10.Системи пенсійного забезпечення України

Законодавством України передбачається формування три рівневої пенсійної системи.

По мірі розвитку ринкової економіки, категорії в які входять особи, що не мають трудового (страхового) стажу, будуть розширюватися, а роль соціальних пенсій – збільшуватиметься. Держава з соціально орієнтованою економікою на може ігнорувати проблеми матеріального забезпечення значного кола непрацездатних, по різним причинам не зайнятим соціальним страхуванням. Таким чином, стає очевидним перший рівень системи державних пенсій – базова пенсія.

Другий рівень – трудова (страхова) пенсія. Роль цього типу державної пенсії визначає всю організацію соціального та в першу чергу пенсійного страхування. В контексті реформи вона повинна бути очищена від невідповідних їй функцій і відповідати природі солідарної політики працюючих за наймом, на якій базується соціальне страхування. З цього випливає принципова вимога до реформи трудових пенсій – відповідність розміру і умов надання пенсій – об’єму участі в соціальному страхуванні кожної конкретної особи, що виражається в продовженні страхування і величині внеску.

При визначенні права на пенсію та її розмірів періоди, що не зв’язані з виплатою страхових внесків, можуть брати до уваги при умові виплати відповідних видатків з державного бюджету. Це означає порядкове виконання в організації трудових пенсій страхових принципів. Останні виключають, будь – які переваги для окремих або груп застрахованих.

Третій рівень в пенсійному забезпеченні повинні займати недержавні пенсії. Недержавне пенсійне забезпечення в загальній системі держави розглядається як доповнення до державного, яке може виконуватись як в формі додаткових професійних програм окремих підприємств, галузей економіки або територій, так і формі особового пенсійного страхування громадян, утворюючих заощадження коштів на своє додаткове пенсійне забезпечення в страхових компаніях або пенсійних фондах.

11.Накопичувальна система пенсійного забезпечення

Основною метою запровадження другого рівня пенсійної системи є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, одержаного від інвестування пенсійних внесків громадян у цінні папери, купівля-продаж яких здійснюватиметься на фондовому ринку.

Обов’язкова накопичувальна складова пенсійної системи дасть змогу:

- посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже, посилити зацікавленість громадян та їхніх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

- зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;

- успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, спадкоємцями застрахованої особи, а також сприятиме поступовому виходу з тіньової економіки громадян з високими доходами завдяки встановленню права власності та спадкоємства на кошти, внесені в Накопичувальний фонд;

- створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки, що сприятиме розвитку національного фондового ринку завдяки інвестуванню коштів накопичувального фонду в економіку країни;

- розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнями пенсійної системи, таким чином застрахувавши майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань в економічному розвитку держави;

- підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами;

- залучити населення до активної участі у функціонуванні фондового ринку, підвищити рівень відповідних знань та особистої відповідальності громадян за забезпечення власного добробуту та підвищення соціального захисту.

Виходячи з важливості та соціальної, політичної й економічної значущості запровадження в Україні обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, на нашу думку, необхідно врахувати міжнародний досвід, а також вітчизняні реалії створення недержавного пенсійного забезпечення, поточну і середньострокову соціально-економічну ситуацію в державі та результати впливу світової фінансово-економічної кризи.