафтів: функціонування – динаміка – розвиток (еволюція). Динамічні зміни беруть участь у підготовці зміни структури ландшафту, але не тотожні їй.

Динамика ландшафта - изменения ландшафта, не сопровождающиеся изменениями структуры, т.е. происходящие в рамках единого инварианта. Динамика ландшафта - среднее звено в цепи понятий, характеризирующих различные типы изменений ландшафтов: функционирование - динамика - развитие (эволюция). Динамические изменения участвуют в подготовке перемены структуры ландшафта, но не тождественны ей.

Довговічність ландшафту – період часу, впродовж якого ландшафт або його динамічна стадія існували чи можуть існувати, зберігаючи основні риси своєї структури і функціонування.

Долговечность ландшафта - период времени, в течение которого ландшафт или его динамическая стадия существовали или могут существовать, сохраняя основные черты своей структуры и функционирования.

Довкілля – комплекс усіх об’єктів, явищ і процесів, зовнішніх стосовно даного організму, популяції чи угрупування організмів, але таких, що взаємодіють з ними. Взаємодія відбувається через колообіг речовин. Таким чином довкілля складається з речовин і організмів біоти, з якими взаємодіє даний організм, а також популяція і угрупування організмів.

Окружающая среда – комплекс всех объектов, явлений и процессов, внешних по отношению к данному организму, популяции или сообществу организмов, но взаимодействующих с ними. Взаимодействие осуществляется через круговорот веществ. Таким образом, окружающая среда включает вещества и организмы биоты, с которыми взаимодействует данный организм, а также популяция и сообщество организмов.

Донні відкладення – донні наноси і тверді частинки, які утворилися і осіли на дно водного об’єкта в результаті внутрішньоводоймищних фізико-хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження.

Донные отложения - донные насосы и твердые частицы, образовавшиеся и осевшие на дно водного объекта в результате внутриводоемных физико-химических и биохимических процессов, происходящих с веществами как естественного, так и техногенного происхождения.

Едасфера – 1) простір, що оточує організм, як правило, рослинний, на який він впливає в процесі життєдіяльності, змінюючи фізичні і хімічні показники середовища; 2) загальносвітовий ґрунтовий покрив як частина біосфери.

Эдасфера - 1) пространство, окружающее организм, обычно растительный, на которое он оказывает влияние в процессе жизнедеятельности, изменяя физические и химические показатели среды; 2) общемировой почвенный покров как часть биосферы.

Екоасиміляційна здатність, ємність – здатність даної території поглинати (асимілювати) забруднення чи негативний вплив на довкілля.

Экоассимиляционная способность, емкость - способность данной территории поглощать (ассимилировать) загрязнение или негативное воздействие на окружающую среду.

Елементи ландшафту – найпростіші частини компонентів ландшафту, із комбінації яких складається різноманітність об’єктів реального світу або максимальна межа їх членування (окремий ґрунтовий горизонт, ярус рослинного покриву, запас води в ґрунтовому горизонті.)

Элементы ландшафта - простейшие части компонентов ландшафта, из комбинации которых складывается многообразие объектов реального мира, или максимальный предел их расчленения (отдельный почвенный горизонт, ярус растительного покрова, запас воды в почвенном горизонте и т.п.).

Ерозія ґрунту – процес механічного руйнування ґрунту під дією поверхневого стоку (водна ерозія) чи вітру (вітрова ерозія).

Эрозия почвы - процесс механического разрушения почвы под действием поверхностного стока (водная эрозия) или ветра (ветровая эрозия).

Єдність живої речовини – біохімічна подібність, речова (наприклад, у споживанні кисню) і термодинамічна взаємозалежність, а також, вочевидь, і генетичний взаємозв'язок живих організмів у біосфері, що створюють нерозривний комплекс життя на планеті (її жива речовина). Цей комплекс безперервно змінюється під впливом змін в екосфері Землі і всієї еволюції біосфери, зберігаючи свою єдність.

Единство живого вещества - биохимическое подобие, вещественная (например, в потреблении кислорода) и термодинамическая взаимозависимость, а также, очевидно, и генетическая взаимосвязанность живых организмов в биосфере, создающие неразрывный комплекс жизни на планете (ее живое вещество). Этот комплекс непрерывно изменяется под влиянием перемен в экосфере Земли и всей эволюции биосферы, сохраняя свое единство.

Ємність ландшафту – кількісно виражена здатність ландшафту задовольняти будь-які потреби людини (наприклад, рекреаційна ємність ландшафту).

Ёмкость ландшафта – количественно выраженная способность ландшафта удовлетворять какие-либо нужды человека (например, рекреационная емкость ландшафта).

Ємність середовища – 1) кількість особнів чи їх угрупувань, потреби яких можуть бути задоволені ресурсами даного місцеперебування без помітного збитку для його подальшого добробуту; 2) здатність природного середовища складатися з різноманітних речовин, зберігаючи стійкість.

Ёмкость среды - 1) число особей или их сообществ, потребности которых могут быть удовлетворены ресурсами данного местообитания без заметного ущерба для его дальнейшего благосостояния; 2) способность природной среды включать в себя (абсорбировать) различные (загрязняющие) вещества, сохраняя устойчивость.

Ємність угідь – міра кількості людей чи тварин, що можуть використовувати певну територію без її порушення впродовж невизначеного тривалого часу (для людей – рекреаційна ємність).

Ёмкость угодий - мера числа людей или животных, которые могут использовать определенную территорию без ее нарушения в течение неопределенно длительного времени (для людей - рекреационная емкость).

Заболочування – процес зміни ґрунтів і ландшафту в цілому під впливом постійного надлишкового зволоження чи підтоплення, що призводить в кінцевому рахунку до утворення болота.

Заболачивание - процесс изменения почв и ландшафта в целом под влиянием постоянного избыточного увлажнения или подтопления, приводящий в конечном итоге к образованию болота

Закріплені ліси – це частина лісів державного призначення, наданих міністерством, відомствам, підприємствам, організаціям і установам для виконання даних їм спеціальних завдань – наукових, навчальних, оздоровчих та інших.

Закрепленные леса – это часть лесов государственного значения, предоставленных министерствам, ведомствам, предприятиям, организациям и учреждениям для выполнения возложенных для выполнения на них специальных задач – научных, учебных, оздоровительных и иных.

Заліснення – перетворення вільної чи культивованої землі в ліс.

Залесение - превращение свободной или культивируемой земли в лес.

Замкнуте водоймище – невелике за площею і непротічне штучне водоймище, що не має гідравлічного зв’язку з іншими поверхневими водними об’єктами.

Замкнутый водоем - небольшой по площади и непроточный искусственный водоем, не имеющий гидравлической связи с другими поверхностными водными объектами.

Замулення – нагромадження у водних об’єктах (водосховищах, озерах, ставках) наносів і осадів, що надходять до них з поверхневим стоком або в процесі руйнування берегів, відмирання водної флори і фауни. Замулення призводить до зменшення корисного об’єму водоймищ, зниженню їх експлуатаційних показників і, у кінцевому результаті, заболочуванню.

Заиление - накопление в водных объектах (водохранилищах, озерах, прудах) наносов и осадков, поступающих в них с поверхностным стоком либо в процессе разрушения берегов, отмирания водной флоры и фауны. Заиление ведет к уменьшению полезного объема водоемов, снижению их эксплуатационных показателей и, в конечном итоге, заболачиванию.

Засмічення водних об’єктів – скидання чи надходження іншим способом у водні об’єкти предметів чи піднятих частинок, що погіршують стан і ускладнюють використання водних об’єктів.

Засорение водных объектов - сброс или поступление иным способом в водные объекты предметов или взвешенных частиц, ухудшающих состояние и затрудняющих использование водных объектов.

Засолення ґрунтів – перевищення (більше 0,25 %) вмісту в ґрунті легкорозчинних солей (карбонату натрію, хлоридів і сульфатів), обумовлене або засоленістю порід, що утворюють ґрунти, або неправильним зрошуванням, принесенням солей ґрунтовими чи поверхневими водами.

Засоление почв - превышение (свыше 0,25%) содержания в почве легкорастворимых солей (карбоната натрия, хлоридов и сульфатов), обусловленное или засоленностью почвообразующих пород, или чаще неправильным орошением, приносом солей грунтовыми или поверхностными водами.

Затоплення – утворення вільної поверхні води над земною поверхнею. Являє собою один з найпоширеніших природних процесів, пов’язаних з виходом річок з берегів.

Затопление – образование свободной поверхности воды над земной поверхностью. Является одним из наиболее распространенных природных процессов, связанных с выходом рек из берегов.

Зелена зона міста – територія за межами міської зони, що зайнята лісами, лісопарками та іншими озелененими територіями, і виконує захисні санітарно-гігієнічні функції, а також є місцем відпочинку населення.

Зеленая зона города - территория за пределами городской черты, занятая лесами, лесопарками и другими озелененными территориями, выполняющая защитные санитарно-гигиенические функции и являющаяся местом отдыха населения.

Зелений масив – це найбільша одиниця паркового ландшафту. Оптимальна ширина, що забезпечує захист від шуму, пилу і створює візуальну ізоляцію, складає 100-150 м.

Зеленый массив - эта самая крупная единица паркового ландшафта. Оптимальная ширина, обеспечивающая защиту от шума, пыли, а также создающая визуальную изоляцию, составляет 100-150 м.

Земельні ресурси – землі, що використовуються чи можуть бути використані у галузях народного господарства.

Земельные ресурсы - земли, которые используют или могут быть использованы в отраслях народного хозяйства.

Земельні угіддя – землі, що систематично використовуються чи придатні для використання з конкретними господарськими цілями і відрізняються за природно-історичними ознаками.

Земельные угодья - земли, систематически используемые или пригодные к использованию для конкретных хозяйственных целей и отличающиеся по природно-историческим признакам.

Землетруси – короткочасні коливання земної кори, пов’язані з стрибкоподібним звільненням енергії в деякому просторі всередині Землі. Землетруси часто стимулюють оповзні, обвали, повіні, цунамі.

Землетрясения – кратковременные колебания земной коры, связанные со скачкообразным освобождением энергии в некотором пространстве внутри Земли. Землетрясения часто стимулируют развитие оползней, обвалов, наводнений, цунами.

Землі порушені – землі, що втратили свою господарську цінність і являють собою джерело негативного впливу на довкілля у зв’язку з порушенням ґрунтового чи рослинного покриву, гідрологічного режиму і утворенням техногенного рельєфу в результаті проведеної людської діяльності.

Земли нарушенные – земли, утратившие свою хозяйственную ценность или являющиеся источником отрицательного воздействия на окружающую среду в связи с нарушением почвенного или растительного покрова, гидрологического режима и образованием техногенного рельефа в результате произведенной деятельности человека.

Земля – найважливіша частина довкілля, що характеризується простором, рельєфом, кліматом, ґрунтовим покривом, рослинністю, надрами, водами і є головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві, а також просторовим базисом для розміщення підприємств і організацій усіх галузей народного господарства.

Земля - важнейшая часть окружающей природной среды, характеризующаяся пространством, рельефом, климатом, почвенным покровом, растительностью, недрами, водами, являющаяся главным средством производства в сельском и лесном хозяйстве, а также пространственным базисом для размещения предприятий и организаций всех отраслей народного хозяйства.

Земна кора – частина літосфери, верхня тверда оболонка Землі товщиною від 3-4 до 50-75 км (під океаном – 5-10 км). З.к. складається із осадового (морські осади не більше 1 км, на суші – у середньому 3 км), гранітного (відсутній під океаном, на суши лежить вище базальтового) і базальтового (під океаном – 102,5 км, під сушею –близько 20 км) шарів. Під океаном базальтовий шар підстелений п’ятикілометровим шаром габро.

Земная кора - часть литосферы, верхняя твердая оболочка Земли толщиной от 3-4 до50-75 км (под океаном – 5-10 км). З.к. состоит из осадочного (морские осадки не более 1 км, на суше – в среднем 3 км), гранитного (отсутствует под океаном, на суше лежит выше базальтового) и базальтового (под океаном – 102,5 км, под сушей – около 20 км) слоев. Под океаном базальтовый слой подостлан пятикилометровым слоем габбро.

Зміна ландшафту – набуття ландшафтом нових чи втрата колишніх властивостей під впливом зовнішніх факторів або саморозвитку. У природоохоронній літературі займає середнє положення в ланцюжку понять: вплив на ландшафт – зміна ландшафту – наслідки в господарській діяльності чи в здоров'ї населення. Розрізняють прямі і опосередковані зміни ландшафту в ході функціонування, динаміки чи розвитку ландшафту, оборотні і необоротні зміни ландшафту, прогресивні і регресивні зміни ландшафту, цілеспрямовані і побічні; спонтанні (пов’язані з ендогенними факторами) і зовнішні (обумовлені екзогенними факторами), зміни ландшафту в цілому чи зміни його окремих компонентів.

Изменение ландшафта - приобретение ландшафтом новых или утрата прежних свойств под влиянием внешних факторов или саморазвития. В природоохранной литературе занимает срединное положение в цепочке понятий: воздействие на ландшафт - И.л. - последствия в хозяйственной деятельности или в здоровье населения. Различают прямые и опосредованные изменения ландшафта в ходе функционирования, динамики или развития ландшафта. Обратимые и необратимые изменения ландшафта. Прогрессивные и регрессивные изменения ландшафта. Целенаправленные и побочные изменения ландшафта. Спонтанные (связанные с эндогенными факторами) и внешние (обусловленные экзогенными факторами). Изменения ландшафта в целом или же изменение отдельных компонентов ландшафта.

Зміна середовища оборотна – зміна в компонентах, що утворюють середовище чи їх поєднаннях, яка має характер коливання з відновленням колишніх умов життя (наприклад, зміна сезонів чи сукцесії).

Изменение среды обратимое - перемена в средообразующих компонентах или их сочетаниях, имеющая колебательный характер с восстановлением прежних условий жизни (например, смена сезонов или сукцессии).

Зона адаптивна – 1) певний тип місць проживання з властивими умовами середовища (море, прісні водоймища, суша, ґрунти і т.д.); 2) сукупність адаптивних можливостей, властива для систематичної групи організмів (типи адаптацій, способи використання ресурсів середовища, загальні риси образу життя); 3) умовна назва стосунків середовища, де живе організм (систематична група), і образу життя в цьому середовищі, здатності до адаптації, що призводить до вироблення організмом (систематичною групою) екологічної ніші в даній зоні адаптивній.

Зона адаптивная - 1) определенный тип местообитаний с характерными условиями среды (море, пресные водоемы, суша, почва и т.п.); 2) совокупность адаптивных возможностей, характерная для систематической группы организмов (типы адаптаций, способы использования ресурсов среды, общие черты образа жизни и т.д.); 3) условное назв. взаимоотношений среды, где живет организм (систематическая группа),. и образа жизни в этой среде, способности к адаптации, ведущие к выработке организмом (систематической группой) экологической ниши в данной зоне адаптивной.

Зона афотична – товща океану, що цілком позбавлена (менше 1 %) сонячної радіації. Із продуцентів у зоні афотичній представлені лише хемотрофи. Тут існує дуже рідко тваринне населення. У класифікації морфологічной будови біосфери те ж що афотосфера і афотобіосфера океану.

Зона афотическая - толща океана, нацело лишенная (менее 1%) солнечной радиации. Из продуцентов в зоне афотической представлены лишь хемотрофы. Здесь существует очень разреженное животное население. В классификации морфологического строения биосферы то же, что афотосфера и афотобиосфера океана.

Зона дисфотична – глибина океану, куди проникає дуже незначна частина (до 1 %) сонячної радіації. У верхньому шарі зони дисфотичної ще може відбуватися фотосинтез у деяких форм червоних подоростів. Зона дисфотична, як правило, має незначну кількість представників тваринного і рослинного світу, але тут мешкають деякі види промислових риб, наприклад, нототенія. У місцях виходу термальних глибинних вод на дні живуть специфічні види черв'яків і деякі форми хемотрофів. Зона дисфотична в структурі біосфери те ж, що дисфотосфера.

Зона дисфотическая - глубины океана, куда проникает очень незначительная часть (но все же до 1%) солнечной радиации. В верхнем слое зоны дисфотической еще может протекать фотосинтез у некоторых форм красных водорослей. 3она дисфотическая, как правило, обладает разреженным животным и растительным миром, но здесь обитают некоторые виды промысловых рыб, например нототения. В местах выхода термальных глубинных вод у дна живут специфичные виды червей и некоторые формы хемотрофов. 3она дисфотическая в структуре биосферы то же, что дисфотосфера.

Зона Світового океану – частина моря (океану), що відрізняється від ін. частин умовами середовища і тому заселена особливим комплексом організмів.

Зона мирового океана - часть моря (океана), отличающаяся от др. частей условиями среды и поэтому заселенная особым комплексом организмов.

Зона техногенного впливу – територія навколо промислового (господарського) об’єкта, на яку поширюється його вплив, що полягає в погіршенні стану повітряного водного і геологічного середовища (забруднення, порушення балансу вод, природного ландшафту).

Зона техногенного воздействия - территория вокруг промышленного (хозяйственного) объекта, на которую распространяется его воздействие, что выражается в ухудшении состояния воздушной, водной и геологической среды (загрязнение, нарушение баланса вод, естественного ландшафта и т.д.).

Зсуви – сходження гірських порід вниз схилом під дією власної ваги, ґрунту і навантаження (фільтраційного, сейсмічного чи вібраційного).

Оползни – скольжение горных пород вниз по склону под действием собственного веса грунта и нагрузки (фильтрационной, сейсмической или вибрационной).

Ієрархія природних екосистем (систем) – функціональна супідрядність (входження більш дрібних і простих у більш великі складні) системи різноманітного рівня. Прикладом І. п. с. може бути ряд: фація (біогеоценоз, елементарний ландшафт, екосистема) – місцевість – урочище – ландшафт – ландшафтна зона – фізико-географічний сектор – біосфера. Кожний рівень ієрархії має свої особливості колообігу речовин: так, на перших рівнях переважають вертикальні зв’язки, на наступних усе більшу роль як системоутворюючі починають відігравати горизонтальні чи латеральні зв’язки.

Иерархия природных экосистем (систем) - функциональное соподчинение (вхождение более мелких и простых в более крупные сложные) систем различного уровня. Примером И.п.с. может быть ряд: фация (биогеоценоз, элементарный ландшафт, экосистема) - местность - урочище - ландшафт - ландшафтная зона - физико-географический сектор - биосфера. Каждый уровень иерархии имеет свои особенности круговорота веществ: так, на первых уровнях преобладают вертикальные связи, на последующих все большую роль в качестве системообразующих начинают играть горизонтальные или латеральные связи.

Інваріантність ландшафту – сукупність притаманних ландшафту властивостей, що зберігаються незмінними при перетворенні даної категорії (виду) ландшафту під впливом різноманітних змін. Поняття запроваджено В.Б. Сучавою. Кожний із І.л. врешті-решт підлягає перетворенням, але не внаслідок динаміки, а в процесі еволюційного розвитку. І.л. є його вертикальна, горизонтальна і тимчасова структура. На основі І.л. можлива побудова ієрархічних, генетичних класифікацій ландшафту.

Инвариантность ландшафта - совокупность присущих ландшафту свойств, которые сохраняются неизменными при преобразовании рассматриваемой категории (вида) ландшафта под влиянием различных воздействий. Понятие введено В.Б. Сочавой. Каждый из И.л. в конце концов подвергается преобразованиям, но не вследствие динамики, а в процессе эволюционного развития. И.л. выступает его вертикальная, горизонтальная и временная структура. На основании И.л. возможно построение иерархических, генетических классификаций ландшафтов.

Індекс арідності – показник, що характеризує ступені сухості (арідності) клімату. За Торнтвейту, дорівнює 100 d/n, де d – нестача вологи (сума місячних різниць між опадами і сумарним випаровуванням для трьох місяців, коли норма опадів менша за річне випаровування); n – сума місячних величин випаровування за вказані місяці.

Индекс аридности - показатель, характеризующий степень сухости (аридности) климата. По Торнтвейту, равен 100 d/n, где d - недостаток влаги (сумма месячных разностей между осадками и суммарной испаряемостью для трех месяцев, когда норма осадков меньше годовой испаряемости); n - сумма месячных величин испаряемости за указанные месяцы.

Індекс ноосферності – запропонований В.Л. Казначеєвим (1985) показник, що дорівнює співвідношенню між загальним потоком природної енергії і розумною реалізацією (використанням) цієї енергії.

Индекс ноосферности - предложенный В.Л. Казначеевым (1985) показатель, равный соотношению между общим потоком природной энергии и разумной реализацией (использованием) этой энергии.

Індекс стану довкілля – агреговані індикатори. Індекси розглядаються у вигляді вершини піраміди даних про довкілля, біля основи якої знаходяться первинні дані, потім ідуть оброблені (після аналітичної роботи) дані і показники. Таким чином, показники довкілля як потік речовин, що надходять до нього, можуть бути представлені у вигляді агрегованого індексу забруднення. Показники стійкості ресурсовикористання можна звести в індекс ресурсовиснаження. Показники життєзабезпечуючої функції екосистем і підтримки біорізноманітності зводяться в агреговану міру біорізноманітності – індекс ризику екосистеми. Соціальні показники, що відображають залежність здоров'я і добробуту людини від якості довкілля можна виразити через індекс екологічного впливу на якість життя.

Индексы состояния окружающей среды - агрегированные индикаторы. Индексы рассматриваются в виде вершины пирамиды данных об окружающей среде, в основании которой находятся первичные данные, затем идут обработанные (после аналитической работы) данные и показатели. Таким образом, показатели окружающей среды как поток поступающих в нее веществ могут быть представлены в виде агрегированного индекса загрязнения. Показатели устойчивости ресурсопользования можно свести в индекс ресурсоистощения. Показатели жизнеобеспечивающей функции экосистем и поддержания биоразнообразия сводятся в агрегированную меру биоразнообразия - индекс риска экосистемы. Социальные показатели, отражающие зависимость здоровья и благосостояния человека от качества окружающей среды можно выразить через индекс экологического воздействия на качество жизни.

Індекс якості середовища – кількісний показник стану довкілля, що по-різному виражений у залежності від мети оцінки у балах чи в абсолютних одиницях.

Индекс качества среды - количественный показатель состояния окружающей среды, различно выражаемый в зависимости от целей оценки: в баллах или в абсолютных единицах.

Іоносфера – верхній шар атмосфери (на відстані 80 - 500 км від поверхні Землі), що виділяється в межах термосфери. Іоносфера відрізняється значною кількістю іонізованих молекул і атомів атмосферних газів і вільних електронів.

Ионосфера - верхний слой атмосферы (на расстоянии 80 - 500 км от поверхности Земли), выделяемый в пределах термосферы. Ионосфера отличается значительным количеством ионизированных молекул и атомов атмосферных газов и свободных электронов.

Карст – геологічне явище, пов’язане з розчиненням у воді гірських порід і утворенням при цьому підземних пустот. Господарське освоєння закарстованих масивів порід призводить до оживання карстових процесів, активізації утворення провалів і вирв.

Карст – геологическое явление, связанное с растворением водой горных пород и образованием при этом подземных пустот. Хозяйственное освоение закарстованных массивов пород ведет к оживлению карстовых процессов, активизации образования провалов и воронок.

Картографування екологічне – один із видів картографування тематичного, що відображає стан екосистеми і вплив на них (навантаження антропогенне, ступінь забруднення різноманітних компонентів, розташування заповідників та інших природних територій, що охороняються, розведення рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин, специфічних біотопів та ін.).

Картографирование экологическое - один из видов картографирования тематического, отражающий состояние экосистем и воздействие на них (нагрузка антропогенная, степень загрязнения различных компонентов, размещение заповедников и др. охраняемых природных территорий, распространение редких и исчезающих видов животных и растений, специфических биотопов и т.п.).

Картографування ландшафтів – відображення на карті розташування ландшафтів і їх морфологічних одиниць із значенням чи характеристиками їх найважливіших параметрів.

Картографирование ландшафтов - отображение на карте положения ландшафтов и их морфологических единиц со значениями или характеристиками их важнейших параметров.

Кислотність ґрунту – концентрація іонів водню в шарах ґрунту.

Кислотность почвы – концентрация ионов водорода в почвенном слое.

Класи природних вод – гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні. Очевидно в основі поділу – аніони, що переважають у воді. Кожний клас поділяється на групи за катіоном, що переважає: кальцієву, магнієву, натрієву.

Классы природных вод – гидрокарбонатные, сульфатные, хлоридные. Очевидно в основе деления – преобладающие в воде анионы. Каждый класс делится на группы по преобладающему катиону: кальциевую, магниевую, натриевую.

Класифікація ландшафтів типологічна – об'єднання ландшафтів за ознаками якісної схожості. Вищу таксономічну ступінь К.л.т. – тип ландшафту – виділяють за схожістю у співвідношеннях тепло - і вологозабезпеченості; номенклатура типів ландшафтів складається з двох елементів: теплозабезпеченості (арктичні і антарктичні, субантарктичні, бореальні, суббореальні, субтропічні та ін.) і зволоження (від гумідних до екстраарідних). Класи і підкласи ландшафтів виділяють за гіпсометричним фактором (рівнинні і гірські). Вид ландшафту виділяється за характеристиками фундаменту ландшафту: його петрографічному складу, структурним особливостям і формам рельєфу.

Классификация ландшафтов типологическая - объединение ландшафтов по признакам качественного сходства. Высшую таксономическую ступень К.л.т. - тип ландшафта - выделяют по сходству в соотношениях тепло- и влагообеспеченности; номенклатура типов ландшафтов складывается соответственно из двух элементов: теплообеспеченности (арктические и антарктические, субарктические, бореальные, суббореальные, субтропические и т.д.) и увлажнения (от гумидных до экстрааридных). Классы и подклассы ландшафтов выделяют по гипсометрическому фактору (равнинные и горные). Вид ландшафта выделяется по характеристикам фундамента ландшафта: его петрографическому составу, структурным особенностям и формам рельефа.

Клімат – багаторічний режим погоди, що визначається географічною широтою місцевості, висотою над рівнем моря і рельєфом. На клімат може мати вплив людина.

Климат - многолетний режим погоды, определяемый географической широтой местности, высотой над уровнем моря и рельефом. На климат может оказывать влияние человек.

Кліматичні фактори – абіотичні фактори середовища, пов’язані з надходженням сонячної енергії, напрямом вітрів, співвідношенням вологості і температури.

Климатические факторы - абиотические факторы среды, связанные с поступлением солнечной энергии, направлением ветров, соотношением влажности и температуры.

Коло біотичного обміну велике (біосферне) – невпинний планетарний процес закономірного циклічного, нерівномірного в часі і просторі перерозподілу речовини, енергії та інформації, що постійно входять і безперервно поновлюють екосистеми біосфери. Коло біотичного обміну велике (біосферне) складається із великої кількості незамкнених колообігів, що входять один в один, у межах екосистем більш низького, ніж біосфера, ієрархічного рівня.

Круг биотического обмена большой (биосферный) - безостановочный планетарный процесс закономерного циклического, неравномерного во времени и пространстве перераспределения вещества, энергии и информации, постоянно входящих и непрерывно обновляющих экосистемы биосферы. Круг биотического обмена большой (биосферный) состоит из бесчисленного числа входящих друг в друга незамкнутых круговоротов в пределах экосистем более низкого, чем биосфера, иерархического уровня.

Коло біотичного обміну мале (біогеоценотичне) – багаторазове невпинне, циклічне, але нерівномірний в часі і незамкнений обіг частини речовин, енергії та інформації, що входять у велике (біосферне) коло біотичного обміну в межах елементарної екологічної системи-біоценозу. Як і всі колообіги речовин, коло біотичного обміну мале (біогеоценотичне) фактично завжди не повністю замкнене. Частина речовин входить в обмін кругообігу екосистем більш високого рівня, а частина депонується (поховується) в геосферах землі.

Круг биотического обмена малый (биогеоценотический) - многократное безостановочное, циклическое, но неравномерное во времени и незамкнутое обращение части веществ, энергии и информации, входящих в большой (биосферный) круг биотического обмена в пределах элементарной экологической системы - биогеоценоза. Как и все круговороты веществ, круг биотического обмена малый (биогеоценотический) фактически всегда не полностью замкнут. Часть веществ входит в обмен круговорота экосистем более высокого уровня, а часть депонируется (захороняется) в геосферах земли.

Компоненти екологічні – основні матеріально-енергетичні складові екосистем (енергія, атмосфера, вода, ґрунтовий субстрат – гірські породи, ґрунт, ґрунт водоймищ); автотрофи–продуценти і гетеротрофи–консументи і редуценти. Екологічні компоненти забезпечують колообіг речовин. Певне співвідношення компонентів екологічних, що виникли в результаті еволюції, необхідно для нормального існування екосистем.

Компоненты экологические - основные материально-энергетические составляющие экосистем (энергия, атмосфера, вода, почвенный субстрат - горные породы, почва, грунт водоемов); автотрофы-продуценты и гетеротрофы-консументы и редуценты. Экологические компоненты обеспечивают круговорот веществ. Определенное соотношение компонентов экологических, возникшее в результате эволюции, необходимо для нормального существования экосистем.

Компоненти ландшафту – основні складові частини ландшафту, що представлені фрагментами окремих сфер географічної оболонки: літосфери, гідросфери, атмосфери і сфери поширення біоти. К.л. тісно між собою пов’язані при зміні одного із них змінюються інші і викликають "ланцюгові реакції". Відрізняють природні (гірські породи, повітря, поверхневі і підземні води, ґрунт, живу речовину) і антропогенні (сліди діяльності людини і споруди, плантації).

Компоненты ландшафта - основные составные части ландшафта, представленные фрагментами отдельных сфер географической оболочки: литосферы, гидросферы, атмосферы и сферы распространения биоты. К.л. тесно между собой связаны, при изменении одного из них изменяются др. и возникают "цепные реакции". Различают природные (горные породы, воздух, поверхностные и подземные воды, почва, живое вещество) и антропогенные (следы и опыты деятельности человека: сооружения, плантации и т.п.).

Контрастність ландшафтів – ступінь відмінностей між ландшафтами, обумовлених перш за все їх генезисом. К.л. визначається на основі врахування різноманітності складових ландшафту геосистем нищого рангу, співвідношення їх площі, характеру, ступені близькості (за генезисом) сусідніх ландшафтів.

Контрастность ландшафтов - степень различий между ландшафтами, обусловленных прежде всего их генезисом. К.л. определяется на основе учета разнообразия составляющих ландшафта геосистем низшего ранга, соотношения их площади, характера, степени близости (по генезису) соседних ландшафтов.

Корінний стан ландшафту – стан ландшафту, що завершується в процесі динаміки і характеризується максимальним ступенем рівноваги внутрішніх властивостей ландшафту і даних зовнішніх умов його існування (клімат, геологічне підґрунтя, тектоніка, сейсміка і т.д.).

Коренное состояние ландшафта - завершающее в процессе динамики ландшафта состояние, характеризующееся максимальной степенью равновесия внутренних свойств ландшафта и данных внешних условий его существования (климат, геологическое основание, тектоника, сейсмика и т.д.).

Криза екосистеми – ситуація, що виникла в результаті катастрофічних природних і антропогенних факторів (виверження вулканів, повінь, землетрус, пожежа, ерозія).

Кризис экосистемы - ситуация, возникающая в результате катастрофических природных (извержение вулкана, наводнение, землетрясение, пожар, эрозия) и антропогенных факторов.

Критичний стан природного середовища – такий стан середовища, коли подальші антропогенні впливи можуть порушити його стійкість (речовинно-енергетичний баланс) і позбавити здатності до саморегулювання і самовідновлення.

Критическое состояние природной среды – такое состояние среды, при котором дальнейшее антропогенные воздействия могут нарушить ее устойчивость (вещественно-энергетический баланс) и лишить способности к саморегулированию и самовосстановлению.

Ландшафт – конкретна територія, однорідна за своїм походженням і історії розвитку, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф. У залежності від походження розрізняють ландшафт антропогенний, природний, геохімічний, культурний, акультурний, агрикультурний, болотний, географічний, елементарний.

Ландшафт - конкретная территория, однородная по своему происхождению и истории развития, обладающая единым геологическим фундаментом, однотипным рельефом. В зависимости от происхождения различаются ландшафт антропогенный, природный, геохимический, культурный, акультурный, агрикультурный, болотный, географический, элементарный и др.

Ландшафт абіогенній – що сформувався без суттєвого впливу живої речовини. До ландшафту абіогенного умовно (оскільки вся поверхня землі пронизана в тій чи іншій мірі проявами життя) відносять ландшафти центральної частини Антарктиди, Гренландського крижаного щита, найбільш високих вершин Гімалаїв, лавові озера та ін. Ландшафти абіогенні протиставляються біогенним ландшафтам, що сформувалися під впливом живих організмів.

Ландшафт абиогенный - ландшафт, сформировавшийся без существенного влияния живого вещества. К ландшафту абиогенному условно (поскольку вся поверхность Земли пронизана в той или иной степени проявлениями жизни) относят ландшафты центральной части Антарктиды, Гренландского ледяного щита, наиболее высоких вершин Гималаев, лавовые озера и др. Ландшафты абиогенные противопоставляются биогенным ландшафтам, сформировавшимся под воздействием живых организмов.

Ландшафт антропогенний – ландшафт, властивості якого обумовлені діяльністю людини. За співвідношенням цілеспрямованих і ненавмисних змін розрізняють навмисно змінені і ненавмисно змінені ландшафти. Е. Гадач запропонував за першими зберегти назву "антропогенних", а другі іменувати "антропічними". Розрізняють також культурний ландшафт (свідомо змінений господарською діяльністю людини для задоволення своїх потреб і постійно підтримуваний у потрібному для нього стані) і акультурний, що виникає в результаті нераціональної діяльності чи несприятливих впливів сусідніх ландшафтів.

Ландшафт антропогенный - ландшафт, свойства которого обусловлены деятельностью человека (см. также Ландшафт техногенный). По соотношению целенаправленных и непреднамеренных изменений различают преднамеренно измененные и непреднамеренно измененные ландшафты. Э. Гадач предложил за первыми сохранить название "антропогенных", а вторые именовать "антропическими". Различают также культурный ландшафт (сознательно измененный хозяйственной деятельностью человека для удовлетворения своих потребностей и постоянно поддерживаемый в нужном для него состоянии) и акультурный, возникающий в результате нерациональной деятельности или неблагоприятных воздействий соседних ландшафтов.

Ландшафт геохімічний – згідно з уявленнями Б.Б. Полинова, сукупність елементарних ландшафтів від елювіальних до супераквальних, що розташовуються в межах літологічно однорідної території, генетично пов’язаних джерелом розчинених і підвішених речовин. Ландшафт геохімічний – дуже суттєве поняття для аналізу горизонтального поширення антропогенних впливів, зокрема забруднення, можливостей нагромадження речовин-забрудників (формування техногенних геохімічних аномалій) і самоочищення ландшафту.

Ландшафт геохимический - в соответствии с представлениями Б.Б. Полынова, совокупность элементарных ландшафтов от элювиальных до супераквальных, располагающихся в пределах литологически однородной территории, генетически связанных истоками растворенных и взвешенных веществ. Ландшафт геохимический - очень существенное понятие для анализа горизонтального распространения антропогенных воздействий, в частности загрязнения, возможностей накопления загрязняющих веществ (формирование техногенных геохимических аномалий) и самоочищения ландшафта.

Ландшафт елементарний – ділянка, що складається з однієї породи чи наносу і знаходиться на одному елементі рельєфу у рівних умовах залягання ґрунтових вод, а також характеризується певними рослинними угрупуваннями і одним типом ґрунтів. Термін запроваджено Б.Б. Полиновим і використовується в працях, пов'язаннях з дослідженнями в галузі геохімії ландшафту.

Ландшафт элементарный - участок, сложенный одной породой или наносом, находящийся на одном элементе рельефа, в равных условиях залегания грунтовых вод, характеризующийся определенным растительным сообществом и одним типом почв. Термин введен Б.Б. Полыновым и используется в работах, связанных с исследованиями в обл. геохимии ландшафта.

Ландшафт елювіальний – сформований на підвищених елементах рельєфу, при глибокому заляганні рівня ґрунтових вод; характеризується надходженням речовин переважно із атмосфери, майже повною відсутністю бокового притоку речовин. У групі Л.е. за ступеням геохімічної автономності і транзитності елементів, що мігрують, обумовлених розташуванням даного ландшафту в рельєфі, виділяють: 1) елювіальні геохімічні автономні плоских підвищених елементів рельєфу; 2) транселювіальні геохімічно підпорядковані схилів; 3) транселювіальні-акумулятивні нижніх частин схилів, депресій, з глибоким заляганням ґрунтових вод.

Ландшафт элювиальный - сформированный на повышенных элементах рельефа, при глубоком залегании уровня грунтовых вод; характеризуется поступлением веществ преимущественно из атмосферы, почти полным отсутствием бокового притока веществ. В группе Л.э. по степени геохимической автономности и транзитности мигрирующих элементов, обусловленных положением данного ландшафта в рельефе, выделяют: 1) элювиальные геохимические автономные плоских повышенных элементов рельефа; 2) трансэлювиальные геохимически подчиненные склонов; 3) трансэлювиально-аккумулятивные нижних частей склонов, депрессий, с глубоким залеганием грунтовых вод.

Ландшафт природний – ландшафт, що формується чи сформований під впливом тільки природних факторів, що не відчуває впливу діяльності людини (у протилежність ландшафту антропогенному чи техногенному).

Ландшафт природный - ландшафт, формирующийся или сформировавшийся под влиянием только природных факторов, не испытавший влияния деятельности человека (в противоположность ландшафту антропогенному или техногенному).

Ландшафт субаквальний – за класифікацією Б.Б. Полинова, місцеве водоймище з перевагою процесу внесення речовини з твердим і рідким стоком над виносом.

Ландшафт субаквальный - по классификации Б.Б. Полынова, местный водоем с преобладанием процесса привноса вещества с твердым и жидким стоком над выносом.

Ландшафт супераквальний – за класифікацією Б.Б. Полинова, надводний ландшафт, елементарний, сформований на понижених елементах рельєфу, в умовах ґрунтових вод, що залягають близько до поверхні. Характеризується надходженням речовин із атмосфери, а також з поверхневими і ґрунтовими водами. У групі ландшафтів супераквальних за ступенем геохімічної автономності і транзитності елементів, що мігрують, обумовлених положенням даного ландшафту в рельєфі виділяються: 1) супераквальні автономні рівних слабкодренованих водораздолів (ландшафти верхових боліт); 2) транссупераквальні геохімічно слабко підпорядковані долинам великих транзитних річок; 3) транссупераквальні геохімічно підпорядковані долинам малих річок і струмків; 4) супераквальні геохімічні підпорядковані безстічних депресій.

Ландшафт супераквальный - по классификации Б.Б. Полынова, надводный ландшафт элементарный, сформированный на пониженных элементах рельефа, в условиях залегающих близко к поверхности грунтовых вод. Характеризуется поступлением веществ из атмосферы, а также с поверхностными и грунтовыми водами. В группе ландшафтов супераквальных по степени геохимической автономности и транзитности мигрирующих элементов, обусловленных положением данного ландшафта в рельефе, выделяются: 1) супераквальные автономные плоских слабодренированных водоразделов (ландшафты верховых болот); 2) транссупераквальные геохимически слабо подчиненные долин крупных транзитных рек; 3) транссупераквальные геохимически подчиненные долин малых рек и ручьев; 4) супераквальные геохимически подчиненные бессточных депрессий.

Ландшафт техногенний, антропоекосистема – різновид ландшафту, де людина (промислова діяльність) виступає центральним елементом, що визначає функціонування і структуру ландшафту.

Ландшафт техногенный, антропоэкосистема - разновидность ландшафта, где человек (промышленная деятельность) выступает центральным элементом, определяющим функционирование и структуру ландшафта.

Ландшафтна екологія – науковий напрямок, що вивчає ландшафти шляхом аналізу екологічних звязків між рослинністю і середовищем, структуру і функціонування природних комплексів на патологічному рівні, взаємодія складових частин природного комплексу і вплив суспільства на природну складову ландшафтів шляхом аналізу балансів речовин та енергії. Термін запропонований К. Тролем, щоб відобразити доцільність об'єднання двох підходів – "горизонтального", що складається з вивчення просторової взаємодії природних явищ, і "вертикального", що вивчає взаємозв'язки між явищами в рамках екосистеми. Частково вказані вище завдання вирішуються в рамках ландшафтознавства і біогеоценології.

Ландшафтная экология - научное направление, изучающее ландшафты путем анализа экологических отношений между растительностью и средой, структуру и функционирование природных комплексов на топологическом уровне, взаимодействие составных частей природного комплекса и воздействие общества на природную составляющую ландшафтов путем анализа балансов вещества и энергии. Термин введен К. Троллем, чтобы отразить целесообразность объединения двух подходов - "горизонтального", состоящего в изучении пространственного взаимодействия природных явлений, и "вертикального", изучающего взаимоотношения между явлениями в рамках экосистемы. Частично указанные выше задачи решаются в рамках ландшафтоведения и биогеоценологии.

Ландшафтний підхід – сукупність прийомів у географічних і екологічних дослідженнях в основу яких покладено уявлення про диференційованість географічної оболонки на систему природних територіальних комплексів різного рангу, що мають генетичну єдність і пов’язані сукупністю латеральних процесів поверхневий і підземний стік, винесення і внесення речовин, біогенна міграція та ін.

Ландшафтный подход - совокупность приемов в географических и экологических исследованиях, в основу которых положено представление о дифференцированности географической оболочки на систему природных территориальных комплексов разного ранга, обладающих генетическим единством и связанных совокупностью латеральных процессов: поверхностный и подземный сток, вынос и внос вещества, биогенная миграция и др.

Літораль – прикордонна смуга між сушею і морем, що регулярно (двічі на добу) затоплюється під час припливу і осушується під час відпливу. Являє собою зону морського дна, що розташовано між рівнями найвищого припливу і найнижчого відпливу. У літоралі представлені всі типи царства тварин, це одне з найбільш сприятливих місць розвитку життя, що можливо тут і зародилось.

Литораль - пограничная полоса между сушей и морем, регулярно (дважды в сутки) затопляемая во время прилива и осушаемая при отливе. Представляет собой зону морского дна, расположенную между уровнями самого высокого прилива и самого низкого отлива. В литорали представлены все типы царства животных, это одно из наиб. благоприятных мест развития жизни, которая, возможно, здесь и зародилась.

Літосфера – підрозділ біосфери (поверхня Землі).

Литосфера – подразделение биосферы (поверхность Земли).

Луки – екосистема трав'янистих рослин. Луки бувають суходільними і низинними (заболоченими).

Луг - экосистема травянистых растений. Луга бывают пойменными, суходольными и низинными (заболоченными).

Магнітне поле – геофізичний чинник, що урізноманітнює умови на поверхні планети. Його створює планетне ядро, яке складається переважно із заліза, причому полюси магнітні не збігаються з географічними. Магнітне поле істотно впливає на міграцію живих організмів, різноманітні біохімічні процеси тощо.

Магнитное поле – геофизическое явление создающее более разнообразные условия на поверхности планеты. Его образует планетарное ядро, которое состоит в основном из железа, причем магнитные полюса не соответствуют географическим. Магнитное поле существенно влияет на миграцию живых организмов, разнообразные биохимические процессы и др.

Магнітосфера – зона прояву магнітних властивостей космічного тіла. Магнітосфера відіграє велику роль у житті біосфери.

Магнитосфера - зона проявления магнитных свойств космического тела. Магнитосфера играет большую роль в жизни биосферы.

Мегабіосфера – шар атмосфери, вся гідросфера і частина літосфери, де постійно чи тимчасово (випадково) присутні і розмножуються живі організми чи вони в минулому були перетворені, чи відчували вплив "колишніх біосфер" (тобто сума панбіосфери і метабіосфери).

Мегабиосфера - слой атмосферы, вся гидросфера и часть литосферы, где постоянно или временно (случайно) присутствуют и размножаются живые организмы или они в прошлом были преобразованы, или испытывали влияние "былых биосфер" (т.е. сумма панбиосферы и метабиосферы).

Міграція елементів – перенесення і перерозподіл хімічних елементів у земній корі і на поверхні Землі. Міграція елементів лежить в основі процесу кругообігу речовин на Землі, що безперервно протікає.

Миграция элементов - перенос и перераспределение химических элементов в земной коре и на поверхности Земли. Миграция элементов лежит в основе непрерывно протекающего процесса круговорота веществ на Земле.

Мінеральні лікувальні підземні води – підземні води, що містять в підвищених концентраціях різні мінеральні (рідше органічні) компоненти і гази або мають які-небудь особливі фізичні властивості, завдяки чому ці води виявляють на організм людини лікувальний вплив при зовнішньому і внутрішньому вживанні.

Минеральные лечебные подземные воды - подземные воды, содержащие в повышенных концентрациях различные минеральные (реже органические) компоненты и газы или обладающие какими-либо особыми физическими свойствами, благодаря чему эти воды оказывают на организм человека лечебное воздействие при наружном и внутреннем употреблении.

Міський клімат – клімат, що формується внаслідок зміни природного середовища міською забудовою, промисловістю, транспортом, міським населенням. Характеризується більш високою температурою (на 3-5 °С вище), ніж в околицях, збільшенням конвенції, частоти і кількості зливових опадів; зменшенням годин інсоляції, збільшенням числа туманів і підвищенням забруднення повітря.

Городской климат - климат, формирующийся вследствие изменения природной среды городской застройкой, промышленностью, транспортом, городским населением. Характеризуется более высокой температурой (на 3-5 °С выше), чем в окрестностях, увеличением конвекции, частоты и количества ливневых осадков; уменьшением часов инсоляции, увеличением числа туманов и повышением загрязнения воздуха.

Міський ландшафт – це динамічна функціонально-просторова система культурних комплексів, що складаються з природних компонентів і містобудівного середовища.

Городской ландшафт - это динамическая функционально-пространственная система культурных комплексов, включающих природные компоненты и градостроительную среду.

Морфологія ландшафту – напрямок в ландшафтознавстві, основним завданням якого є вивчення просторової структури ландшафтів. Останнім часом виділяють також математичну морфологію ландшафту, що досліджує кількісні закономірності побудови мозаїк, що утворені на земній поверхні природними територіальними комплексами, складовими ландшафту, і що розробляє методи математичного аналізу цих мозаїк.

Морфология ландшафта - направление в ландшафтоведении, основной задачей которого является изучение пространственной структуры ландшафтов. В последнее время выделяют также математическую морфологию ландшафта, исследующую количественные закономерности построения мозаик, которые образованы на земной поверхности природными территориальными комплексами, составляющими ландшафты, и разрабатывающую методы математического анализа этих мозаик.

Насиченість води киснем – відношення фактично встановленої концентрації кисню у воді до його рівноважної концентрації в даних умовах.

Насыщенность воды кислородом - отношение фактически установленной концентрации кислорода в воде к его равновесной концентрации в данных условиях.

Несприятливі і небезпечні природні явища (НПЯ) – явища в довкіллі, що являють собою небезпеку для людини і її господарської діяльності.. Можуть мати причини як природного характеру, так і бути спровокованими людиною. У свою чергу НПЯ можуть викликати аварії техногенного характеру. Розрізняють такі НПЯ: космічні (сонячна активність, магнітні бурі, падіння метеоритів), геологічні (виверження вулканів, землетруси, цунамі), геоморфологічні (зсуви, селі, лавини, обвали, просади), кліматичні та гідрологічні (тайфуни, смерчі, шторми, абразія берегів, термоерозія, ерозія ґрунту, зміна рівня ґрунтових вод), геохімічні (забруднення довкілля, засолення ґрунтів), пожежі (лісові, степові, торф'яні), біологічні (масове розмноження шкідників сільськогосподарських, отруйних тварин, та тих, які живляться кров'ю, епідемій та ін.).

Неблагоприятные и опасные природные явления (НОЯ) - явления в окружающей среде, представляющие опасность для человека и его хозяйственной деятельности. Могут иметь причины как естественного характера, так и быть спровоцированными человеком. В свою очередь НОЯ могут вызвать аварии техногенного характера. Различают следующие НОЯ: космические (солнечная активность, магнитные бури, падение метеоритов и др.), геологические (извержение вулканов, землетрясения, цунами), геоморфологические (оползни, сели, лавины, обвалы, просадки и т.п.), климатические и гидрологические (тайфуны, смерчи, штормы, абразия берегов, термоэрозия, эрозия почв, изменение уровня грунтовых вод и др.), геохимические (загрязнение окружающей среды, засоление почв и др.), пожары (лесные, степные, торфяные), биологические (массовое размножение вредителей сельскохозяйственных, кровососущих, ядовитых животных, эпидемии и др.).

Область океанічна – віддалена від берегів суші (у середньому на 200 км) глибоководна частина пелагіалі, що у найменшій мірі відчуває вплив материків. Має відносно малу біологічну продуктивність. Організми, як правило, не пов’язані з континентальними водостоками і узбережними біоценозами, але нерідко проходять личинковий розвиток у сусідній неретичній області.

Область океаническая - удаленная от берегов суши (в среднем на 200 км) глубоководная часть пелагиали, в наименьшей степени испытывающая воздействие материков. Обладает относительно малой биологической продуктивностью. Организмы, как правило, не связаны с континентальными водотоками и прибрежными биоценозами, но нередко проходят личиночное развитие в соседней неретической области.

Озоновий шар – шар стратосфери, який складається з особливої форми кисню – озону (О³). Озон утворюється на висотах від 10 до 60 км над поверхнею землі, коли ультрафіолетове випромінювання розщеплює молекули кисню на атоми, що потім приєднуються до молекул кисню. Руйнування озонового шару може викликати зростання захворюваності на рак шкіри. Інша проблема пов’язана з озоном – це утворення озону в нижчих шарах атмосфери (тропосфери). Тропосферний озон – один із компонентів фотохімічного смогу, що утворюється на світлі за участю вихлопних газів міського транспорту. Цей смог згубно діє на рослинність і викликає у людини подразнення верхніх дихальних шляхів.

Озоновый слой - слой стратосферы, который состоит из особой формы кислорода - озона (О³). Озон образуется на высотах от 10 до 60 км над поверхностью земли, когда ультрафиолетовое излучение расщепляет молекулы кислорода на атомы, которые затем присоединяются к молекулам кислорода. Разрушение озонового слоя может вызвать рост заболеваемости раком кожи. Другая проблема связанная с озоном - это образование озона в нижних слоях атмосферы (тропосфере). Тропосферный озон - один из компонентов фотохимического смога, образующегося на свету при участии выхлопных газов городского транспорта. Этот смог пагубно действует на растительность и вызывает у человека раздражение верхних дыхательных путей.

Озонові діри – значні простори в озоновому шарі атмосфери з помітно заниженим (до 50 %) вмістом озону. Озонові діри є причиною підвищення рівня ультрафіолетового випромінювання, що шкідливо впливає на організм.

Озоновые дыры - значительные пространства в озоновом слое атмосферы с заметно пониженным (до 50 %) содержанием озона. Озоновые дыры являются причиной повышения уровня ультрафиолетового излучения, оказывающего вредное воздействие на организмы.

Панбіосфера – 1) шари атмосфери, вся гідросфера і частина літосфери, де постійно чи тимчасово (випадково) присутні живі організми (тобто сукупність панбіосфери, власне біосфери і гіпобіосфери); 2) історичний ряд еволюційних фаз розвитку біосфери – від зародження життя і утворення первинної біосфери (протобіосфери) до сучасності.

Панбиосфера - 1) слои атмосферы, вся гидросфера и часть литосферы, где постоянно или временно (случайно) присутствуют живые организмы (т.е. совокупность парабиосферы, собственно биосферы и гипобиосферы); 2) исторический ряд эволюционных фаз развития биосферы - от зарождения жизни и образования первичной биосферы (протобиосферы) до современности.

Парабіосфера – шари атмосфери (між 6-7 і 60-80 км над поверхнею Землі), куди живі організми потрапляють випадково і де вони можуть тимчасово існувати, але не жити і розмножуватися.

Парабиосфера - слои атмосферы (между 6-7 и 60-80 км над поверхностью Земли), куда живые организмы попадают случайно и где они могут временно существовать, но ненормально жить и размножаться.

Педосфера – ґрунтовий шар (покрив) Землі, частина біосфери.

Педосфера - почвенный слой (покров) земли, часть биосферы.

Пелагіаль – водна маса Світового океану, його морів і озер. Вертикально поділяється на екологічні зони епіпелагіалі, батипелагіалі і абісопелагіалі; горизонтально – на неретичну і океанічну області.

Пелагиаль - водная масса мирового океана, его морей и озер. Вертикально подразделяется на экологические зоны эпипелагиали, батипелагиали и абиссопелагиали; горизонтально - на неретическую и океаническую области.

Поверхнева ерозія ґрунту (площина ерозія ґрунту) – порівняно рівномірне змивання верхніх, найбільш родючих горизонтів ґрунту водними потоками.

Поверхностная эрозия почвы (плоскостная эрозия почвы) - сравнительно равномерный смыв верхних, наиболее плодородных горизонтов почвы водными потоками.

Поверхневе водоймище – поверхневий водний об’єкт, що являє собою зосередження вод із уповільненим водообміном із природних чи штучних западин.

Поверхностный водоем - поверхностный водный объект, представляющий собой сосредоточение вод с замедленным водообменом в естественных или искусственных впадинах.

Поверхневий стік – процес переміщення вод атмосферного походження по земній поверхні під впливом сили ваги.

Поверхностный сток - процесс перемещения вод атмосферного происхождения по земной поверхности под действием силы тяжести.

Поверхневі води – води, що постійно чи тимчасово знаходяться в поверхових водних об’єктах.

Поверхностные воды - воды, постоянно или временно находящиеся в поверхностных водных объектах.

Повітря – важливий екологічний ресурс. Із повітря рослини черпають діоксид вуглецю для фотосинтезу, переважна більшість організмів – кисень для дихання, біологічні азот фіксатори – азот.

Воздух - важный экологический ресурс. Из воздуха растения черпают диоксид углерода для фотосинтеза, подавляющее большинство организмов - кислород для дыхания, биологические азотфиксаторы - азот.

Потік енергії в біосфері – прихід енергії Сонця і космічних променів на поверхню Землі, засвоєння її в ході фотосинтезу рослинами, передавання від одного трофічного рівня до іншого, перерозподіл між терабіосферою, гідробіосферою і літобіосферою і, нарешті, розсівання енергії у світовому просторі.

Поток энергии в биосфере - приход энергии Солнца и космических лучей на поверхность Земли, усвоение ее в ходе фотосинтеза растениями, передача от одного трофического уровня к другому, перераспределение между террабиосферой, гидробиосферой и литобиосферой и, наконец, рассеивание энергии в мировом пространстве.

Природна екологічна система – частина природного середовища, що об’єктивно існує і має просторово-територіальні межі і в якій живі (рослини, тварини та інші організми) і неживі її елементи взаємодіють як єдине функціональне ціле і пов’язані між собою обміном речовин та енергією.

Естественная экологическая система - объективно существующая часть природной среды, которая имеет пространственно-территориальные границы и в которой живые (растения, животные и другие организмы) и неживые ее элементы взаимодействуют как единое функциональное целое и связаны между собой обменом веществом и энергией.

Природне забруднення – забруднення, що виникло в результаті, як правило, катастрофічних процесів (наприклад, потужне виверження вулкана тощо), без впливу людини на ці процеси.

Естественное загрязнение – загрязнение, возникшее в результате, как правило, катастрофических процессов (например, мощное извержение вулкана и т.п.), вне всякого влияния человека на эти процессы.

Природний захист підземних вод – сукупність гідрогеологічних умов (глибина залягання підземних вод, літологія зони аерації, наявність водостійких перекриттів), що забезпечує запобігання проникнення речовин-забруднювачів у водоносні горизонти.

Естественная защищённость подземных вод - совокупность гидрогеологических условий (глубина залегания подземных вод, литология зоны аэрации, наличие водоупорных перекрытий и др.), обеспечивающая предотвращение проникновения загрязняющих веществ в водоносные горизонты.

Природний радіаційний фон – доза випромінювання, що створюється космічним випромінюванням і природними радіонуклідами, які природно розподілені в землі, воді, повітрі, інших елементах біосфери, продуктах харчування і організмі людини.

Естественный радиационный фон - доза излучения, создаваемая космическим излучением и излучением природных радионуклидов, естественно распределенных в земле, воде, воздухе, других элементах биосферы, пищевых продуктах и организме человека.

Природний фон – природні, не пов’язані з діяльністю людини концентрації чи ступінь впливу природних речовин чи інших агентів (наприклад, випромінювання) на людину та інші організми.

Природный фон – естественные, не связанные с деятельностью человека, концентрации или степень воздействия природных веществ или других агентов (например, излучения) на человека и другие организмы.

Природні ландшафти – природні комплекси, територіально обмежені природними кордонами, де їх компоненти знаходяться у взаємодії один з одним.

Природные ландшафты - природные комплексы, территориально ограниченные естественными границами, в пределах которых природные компоненты находятся в естественном взаимодействии друг с другом.

Природні ресурси – відносно людської діяльності під природними ресурсами розуміємо частину всіх ресурсів, що використовуються чи можуть бути використані для різноманітних потреб суспільства і суспільного виробництва.

Естественные ресурсы – относительно человеческой деятельности под естественными ресурсами понимается часть всех ресурсов, которые используются или могут быть использованы для разнообразных потребностей общества и общественного производства.

Радіаційний баланс земної поверхні – різниця між сумарною сонячною радіацією, що поглинається земною поверхнею, і ефективним випромінюванням Землі. Радіаційний баланс – найважливіший компонент теплового балансу земної поверхні.

Радиационный баланс земной поверхности - разность между суммарной солнечной радиацией, поглощенной земной поверхностью, и эффективным излучением Земли. Радиационный баланс - важнейший компонент теплового баланса земной поверхности.

Радіація – потік корпускулярної (альфа, бета, гама - промені, потік нейтронів) і (або) електромагнітної енергії. Вимірюється за двома параметрами: активністю в джерелі випромінювання і поглинутій дозі.

Радиация - поток корпускулярной (альфа, бета, гамма-лучи, поток нейтронов) и (или) электромагнитной энергии. Измеряется по двум параметрам: активностью в источнике излучения и поглощенной дозе.

Рельєф – сукупність форм земної поверхні, що відрізняються обрисами, розмірами, походженням, віком та історією розвитку. Складається з позитивних (вигнутих) і негативних (увігнутих) форм. За масштабом розрізняють: макрорельєф, мезорельєф, нанорельєф.

Рельеф - совокупность форм земной поверхности, различных по очертаниям, размерам, происхождению, возрасту и истории развития. Слагается из положительных (выгнутых) и отрицательных (вогнутых) форм. По масштабу различают: макрорельеф, мезорельеф, нанорельеф.

Ризосфера – ґрунт, що оточує коріння рослин (2-3 мм від них) і відрізняється значною біологічною активністю (із-за фізико-хімічного і біологічного впливу на її корені) також підвищеним вмістом у ній мікроорганізмів.

Ризосфера - почва, окружающая корни растений (2-3 мм от них), отличающаяся значительной биологической активностью (из-за физико-химического и биологического воздействия на нее корней) и повышенным содержанием в ней микроорганизмов.

рН – числовий вираз відносної кислотності і лужності хімічного розчину, що вимірюється на шкалі від 0 до 14. Термін рН говорить про кількість іонів водню (+Н), що містяться в рідині. У той час як показник рН дорівнює 7,0 говорить про те, що середовище нейтральне, більш високі показники свідчать про лужність, що збільшується у середовищі, а показник рН нище 7,0 говорить про кислотність середовища.

рН - числовое выражение относительной кислотности и щелочности химического раствора, измеряемой на шкале от 0 до 14. Термин рН говорит о количестве ионов водорода (+Н) содержащихся в жидкости. В то время, как показатель рН равный 7.0 говорит о том, что среда нейтральна, более высокие показатели свидетельствуют об увеличивающейся щелочности среды, а показатель рН ниже 7.0 говорит о кислотности среды.

Сапропель – мулові відкладення континентальних водоймищ (головним чином озер і лагун), що складаються в основному з органічних речовин і останків водних організмів. Сапропель використовують як добрива.

Сапропель - иловые отложения континентальных водоемов (главным образом озер и лагун), состоящие в основном из органических веществ и остатков водных организмов. Сапропель используют как удобрение.

Сель – короткочасна бурхлива повінь на гірських річках, що несе велику кількість (до 75 % маси потоку) дрібнозему, гальки і великого каміння, це надає їй характеру грязьових чи грязьо-камінних потоків, що призводять до великих руйнувань на шляху свого руху.

Сель - кратковременный бурный паводок на горных реках, несущий большое количество (до 75% массы потока) мелкозема, гальки и крупных камней, которые придают ему характер грязевых или грязекаменных потоков, производящих большие разрушения на пути своего движения.

Смерч – сильний вихор, що утворюється під добре розвиненою дощовою хмарою і поширюється у вигляді гігантського темного хмарового стовпа чи вирви у напрямку до поверхні землі чи моря. Діаметр смерчу над водною поверхнею складає близько 100 м, над сушею до 1000 м. Висота його біля 1000 м. Смерч над сушею називають тромбом. В Америці його називають торнадо. Характерною особливістю цих вихорів є швидкий спіралеподібний рух повітря навколо майже вертикальної осі.

Смерч – сильный вихрь, образующийся под хорошо развитым кучево-дождевым облаком и распространяющийся в виде гигантского темного облачного столба или воронки по направлению к поверхности земли или моря. Диаметр смерча над водной поверхностью составляет около 100 м, над сушей до 1000 м. Высота его около 1000 м. Смерч над сушей называется тромбом. В Америке его называют торнадо. Характерной особенностью этих вихрей является быстрое спиралевидное движение воздуха вокруг почти вертикальной оси.

Сольова буря – підняття і перенесення солей з висохлих територій, де раніше було море (наприклад, перенесення солей з Аральського моря, що висихає, в землеробські райони Середньої Азії і низин Волги).

Соляная буря - подъем и перенос солей с высохших территорий, занимаемых ранее морем (например, перенос солей с высыхающего Аральского моря в земледельческие районы Средней Азии и низовий Волги).

Стійкість ландшафту – здатність ландшафту зберігати функціонування в межах природного коливання його параметрів (у рамках одного інваріанта) під дією зовнішніх (в т. ч. антропогенних) факторів. Стійкість ландшафту досягається сукупністю властивостей, що складаються з буферності, розсіяння впливу, адаптаційні і регенеративні властивості. Близько до поняття гомеостаз ландшафту.

Устойчивость ландшафта - способность ландшафта сохранять функционирование в пределах естественного колебания его параметров (в рамках одного инварианта) под воздействием внешних (в т.ч. антропогенных) факторов. Устойчивость ландшафта достигается совокупностью свойств, включающих буферность, рассеяние воздействия, адаптационные и регенеративные свойства. Близко понятию гомеостаз ландшафта.

Стікання – процес стікання дощових і талих вод у водоймище і зниження рельєфу, що відбувається як по земній поверхні – поверховий стік, та і в товщі земної кори – підземний стік. Стік – складова ланка кругообігу води (вологообігу) на Землі. При розрахунках визначається величина стоку, що вказує на кількість води, яка стікає з водозбору за який-небудь інтервал часу; у понятті поверховий стік розрізняють русловий (потік води вздовж руслової мережі водозбору) ті схилів (стікання води поза руслами водотоків) стік.

Сток - процесс стекания дождевых и талых вод в водоемы и понижения рельефа, происходящий как по земной поверхности - поверхностный сток, так и в толще земной коры - подземный сток. Сток - составное звено круговорота воды на Земле. При расчетах определяется величина стока, показывающая количество воды, стекающей с водосбора за какой-либо интервал времени; в понятии поверхностный сток различают русловой (поток воды по русловой сети водосбора) и склоновый (стекание воды вне русл водотоков) сток.

Структура ландшафту – сукупність стійких зв’язків ландшафту, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі. Уявлення про структуру ландшафту складається з трьох аспектів: взаємне розташування складових частин, внутрішні системоутворюючі зв’язки і упорядкованість зміни його станів у часі. Морфологічна структура ландшафту – це виділення всередині ландшафту більш простих геосистем чи природних територіальних комплексів: фацій, урочищ, місцевостей.

Структура ландшафта - совокупность устойчивых связей ландшафта, обеспечивающих его целостность и тождественность самому себе. Представление о структуре ландшафта включает три аспекта: взаимное расположение составных частей, внутренние системообразующие связи и упорядоченность смены его состояний во времени. Морфологическая структура ландшафта подразумевает выделение внутри ландшафта более простых геосистем или природных территориальных комплексов: фаций, урочищ, местностей.

Сублітораль – смуга морського дна (частина бенталі), що знаходиться між рівнем найнижчого відливу і нижньої межі проростання вищих водостів. У субліторалі зосереджені основні рослинні і тваринні багатства океану.

Сублитораль - полоса морского дна (часть бентали), лежащая между уровнем самого низкого отлива и нижней границей произрастания высших водорослей. В сублиторали сосредоточены основные растительные и животные богатства океана.

Супралітораль – прикордонна смуга між сушею і морем, розташована вище рівня припливу і повністю заливається лише під час вітряного нагону вод. У смузі супраліторалі доторкається біота суші і моря.

Супралитораль - пограничная полоса между сушей и морем, расположенная выше уровня прилива и полностью заливаемая лишь во время ветрового нагона вод. В полосе супралиторали соприкасается биота суши и моря.

Суфозійні явища – вимивання дрібних мінеральних частин водою, що фільтрується в товщі гірських порід, що призводить до порушення структури ґрунтів і утворення на поверхні замкнутих знижень.

Суффозионные явления – вынос мелких минеральных частиц водой, фильтрующейся в толще горных пород, что приводит к нарушению структуры грунтов и образованию на поверхности замкнутых понижений.

Тайфун – тропічний циклон. Тайфуни зароджуються в пасатній зоні, між 10 і 20-м градусами широти в обох півкулях Землі над теплими ділянками поверхні океану, де температура води досягає 28 ºC. Нижче 5º широти тропічні циклони не зустрічаються.

Тайфун – тропический циклон. Тайфуны зарождаются в пассатной зоне, между 10 и 20-м градусами широты в обоих полушариях Земли над теплыми участками поверхности океана, где температура воды достигает 28 ºC. Ниже 5º широты тропические циклоны не встречаются

Тепловий баланс земної поверхні – алгебраїчна сума потоків тепла, що приходять на земну поверхню і відходять від неї. Виражається рівнянням: R + P + LE + B = 0, де R – радіаційний баланс земної поверхні; P – турбулентний потік тепла між земною поверхнею і атмосферою; LE – витрати тепла на випаровування; B – потік тепла від земної поверхні в глибину ґрунту чи води і навпаки. Дані про тепловий баланс відіграють велику роль у вивченні змін клімату, географічної зональності, термічного режиму організмів.

Тепловой баланс земной поверхности - алгебраическая сумма потоков тепла, приходящих на земную поверхность и уходящих от нее. Выражается уравнением : R + P + LE + B = 0, где R - радиационный баланс земной поверхности; P - турбулентный поток тепла между земной поверхностью и атмосферой; LE - затраты тепла на испарение; B - поток тепла от земной поверхности в глубь почвы или воды и обратно. Данные о тепловом балансе играют большую роль в изучении изменений климата, географической зональности, термического режима организмов.

Термоерозія – поєднання теплового і механічного впливу води, що тече, на гірські породи і кригу, внаслідок чого на денній поверхні виникає полігональна прогресуюча мережа ерозійних канав.

Термоэрозия - сочетание теплового и механического воздействия текущей воды на мерзлые горные породы и лед, вследствие чего на дневной поверхности возникает полигональная прогрессирующая сеть эрозионных канав.

Термокарст – утворення присілих, провальних форм рельєфу, пагорбів і підземних пустот у результаті розтавання мерзлого ґрунту.

Термокарст - образование просадочных, провальных форм рельефа, бугров и подземных пустот в результате вытаивания мерзлого грунта.

Технобіогеми – типологічні групи ландшафтів, що характеризуються схожим рівнем геохімічної стійкості, котра проявляється в саморегуляції геохімічних процесів і в самоочищенні.

Технобиогемы - типологические группы ландшафтов, характеризующиеся сходным уровнем геохимической устойчивости, которая проявляется в саморегулировании геохимических процессов и в самоочищении.

Типи рельєфу – комплекси елементарних форм рельєфу, що мають спільне походження, однорідні умови розвитку, схожі зовнішнім виглядом і побудовою.

Типы рельефа - комплексы элементарных форм рельефа, обладающие общим происхождением, однородными условиями развития, сходным обликом и строением.

Трансгресія – наступ вод моря на сушу в результаті опускання земної кори під впливом спадних тектонічних рухів чи, рідше, підняття рівня Світового океану.

Трансгрессия - наступление вод моря на сушу в результате опускания земной коры под влиянием нисходящих тектонических движение или, реже, поднятий уровня Мирового океана.

Тропосфера – підрозділ біосфери (нижня частина атмосфери).

Тропосфера – подразделение биосферы (нижняя часть атмосферы).

Туман – нагромадження продуктів конденсації (крапель або кристалів) підвішених у повітрі, безпосередньо над поверхнею землі при горизонтальній видимості менше 1000 м.

Туман – скопление продуктов конденсации (капель или кристаллов), взвешенных в воздухе, непосредственно над поверхностью земли при горизонтальной видимости менее 1000 м.

Тундра – зональний тип ландшафту, представлений безліссям, широким розвитком мохово-лишайникових і чагарникових угрупувань, що характеризується мозаїчною структурою, пов'язаною з кріогенним мікрорельєфом. Виділяють субарктичну і арктичну тундру, а також гірську тундру (вище кордону гірських лісів).

Тундра - зональный тип ландшафта, представленный безлесьем, широким развитием мохово-лишайниковых и кустарниковых сообществ, характеризующийся мозаичной структурой, связанной с криогенным микрорельефом. Выделяют субарктическую и арктическую тундру, а также горную тундру (выше границы горных лесов).

Ультраабісаль – простір морського дна (частина бенталі), що лежить нижче умовної межі абісалі – 6000 м і до найбільших глубин Світового океану. Екологічна зона (область) Світового океану з найбільш бідним життям, що представлена мікроорганізмами і тваринами.

Ультраабиссаль - пространство морского дна (часть бентали), лежащее ниже условной границы абиссали - 6ооом и до самых больших глубин мирового океана. Экологическая зона (область) мирового океана с наиболее бедной жизнью, представленной микроорганизмами и животными.

Ультразвук – акустичні коливання з частотою більше 2000 Гц, но не сприймаються органами слуху людини.

Ультразвук – акустические колебания с частотой более 20000 Гц не воспринимаемые органом слуха человека.

Фізичні механізми самоочищення води – газообмін на межі "атмосфера-вода" (надходження у водний об’єкт речовин, що мають резервний фонд в атмосфері, і повернення цих речовин із водного об’єкту в резервний фонд); сорбція (поглинання домішок підвішеними речовинами, донними відкладеннями і поверхнями тіл гідробіонтів); осадження і помутніння (що характеризується здатністю підвішених частинок випадати на дно під дією сили тяжіння і процес переходу частинок із донних відкладань у підвішений стан).

Физические механизмы самоочищения воды – газообмен на границе раздела "атмосфера-вода" (поступление в водный объект веществ, имеющих резервный фонд в атмосфере, и возврат этих веществ из водного объекта в резервный фонд); сорбция (поглощение примесей взвешенными веществами, донными отложениями и поверхностями тел гидробионтов.); осаждение и взмучивание (характеризуемое способностью взвешенных частиц выпадать на дно под действием силы тяжести и процесс перехода частиц из донных отложений во взвешенное состояние).

Фітоклімат – кліматичні особливості (затінок, а, як наслідок, більш низька температура, більш слабкий вітер), що створюються рослинним покривом. Один із варіантів мікроклімату.

Фитоклимат - климатические особенности (затененность, а, следовательно, более низкая температура, более слабый ветер и др.), создаваемые растительным покровом. Один из вариантов микроклимата.

Хімічне споживання кисню (ХСК) – кількість кисню, що споживається при хімічному окисленні органічних і неорганічних речовин, що містяться у воді, під дією різних окисників.

Химическое потребление кислорода - (ХПК) - количество кислорода, потребляемое при химическом окислении содержащихся в воде органических и неорганических веществ под действием различных окислителей.

Хімічний склад води – сукупність речовин у різноманітних хімічних і фізичних станах, що знаходяться у воді.

Химический состав воды - совокупность находящихся в воде веществ в различных химических и физических состояниях.

Цикл біохімічний, біогеохімічний кругообіг – процеси обміну і трансформації хімічного елемента між компонентами біосфери (від неорганічної форми через живу речовину знову в неорганічну), що носять циклічний характер. Здійснюється з використанням переважно сонячної енергії (фотосинтез) і частково енергії хімічних реакцій (хемосинтез).

Цикл биохимический, биогеохимический круговорот - носящие циклический характер процессы обмена и трансформации химического элемента между компонентами биосферы (от неорганической формы через живое вещество вновь в неорганическую). Совершается с использованием преимущественно солнечной энергии (фотосинтез) и частично энергии химических реакций (хемосинтез).

Циклон – область пониженого тиску. Циклони утворюються на фронтах, що поділяють повітряні маси різноманітного географічного походження (наприклад, арктичного повітря і повітря помірних широт), виникають потужні завихрення повітря, подібні тому, як при зустрічі двох потоків води виникають коловороти. Ці завихрення мають в поперечнику кілька сотень кілометрів, а інколи 2000-3000 км. Вітри в циклоні дують до центру від периферії, відхиляючись вліво і спрямовуючись за рухом проти часової стрілки. У центральній частині циклону повітря піднімається вгору і потім розтікається до його периферії. При піднятті повітря розширюється, охолоджується, водяна пара, що міститься в ньому згущається, конденсується, утворюючи хмари. Потім крапельки починають збільшуватися в розмірах і падають на землю у вигляді дощу. Тому в районі, через який проходить циклон, переважає непогожа, вітряна, похмура погода: літом прохолодна (внаслідок хмарності), дощова, взимку переважно з відлигами і снігопадами.

Циклон – область пониженного давления. Циклоны образуются на фронтах, разделяющих воздушные массы различного географического происхождения (например арктического воздуха и воздуха умеренных широт), возникают мощные завихрения воздуха, подомного тому, как при встрече двух потоков воды возникают водовороты. Эти завихрения имеют в поперечнике несколько сотен километров, а иногда 2000-3000 км. Ветры в циклоне дуют к центру от периферии, отклоняясь влево и направляясь по движению против часовой стрелки. В центральной части циклона воздух поднимается вверх и затем растекается к его периферии. При подъеме воздух расширяется, охлаждается, содержащийся в нем водяной пар сгущается, конденсируется, образуя облака. Затем капельки начинают увеличиваться в размерах и падают на землю в виде дождя. Поэтому в районе, через который проходит циклон, преобладает ненастная, ветреная, пасмурная погода: летом прохладная (вследствие облачности), дождливая, зимой большей частью с оттепелями и снегопадами.

Цунамі – гігантська хвиля в океані, що виникає в результаті землетрусу. Поширюється на значній відстані. У відкритому морі цунамі має висоту близько одного метра і не являє собою небезпеки. Але при підході до берега висота хвілі збільшується і може досягати 20-30 метрів. У цьому цунамі здійснює катастрофічні руйнування на узбережжі.

Цунами – гигантская волна в океане, возникающая в результате землетрясения. Распространяется на значительные расстояния. В открытом море цунами имеет высоту порядка одного метра и не представляет опасности. Но при подходе к берегу высота волны увеличивается и может достигать 20-30 метров. В этом цунами производит катастрофические разрушения на побережье.

Час добігання водозбору – час, що потрібний для частини води, яка випала в найбільш віддаленій у гідравлічному відношенні точці водозбору, до останнього створу.

Время добегания водосбора - время, требуемое частице воды, выпавшей в наиболее отдаленной в гидравлическом отношении точке водосбора, до замыкающего створа.

Час самоочищення ґрунту – інтервал часу, впродовж якого відбувається зменшення масової частки хімічної речовини, що забруднює ґрунт на 96 % від первинного значення або його фонового змісту.

Время самоочищения почвы - интервал времени, в течение которого происходит уменьшение массовой доли загрязняющего почву химического вещества на 96 % от первоначального значения или его фонового содержания.

Шквал – раптове різке збільшення швидкості вітру на 8 м/с і вище за проміжок часу не більше 2 хв. Швидкість вітру при шквалі більше 10 м/с (нерідко перевищує 25 м/с). Тривалість шквалу 1хв. і більше.

Шквал – внезапное резкое увеличение скорости ветра на 8 м/с и более за промежуток времени не более 2 мин. Скорость ветра при шквале более 10 м/с (нередко превышает 25 м/с). Продолжительность шквала 1 мин и более.

Шторм – довготривалий сильний вітер, швидкість якого перевищує 15 м/с за вітровою шкалою, що застосовується в мореплавстві і метеорології. Вітер у 8 балів називається штормом, у 10 балів – сильним штормом, а в 11 балів – жорстоким штормом.

Шторм – продолжительный сильный ветер, скорость которого превышает 15 м/с по ветровой шкале, принятой в мореплавании и метеорологии. Ветер в 8 баллов называется штормом, в 10 баллов – сильным штормом, а в 11 баллов – жестоким штормом.

Шум – одна із форм фізичного (хвильового) забруднення, адаптація до якої неможлива. Сильний шум (більше 90 дБ) призводить до нервово-психічного стресу і погіршення слуху аж до повної глухоти. Шум більш 110 дБ, викликає резонанс клітинних структур протоплазми, що призводить до шумового "оп'яніння", а потім і руйнації тканин.

Шум - одна из форм физического (волнового) загрязнения, адаптация к которой невозможна. Сильный шум (более 90 дБ) приводит к нервно-психическому стрессу и ухудшению слуха вплоть до полной глухоты. Шум свыше 110 дБ, вызывает резонанс клеточных структур протоплазмы, ведущей к шумовому "опьянению", а затем и разрушению тканей. Шкала силы звука строится на логарифмах отношений данной величины звука к порогу слышимости.

Якість атмосферного повітря – сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей атмосферного повітря, що відображають ступінь його відповідності гігієнічним формам якості атмосферного повітря і екологічним нормативам якості атмосферного повітря.

Качество атмосферного воздуха - совокупность физических, химических и биологических свойств атмосферного воздуха, отражающих степень его соответствия гигиеническим нормативам качества атмосферного воздуха и экологическим нормативам качества атмосферного воздуха.

Якість води – характеристика складу і властивостей води, що визначає придатність її для конкретних видів водокористування.

Качество воды - характеристика состава и свойств воды, определяющая пригодность ее для конкретных видов водопользования.

Якість навколишнього природного середовища – сукупність показників, що характеризують стан навколишнього природного середовища.

Качество окружающей природной среды - совокупность показателей, характеризующих состояние окружающей природной среды.