Управління глобальними конфліктами

Процес управління глобальними конфліктами зводиться до їх прогнозування та своєчасного припинення. Суб'єктами такого управління є окремі держави, союзи держав, міжнародні організації та громадські рухи. Але слід зауважити, що відсутність єдиного суб'єкта управління глобальними конфліктами у світовій спільноті не дозволяє ефективно вирішувати багато проблем планетарного характеру. У зв'язку з цим здається розумною ідея створення всесвітнього координаційного центру з глобальних проблем сучасності, який об'єднував би зусилля всіх держав і світової громадськості у боротьбі за безпеку нашої цивілізації.

Об'єктивною основою прогнозування глобальних конфліктів складають життєво важливі суперечності, з якими зіткнулося людство в процесі свого соціально-культурного розвитку в середині XX століття. Найбільш значущими з них є: а) суперечності в системі «суспільство-природа» або «людина-природа»; б) протиріччя між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються; в) протиріччя між ядерними державами у сфері військово-політичних відносин; г) демографічні суперечності.

Особливу небезпеку планетарного характеру сьогодні представляє міжнародний тероризм, який в умовах сучасного техногенного розвитку та розвитку засобів збройної боротьби несе реальну загрозу миру і всьому людству.

Запобігання глобальних конфліктів зводиться до адекватного вирішення протиріч планетарного характеру. У даному випадку мова йде про вирішення глобальних проблем сучасності.

Перш за все слід зазначити, що вирішення таких проблем можливо лише на основі об'єднання всього людства перед обличчям катастрофи, що насувається. У цьому сенсі об'єднані зусилля людей всього світу повинні бути спрямовані на вирішення цілого ряду проблем, які самі по собі носять філософський характер. Найбільш значущими з них є:

• Забезпечення мирних умов співіснування всіх народів планети, скорочення військових витрат, ліквідація зброї масового знищення.

• Подолання соціально-економічної та культурної відсталості країн, що розвиваються і створення для них рівних умов і можливостей в єдиному цивілізаційному процесі розвитку.

• Зміна характеру екологічної діяльності людини,формування нової екологічної культури у широких верств суспільства.

• Розробка взаємоузгодженої міжнародної політики по забезпеченню демографічної безпеки.

• Управління процесом розвитку науки і техніки, освіти та культури на основі всебічного передбачення соціальних наслідків цього процесу.

Регіональні конфлікти

Під регіональними конфліктами ми будемо розуміти такі конфлікти, які виникають на основі суперечностей, які складаються між окремими державами, коаліціями держав або окремими регіональними суб'єктами соціальної взаємодії всередині держави, і охоплюють великі географічні та соціальні простори.

Під регіональними суб'єктами соціальної взаємодії всередині держави ми будемо розуміти окремі адміністративно-територіальні утворення зі своїми економічними, політичними, духовними та іншими інтересами та цінностями.

Особливості регіональних конфліктів

1. Регіональні конфлікти безпосередньо пов'язані з глобальними. З одного боку, вони виступають як одна з форм назріваючих глобальних конфліктів, а з іншого - можуть прискорювати процес дозрівання таких конфліктів. Наприклад, локальні війни як регіональні конфлікти несуть загрозу виникнення світової ракетно-ядерної війни, яка за своїми масштабами з'явиться глобальною катастрофою. Крім того, локальні війни істотно загострюють екологічну ситуацію в районах бойових дій, вони створюють загрозу аварій і катастроф на хімічних підприємствах, атомних електростанціях та інших об'єктах підвищеної небезпеки.

2. В основі регіональних конфліктів лежать суперечності в сфері економіки, політики, релігії та ідеології, і вони, як правило, протікають у руслі національно-етнічних і релігійних зіткнень. Такі конфлікти носять затяжний характер і надають безпосередній вплив на систему міжнародних відносин.

3. Регіональні конфлікти відрізняються складом суб'єктів, у якості яких виступають адміністративно-територіальні утворення або етнічні групи всередині держави, а також держави або коаліції держав. При цьому важливо мати на увазі, що основну роль серед суб'єктів регіональних конфліктів виконують політичні, економічні та національно-етнічні еліти.

4. Регіональні конфлікти відрізняються також зонами розповсюдження та впливу. Територіально такі конфлікти охоплюють великі географічні простору (регіони) і залучають у свою орбіту великі маси людей, істотним чином впливаючи на долі цих людей. Як правило, такий вплив негативно.

5. Регіональні конфлікти відрізняються і своєю динамікою. Коріння конфліктних ситуацій часто йдуть в далеке історичне минуле і пов'язані з традиціями народів, їх соціально-економічним та культурним розвитком. Формування образу конфліктної ситуації у народу направляється політичною елітою з активним використанням у цьому процесі ЗМІ, а також засобів і методів інформаційної війни.

Відкрита конфліктна взаємодію в регіональних конфліктах може протікати в різних формах: ідеологічному протиборстві; економічні санкції; війні та збройних конфліктах.

Регіональні конфлікти носять затяжний характер. Як правило, у своєму розвитку вони проходять кілька циклів.

Вирішення подібних конфліктів протікає дуже складно і носить поетапний характер. Нерідко в їх вирішенні беруть активну участь міжнародні організації (ООН, ОБСЄ та ін.) Вирішення регіональних конфліктів завжди супроводжується підписанням договорів, угод та інших документів.